Постанова 4813 № 947/21232/21

Номер провадження: 33/813/1205/21 Номер справи місцевого суду: 947/21232/21 Головуючий у першій інстанції Іванчук В.М. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.10.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя Котелевський Р.І., за участю: секретаря судового засідання Тьосової Я.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Білик В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватою за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- встановив: оскарженою постановою судді ОСОБА_1 визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Постановою суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні). Згідно з оскарженою постановою, 23.06.2021 року, о 19:30 год., в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, біля будинку №77, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по парковці, перед початком руху не впевнилась у безпеці маневру, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_2 , чим порушила п.10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити на підставі п.1, 4 ч.1 ст.247 КУпАП. Апелянт вказує на те, що суддя першої інстанції не перевірив правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення, не дослідив всіх обставин справи, не перевірив наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, та не врахував, що її транспортний засіб здійснив зіткнення з автомобілем «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_2 , який стояв нерухомо на парковці, у зв`язку із тим, що водій автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , з яким у неї виник словесний конфлікт, підбіг до її автомобілю під час його руху та застосував відносно неї фізичну силу, в результаті чого вона втратила можливість керувати транспортним засобом, а тому вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Одночасно ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що зміст постанови судом їй не був оголошений, копія не вручалася, а ознайомившись зі змістом постанови в ЄДРСР, невідкладно, 02.08.2021 року, нею була подана апеляційна скарга, що вказує на те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції проведено за відсутністю потерпілої ОСОБА_2 , яка будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду письмові пояснення, в яких вказала про неможливість явки до суду, у зв`язку із великим навантаженням на роботі та сімейними обставинами. Зазначила в своїй заяві про те, що не має будь-яких претензій до ОСОБА_1 . Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що потерпіла ОСОБА_2 , будучи повідомленою про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з`явилася, суд оцінює таку поведінку потерпілої, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали адміністративної справи; заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та допитавши свідка; апеляційний суд приходить до висновку про таке. Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено таке. Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається з матеріалів судової справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник участі в судовому засіданні суду першої інстанції не приймали, копію постанови не отримували. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подана до Київського районного суду м. Одеси 31.08.2021 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду (а.с.9). З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що останній була вручена або надіслана судом першої інстанції копія оскарженої постанови, а тому у апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження апелянта щодо ознайомлення із текстом оскарженої постанови лише 02.08.2021 року. Матеріали справи доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не спростовують. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови,апеляційним судом встановлено таке. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з вимогами ч.1 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Згідно з вимогами ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя першої інстанції, послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №021827 від 23.06.2021 року та схему місця ДТП від 23.06.2021 року, та прийшов до висновку про те, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 порушила вимоги п.10.1 ПДР. За результатами апеляційного розгляду судом встановлені обставини, які вказують на необґрунтованість висновку судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з огляду на таке. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснила суду, що 23.06.2021 року, близько 19:30 год, вона керувала автомобілем «NISSAN MAXIMA», номерний знак НОМЕР_1 , на території парковки розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 77А. В салоні її автомобіля перебувала її матір ОСОБА_3 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні. Під час руху по території парковки, між нею та водієм транспортного засобу «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , який також рухався в зазначеному місці, виник словесний конфлікт ініційований вказаним водієм з приводу його незгоди з тим, що вона намагалася зайняти паркувальне місце. В ході конфлікту вказаний водій, зупинив свій автомобіль, раптово підійшов до її автомобілю під час його руху, став наносити їй удари по обличчю та взявши її за волосся, почав витягувати її через відкрите скло двері автомобіля. Вона почала чинити супротив та намагалася зупинити свій автомобіль, але дії вказаної особи призвели до того, що вона фактично втратила можливість керувати автомобілем, оскільки наполовину була витягнута з салону автомобіля, внаслідок чого її транспортний засіб здійснив зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_2 , який стояв на парковці. Також ОСОБА_1 повідомила суду, що про неправомірні дії водія «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , вона одразу повідомила поліцію. Однак, не дочекавшись приїзду поліцейських, вказаний водій залишив місце пригоди. На підтвердження своїх пояснень ОСОБА_1 надала суду відеозапис події, яка була здійснена свідками, які перебували в зазначений час на території парковки. З матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_1 , під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, давала аналогічні пояснення щодо причин дорожньо-транспортної пригоди (а.с.3). Допитана апеляційним судом свідок ОСОБА_3 , яка перебувала в салоні автомобіля «NISSAN MAXIMA», номерний знак НОМЕР_1 , підтвердила показання ОСОБА_1 . Разом з цим, суддя місцевого суду, незважаючи на наявність в матеріалах судової справи письмових пояснень ОСОБА_1 щодо обставин події ДТП, не вжив заходів щодо допиту водія ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 під час судового розгляду з метою перевірки її доводів та встановлення об`єктивних обставин справи, не допитав власника постраждалого в результаті ДТП автомобіля ОСОБА_2 , а також не вжив заходів для допиту водія автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , що свідчить про неповноту судового розгляду та незабезпечення суддею одного з базових принципів судочинства - безпосередності. Апеляційним судом досліджено відеозапис, на якому зафіксовані події виниклого конфлікту між ОСОБА_1 та невстановленим чоловіком - водієм автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 . Оцінюючи досліджений відеозапис події, апеляційний суд враховує, що вказаним відеозаписом не зафіксовано момент виниклої дорожньо-транспортної пригоди, однак цей відеозапис підтверджує факт конфлікту між ОСОБА_1 та водієм автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , та з достатньою повнотою дає можливість суду апеляційної інстанції прийти до висновку про правдивість показань ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 щодо обставин справи, зокрема існування факту фізичного впливу на водія ОСОБА_1 під час керування нею автомобілем, внаслідок чого вона втратила можливість керувати автомобілем. Так, зокрема, з відеозапису вбачається, що розмова між ОСОБА_1 та водієм автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 щодо події ДТП, мала місце безпосередньо після події ДТП. При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 висловлює претензії водію автомобіля «LEXUS» щодо його дії, які полягали в застосуванні останнім до ОСОБА_1 фізичної сили, в результаті чого вона втратила можливість керувати своїм транспортним засобом, внаслідок чого сталося ДТП. Факт конфлікту між ОСОБА_1 та водієм автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , який передував дорожньо-транспортній пригоді, також підтверджується повідомленням Одеського районного управління поліції №1 від 07.07.2021 року на ім`я ОСОБА_1 , що її звернення, яке надійшло до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було зареєстроване до ЖЄО №18533 від 24.06.2021 року та розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян». З відповіді вбачається, що в ході проведення перевірки співробітниками Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області були вжиті заходи направлені на встановлення особи, яка вчинила правопорушення - водія автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , однак вжитими заходами встановити вказану особу не видалось за можливе (а.с.17). Потерпіла ОСОБА_2 , в своїх письмових поясненнях на адресу Одеського апеляційного суду повідомила суду, що 23.06.2021 року, у вечірній період часу, повернувшись до свого автомобіля «MERCEDES-BENZ CLE», номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився на парковці, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 77А, вона виявила на ньому пошкодження передньої лівої частини (бампер, підкрильник, фара та декоративні елементи). На парковці вона також побачила автомобіль «NISSAN MAX», номерний знак НОМЕР_1 , з пошкодженнями передньої частини, у салоні якого перебувала дівчина, яка повідомила, що ДТП сталося у зв`язку із протиправними діями водія автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , який наніс їй удари по обличчю та почав під час руху витягувати її з автомобіля за волосся. Також потерпіла вказала, що не має претензій до водія ОСОБА_1 . З метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи апеляційним судом вживались заходи щодо виклику до суду, для допиту в якості свідка ІПП ДПП лейтенанта поліції взводу №1 роти №5 батальйону №2 УПП в Одеській області Терентьєва О.Ф., яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Однак, будучи належним чином повідомленим шляхом направлення відповідних листів до УПП в Одеській області, вказаний інспектор поліції двічі до апеляційного суду не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Не надійшло повідомлення про причини незабезпечення явки свідка і від керівництва УПП в Одеській області. Крім того, в зазначених листах апеляційним судом перед керівництвом УПП в Одеській області порушувалось питання про вжиття заходів для встановлення власника автомобілю марки «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 , та забезпечення його явки до апеляційного суду. Однак цей запит, як і забезпечення явки до апеляційного суду поліцейського ОСОБА_4 , також залишився не виконаним. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що судом, з метою перевірки показань ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , вжиті всі необхідні та можливі заходи щодо допиту інспектора патрульної поліції ОСОБА_4 , яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, та встановлення і допиту водія автомобіля «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_3 . За таких обставин, з урахуванням сукупності досліджених судом доказів, зокрема: пояснень ОСОБА_1 , наданих безпосередньо в суді апеляційної інстанції, а також її письмових пояснень, долучених до матеріалів справи про адміністративне правопорушення; письмових пояснень другого учасника ДТП потерпілої ОСОБА_2 ; протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №021827 від 23.06.2021 року; схеми місця ДТП від 23.06.2021 року; пояснень свідка ОСОБА_3 ; апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення судді місцевого суду відносно підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, а саме про те, що перед початком руху вона не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, є безпідставним та необґрунтованим. Оцінюючи обставини даної справи, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, підлягає дослідженню питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, причинного зв`язку між її діями щодо недотримання правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та наслідків ДТП отримання транспортними засобами механічних пошкоджень. Апеляційний суд звертає увагу, що вказане питання неодноразово висвітлювалося в рішеннях суду касаційної інстанції. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.11.2014 року (справа №5-18кс14) зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум ВС у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14. У п.7 вказаної Постанови роз`яснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою. Як убачається з оскарженої постанови, суд першої інстанції встановив у діях ОСОБА_1 порушення вимог п.10.1 ПДР, визнавши, що її дії перебувають у причинному зв`язку з суспільно небезпечними наслідками. Однак, такий висновок судді першої інстанції визнається апеляційним судом безпідставним, оскільки суддя не надав належної оцінки сукупності всіх обставин справи, зокрема не врахував дій невстановленого водія автомобіля «LEXUS», які полягали у здійсненні фізичного впливу на ОСОБА_1 під час керування нею автомобілем, в результаті якого остання, всупереч її волі, фактично втратила можливість керувати автомобілем, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода. Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем в тій дорожній обстановці, яка склалася, не порушила (умисно або необережно) вимоги п.10.1 ПДР, з огляду на те, що її дії не були умисними або необережними, оскільки вона об`єктивно не могла передбачити, що стороння особа позбавить їй безпечно керувати автомобілем, шляхом застосування відносно неї фізичного впливу, а внаслідок цих дій вона фактично втратила можливість керувати автомобілем всупереч її волі. За таких обставинповедінка водія ОСОБА_1 не є дією або бездіяльністю в розумінні положень ст. 9 КУпАП та не перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, досліджені апеляційним судом докази вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини та положень п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП скасувати,а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський