Постанова 4870 № 914/260/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" жовтня 2021 р. Справа №914/260/21 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Матущака О.І., секретар судового засідання Матіїшин Х.В., явка учасників справи: від позивача не з`явився; від відповідача Крупей М.С. розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» б/н від 20.07.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2021, головуючий суддя Козак І.Б., м. Львів, повний текст рішення складено 30.06.2021 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів, до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця», с.Станків Стрийського району Львівської області, про стягнення 402 759,52 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. 29.01.2021 в Господарський суд Львівської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі по тексту ТОВ «Львівенергозбут) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийтеплиця» (далі по тексту ТОВ «Стрийтеплиця») про стягнення штрафу в розмірі 402 759,52 грн., у зв`язку з порушенням умов договору №4227700 (ВЦ) від 24.12.2019 про постачання електричної енергії споживачу, в частині повідомлення позивача про зміну постачальника електричної енергії у строк, встановлений цим договором до такої зміни. Позовні вимоги мотивовано тим, що в споживача немає права на дострокове розірвання договору до дати закінчення терміну (строку) його дії. У зв`язку із зміною електропостачальника договір між сторонами достроково розірвано за ініціативою відповідача, що є підставою для нарахування штрафу. Правовими підставами позову зазначає ст. 611 ЦК України, ст.ст. 218, 230, 231 ГК України, п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії». Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 вищезазначений позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Стрийтеплиця» на користь ТОВ «Львівенергозбут» 402 759,52 грн. штрафу та 6041,39 грн. судового збору. Рішення мотивоване тим, що строк дії договору №4227700 (ВЦ) від 24.12.2019 про постачання електричної енергії споживачу, погоджений сторонами до 31.12.2022, а відповідач змінив електропостачальника з 01.02.2020 (тобто до закінчення строку дії договору), а тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що мало місце дострокове розірвання договору, яке має наслідком припинення дії договору з позивачем, з ініціативи споживача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що: 1)висновок суду про те, що відповідач має право розірвати договір без застосування штрафних санкцій лише за 21 календарний день до закінчення строку дії договору не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та фактичним обставинам справи; 2)суд не врахував, що відповідач дотримався встановленого умовами договору та ПРРЕЕ порядку зміни постачальника електричної енергії, а тому не виникло негативних наслідків у вигляді сплати штрафу. Узагальнені доводи та заперечення позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з висновками місцевого господарського суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні. В судове засідання 27.10.2021 з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову. Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між ТОВ «Львівенергозбут» (постачальник) та ТОВ «Стрийтеплиця» (споживач) укладено договір №4227700 від 24.12.2019 за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Вказаний договір укладено шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, а також додатків №1, №2 до нього та комерційної пропозиції №11. У частині 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За змістом частин 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України). Відповідно до статей 633-634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання. Відповідно до п. 13.1 договору передбачено, що договір укладається на строк зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору. Комерційною пропозицією №11 від 01.01.2020 визначено, що початок постачання з 01.01.2019, строк дії договору до 31.12.2022. Предметом спору у цьому випадку є стягнення штрафних санкцій за дострокове розірвання спірного договору. За змістом статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору. Згідно зі статтею 58 зазначеного Закону споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку. Відповідно до статті 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника. Згідно з пунктом 1.1.1 Правил цей нормативно-правовий акт регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Відповідно до пункту 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 Правил). За змістом пункту 6.1.3 Правил зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору. Згідно зі статтею 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ЦК України). Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частинами першою і другою статті 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору. Відповідно до частин 1 і 4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. (аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 №916/1684/18). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України). У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків. Як свідчать матеріали справи, листом №145-107 від 09.01.2020 ПАТ «Львівобленерго» повідомило позивача про отримання запиту на зміну електропостачальника для споживача ТзОВ «Стрийтеплиця» з 01.02.2020 відповідно до вимог п.6.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Листом №904-2926 від 15.05.2020 ТОВ «Львівенергозбут» повідомив відповідача про нарахування штрафу за дострокове розірвання договору споживачем на суму 402 759,52 грн. Факт надіслання цього листа позивач підтверджує списком згрупованих поштових відправлень. Відповідно до пункту 10.1 спірного договору споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Дія договору припиняється у випадку зміни електропостачальника (пункт 13.5 договору). Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (пункт 13.2 договору). За змістом пункту 13.3 договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору. Згідно з комерційною пропозицією №11 від 01.01.2020 договір діє з моменту набранням чинності і до 31.12.2022. У разі дострокового розірвання договору з ініціативи споживача у випадках не передбачених умовами договору, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості договірних обсягів споживання електричної енергії на один розрахунковий період. За змістом частин 1 та 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у ГК України. Так, за змістом частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 ГК України). Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру. Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією із форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Отже, тлумачення умов укладеного між сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку із положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах. (відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не має права на дострокове розірвання договору, окрім випадку, передбаченого у пункті 13.2 договору. Отже, для вирішення спору необхідно встановити чи є обставини, за яких відповідач розірвав договір, такими, що не передбачені договором. Аргументуючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач порушив строк повідомлення про зміну електропостачальника за строковим договором, саме пункту 10.2 договору та абзацу 3 пункту 6.1.3 Правил. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 13.3 договору та штрафних санкцій, у розмірі встановленому в комерційній пропозиції №11. Тобто суд ототожнив порядок розірвання договору із "випадком" розірвання договору, про що йдеться у комерційній пропозиції, та дійшов висновку, що "договір був розірваний за ініціативою відповідача, який скористався визначеним у договорі та Правилах правом на зміну електропостачальника, внаслідок чого укладений між сторонами договір припинив свою дію". Однак колегія суддів звертає увагу на те, що місцевий господарський суд не надав відповіді на основне питання, яке мало бути вирішено під час розгляду цієї справи - чи є дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, у зв`язку із заміною електропостачальника за обставин, встановлених судами "випадком не передбаченим умовами договору" та, відповідно, підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом 13.3 договору. Дійшовши висновку про те, що договір припинено шляхом його розірвання, суд також не спростував доводів відповідача про те, що як Правилами, так і договором передбачено його право на дострокове припинення договору у зв`язку зі зміною електропостачальника, а тому немає підстав для застосування відповідальності, передбаченої у пункті 13.3 договору. Так, колегія суддів зазначає, що встановлюючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд не здійснив сукупного аналізу випадків, передбачених умовами договору, за яких він може бути розірваний, у тому числі внаслідок реалізації права на зміну електропостачальника із виникненням у позивача права на стягнення штрафних санкцій. Апеляційним господарським судом встановлено, що пунктом 10.2 договору сторони встановили, що зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ). Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.1 ПРРЕЕ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, споживач електричної енергії має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та цими Правилами. Пунктом 6.1 (підпункти 6.1.1 - 6.1.3) ПРРЕЕ передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Згідно з підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 ПРРЕЕ встановлено, що якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору. З огляду на вищезазначені норми, апеляційний господарський суд вважає, що ані Законом України «Про ринок електричної енергії», ані ПРРЕЕ не встановлено конкретних строків, в межах яких споживач зобов`язаний попередити попереднього електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії. Вказаними нормативними актами встановлено лише період, протягом якого має бути завершена зміна електропостачальника за ініціативою споживача, та строк, в межах якого споживач повинен повідомити нового електропостачальника, а не попереднього, як стверджує позивач за первісним позовом, про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Разом з тим, відповідно до пункту 10.1 договору, споживач має право у будь - який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни, вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Будь-яких інших строків, в межах яких споживач зобов`язаний попередити постачальника про зміну постачальника чи про дострокове розірвання договору на постачання електричної енергії умовами укладеного Договору не передбачено. Як встановлено судом, відповідач, як споживач електричної енергії, листом від 02.01.2020 повідомив постачальника, що має намір змінити електропостачальника, починаючи з 01.02.2019, та укласти договір на постачання електричної енергії з іншим постачальником. Зазначений лист отриманий постачальником 09.01.2020, що не заперечувалося останнім. Отже, відповідач, як споживач електричної енергії, повідомив постачальника про намір змінити електропостачальника за 21 день до такої зміни. Враховуючи те, що договором не передбачено будь - яких інших строків для повідомлення про дострокове розірвання договору, у зв`язку з процедурою переходу до нового електропостачальника, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про відсутність порушень з боку відповідача умов договору та/або приписів чинного законодавства України. З огляду на це помилковими є висновок суду першої інстанції про те, що споживач повинен був повідомити постачальника про дострокове розірвання договору за 21 день до закінчення договору. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Заперечення відповідача, які викладені у відзиві, не відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд вважає їх необґрунтованими. Натомість апелянтом доведено обґрунтованість аргументів, які заявлені в апеляційній скарзі, щодо наявності визначених у ст. 277 ГПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, відповідно апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову в позові, то 9 062,10 грн., які сплачені апелянтом за подання апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони позивача. Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Стрийтеплиця б/н від 20.07.2021 задоволити. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 в справі за №914/260/21 скасувати. Прийняти нове рішення про відмову в позові. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 42092130) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Стрийтеплиця (82464, Львівська обл, Стрийський р-н. с.Станків, вул.Січових Стрільців, 79, код ЄДРПОУ 02777916) 9 062,10 грн. у відшкодуванні витрат на сплату судового збору в апеляційній інстанції. Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий-суддя: С.М. Бойко Судді: Т.Б. Бонк О.І. Матущак Повний текст постанови складено 03.11.2021.