Ухвала КЦС ВС № 1527/2-109/11

Ухвала 04 листопада 2021 року м. Київ справа № 1527/2-109/11 провадження № 61-17516ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси якого представляла його мати - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про виділ частки в натурі із спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою та домоволодінням, визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про виділ частки в натурі із спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визначення порядку користування земельної ділянкою та домоволодінням, за зустрічним позовом ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інтереси якого представляла його мати - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , Одеської міської ради про визнання права власності, про затвердження ідеальних часток та усунення перешкод у будівництві, ВСТАНОВИВ: 24 жовтня 2021 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року. Разом із цим, подана касаційна скарга не може прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. На момент подання позовів у цій справі державне мито за звернення з позовами та іншими заявами до суду регулювалось Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. З набранням 01 листопада 2011 року чинності Законом України «Про судовий збір» стягнення державного мита за звернення до суду з позовами та іншими заявами у відповідних нормативно-правових актах змінено на стягнення судового збору. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції на момент подання позову) ставка державного мита за подання заяви немайнового характеру складала 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (в редакції на момент подання позову) ставка державного мита за подання позовної заяви складала 1 відсоток від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, розмір судового збору за подання позову становив не менше 51 грн та не більше 1 700 грн. Відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовами) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування чи повернення ціна позову визначається вартістю майна. З матеріалів касаційного провадження та змісту оскаржених судових рішень не вбачається вартість спірного майна, тому суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за майнову вимогу при зверненні з позовом ОСОБА_6 . Враховуючи наведене, заявниковінеобхідно самостійно розрахувати розмір судового збору, виходячи з вартості спірного майна станом на час подання позову до суду, надавши належні докази на підтвердження такої вартості, і сплатити судовий збір (1 відсоток від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) х 200%). ОСОБА_1 оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій повністю. Отже, заявнику також необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині подання позовів немайнового характеру у розмірі 102 грн (17 + 17 + 17) * 200%). З доданої до касаційної скарги квитанції № 90737 від 23 жовтня 2021 року вбачається, що заявникомсплачено за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 104 грн, який їй слід урахувати при доплаті судового збору. На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ про його сплату. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ про його сплату. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення зазначених вище недоліків. Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без руху. Надати заявнику для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Коротенко