Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/3071/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8905/21 Справа № 215/3071/21 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2021року, яке ухвалене суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 серпня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПРАТ «ПІВНГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 25.02.1986 року по 18.02.2020 року позивач працював на підприємстві відповідача, на різних посадах. 09.02.2021 року позивачу встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально- периферичним ангіодистонічним синдромом, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з радикулопатією білатеральною попереково- крижовою, шийною, з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, з остеоартрозом у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, Легенева недостатність першого - другого ступеня. Висновком МСЕК від 26.04.2021року позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 50 % - вібраційна хвороба, 15%- ХОЗЛ, а також третю групу інвалідності з 12.04.2021р. безстроково. У зв`язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 195 000 гривень без утримання податків. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 1 950 гривень на користь держави. В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 24 000,00 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з копії трудової книжки, що ОСОБА_1 у період з 25.02.1986 року по 18.02.2020 прцював на посадах: помічника машиніста екскаватора, слюсаря чергового та з ремонту устаткування в кар`єрі, машиністом екскаватора з прийому та навантаження гірничої маси на Ганнівському кар`єрі у ПрАТ "Північний ГЗК". 18.02.2020 року позивача звільнено з займаної посади на підставі ст.. 38 КЗпП України. (а.с. 9-15). Відповідно до медичного висновку ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.02.2021 року позивачу встановлено професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з радикулопатією білатеральною попереково- крижовою L4-S1, шийною С5-С7, з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, з остеоартрозом у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого - другого ступеня, що підтверджується Актом від 12.03.2021 розслідування хронічного професійного захворювання, медичним висновком від 09.02.2021р. № 298 (а.с. 16-20, 23-24). Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.03.2021 року, хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи машиністом екскаватора з 25.02.1986 по 12.12.1988 та з 24.01.2002 по 18.02.2020 ОСОБА_1 виконував керування екскаватором під час виконання робіт. Забезпечував технічно правильну розробку забою та ефективне використання екскаватора. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та технологічного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації та пилу з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70%. Раніше з 12.12.1988 по 05.05.2000, працюючи помічником машиніста екскаватора Ганнівського кар`єру ВАТ «ПівнічнийГЗК», з тих же причин підпадав під вплив вібрації та пилу, параметри яких перевищували допустимі. У п. 18 Акту зазначено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є перевищення еквівалентного рівня віброприскорення на 3 дБ (62дБ при ГДР 59дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99), перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважного фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксину кристалічного (SiO2) від 10% до 70% в 1,4 рази (2,8 мг/м3 при ГДР 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88). Згідно п. 13 зазначеного Акту умови виробничого середовища праці позивача машиністом екскаватора Ганнівського кар`єру відносяться: - по вмісту пилу в повітрі робочої зони до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»; - за рівнем вібрації загальної до 3 класу 2 ступеня «шкідливі», - за показниками мікроклімату до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»; - за показниками важкості праці до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»; - за показниками напруженості праці до 3 класу 1 ступеня «шкідливі». Загальна оцінка умов праці відноситься - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі» у відповідності з санітарно - гігієнічною характеристикою умов праці (а.с. 16-20). Відповідно до висновку МСЕК від 26.04.2021 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 50 % - вібраційна хвороба, 15%- ХОЗЛ, та третю групу інвалідності з 12.04.2021р. безстроково. (а.с. 21,22) Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 березня 2021 року, причиною виникнення професійних захворювань позивачки є перевищення еквівалентного рівня віброприскорення на 3 дБ (62дБ при ГДР 59дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99), перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважного фіброгенної дії з вмістом кремнію діоксину кристалічного (SiO2) від 10% до 70% в 1,4 рази (2,8 мг/м3 при ГДР 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88). Отже, роботодавець ПРАТ «ПівнГЗК» під час роботи позивачки, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивачки, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли тільки з вини ПРАТ «ПівнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачка добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та саме її дії стали причиною професійних захворювань безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 04 березня 2021 року, причиною професійного захворювання позивачки є її робота на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. При цьому, добровільність виконання позивачкою робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів не бере до уваги. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачці заподіяна моральна шкода під час її роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною її професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Доводи апеляційної скарги відповідача ПРАТ «ПівнГЗК», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості. Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, 34 роки, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 65 %, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 04 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: