Ухвала КЦС ВС № 1527/2-109/11

Ухвала 04 листопада 2021 року м. Київ справа № 1527/2-109/11 провадження № 61-17516ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляла його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_6 , про виділ частки в натурі із спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою та домоволодінням, визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_6 , про виділ частки в натурі із спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визначення порядку користування земельної ділянкою та домоволодінням, за зустрічним позовом ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляла його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Одеської міської ради про визнання права власності, про затвердження ідеальних часток та усунення перешкод у будівництві, ВСТАНОВИВ: 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу нарішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не сплачено судовий збір. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. На момент подання позовів у цій справі державне мито за звернення з позовами та іншими заявами до суду регулювалось Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. З набранням 01 листопада 2011 року чинності Законом України «Про судовий збір» стягнення державного мита за звернення до суду з позовами та іншими заявами у відповідних нормативно-правових актах змінено на стягнення судового збору. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції на момент подання позову) ставка державного мита за подання заяви немайнового характеру складала 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (в редакції на момент подання позову) ставка державного мита за подання позовної заяви складала 1 відсоток від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, розмір судового збору за подання позову становив не менше 51 грн та не більше 1 700 грн. Відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовами) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування чи повернення ціна позову визначається вартістю майна. З матеріалів касаційного провадження та змісту оскаржених судових рішень не вбачається вартість спірного майна, тому суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за майнову вимогу при зверненні з позовом ОСОБА_5 . Враховуючи наведене, заявниковінеобхідно самостійно розрахувати розмір судового збору, виходячи з вартості спірного майна станом на час подання позову до суду, надавши належні докази на підтвердження такої вартості, і сплатити судовий збір (1 відсоток від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) х 200%). ОСОБА_1 оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій повністю. Отже, заявнику також необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині подання позовів немайнового характеру у розмірі 102 грн (17 + 17 + 17) * 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Касаційна скарга також підлягає залишенню без руху, оскільки в порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі чітко та належним чином не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує судові рішення, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути чітко зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Окрім того, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, у порушення пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не вказано усіх осіб, які беруть участь у справі, їх місцезнаходження, місце проживання чи перебування, а також не додано копій касаційної скарги для них. Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену редакцію касаційної скарги та її копії разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків. Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 рокузалишити без руху. Надати заявникові для усунення зазначених недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Коротенко