Постанова Черкаський апеляційний суд № 693/1218/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1811/21Головуючий по 1 інстанції Справа №693/1218/20 Категорія: 310020000 Шимчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лежух-Вовк Тетяни Іванівни на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що з жовтня 2004 року до травня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою. Проживали разом, були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, спільний бюджет. За час спільного проживання у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що спільне життя не склалося і сторони проживають окремо. Діти сторін проживають із позивачкою, перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 прожиткових мінімумів з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10 прожиткових мінімумів з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 10 прожиткових мінімумів з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 01 травня 2018 року і до повноліття дитини. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: -сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що на момент звернення до суду становить 23 180 грн, з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; -доньки ОСОБА_6 ?єн ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що на момент звернення до суду становить 23 180 грн.), з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; -доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що на момент звернення до суду становить 18 500 грн, з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев?ятсот вісім) гривень 00 копійок. Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи інтереси дітей, матеріальне становище одержувача та платника аліментів, є підстави для задоволення позову у тому обсязі, який просила позивач В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Лежух-Вовк Т.І. вказує, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати з відповідача на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 2 318 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття; доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 2 318 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття; доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1 859 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом розглянуто справу з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки відповідачем було заявлено клопотання представника відповідача про направлення справи за підсудністю, в задоволенні якого судом було відмолено. Судом першої інстанції було прийнято докази, які не були посвідчені позивачем належним чином і не було зазначено, чи має позивач в своєму розпорядженні оригінали відповідних документів. Також судом було прийняті докази, які не були подані позивачем разом із позовною заявою і позивачем не надано обгрунтування неподання таких доказів разом із позовною заявою, тобто вказані докази не подані у встановлений законом або судом строк, отже є такими, що подані з грубим порушенням процесуального законодавства, тому не можуть братись до уваги судом при прийнятті рішення. Судом проігноровано доводи відповідача та не надано жодної оцінки в рішенні суду, а також відсутнє обґрунтування стягнення аліментів на дітей в максимальному розмірі. Вказує, що в суд за клопотанням позивача були подані документи, які не мають жодного відношення до предмету розгляду даної справи. Посилається на те, що суд стягуючи аліменти з відповідача у частці від доходу платника не врахував, що передбачено два можливих способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Також були встановлені факти , які не входили до предмету позову та не досліджувались при розгляді справи. Позивачем не було доведено, що розмір аліментів, які просила позивач , відповідають потребам дітей та понесеним позивачем витратам і у відповідача є можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2021 року без змін, вважаючи доводи апелянта такими, що не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції повністю і об`єктивно досліджені всі обставини справи, враховуючи строки розгляду у спрощеному провадженні та те, що розгляд неодноразово відкладався за безпідставними клопотаннями відповідача. Вказує, що судом вірно застосовано норми матеріального права, вірно визначені спірні правовідносини щодо обов`язку батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, з урахуванням фактичних обставин справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, сторони по справі являються батьками трьох неповнолітніх дітей : сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про походження, виданого 30.07.2008 р. м. Вайден у Оберпфальці, Німеччина; доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого 07.02.2013 р. відділом ЗАГС м. Вайден у Оберпфальці, Німеччина; доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Жашківським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 13.10.2016 р. Відповідно до довідок про реєстрацію особи громадянином України № 316/18, № 317/18 та № 318/18 неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянами України. Звертаючись із вказаним позовом ОСОБА_2 посилалась на те, що їх з відповідачем діти проживають з нею та з жовтня 2020 року перебувають на її утримання, а відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу у розмірі визначеному у позовній заяві. Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Згідно з статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. При цьому, максимальна сума аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку. Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір аліментів. Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо. Встановлення цих обставин має суттєве значення у випадках, коли позивач просить стягнути аліменти у розмірі, який перевищує прожитковий мінімум встановлений в державі для дитини відповідного віку. В такому разі позивач, відповідно до ст. 81 ЦПК України, має довести наявність обставин для стягнення аліментів у більш високому (значному) розмірі. Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 просить стягувати аліменти з відповідача на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі по 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, посилаючись на те, що на час звернення до суду із позовом про стягнення аліментів неповнолітні діти проживають з нею і вона несе витрати на їх утримання, а відповідач не надає матеріальної допомоги та утримання дітей. Матеріалами справи містять довідку № 166 від 25.03.2021 року , згідно змісту якої позивачка ОСОБА_2 та діти : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не зареєстровані, але проживають за адресою : АДРЕСА_1 . Також міститься довідка № 4 від 16 березня 2021 року , видана директором ЗДО Кичинською О.В., згідно якої вбачається, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) «Струмочок». Згідно довідки № 15 від 05 березня 2021 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , навчається у 1 класі Крушинського закладу загальної середньої освіти Фастівського району Київської області. Крім того, із матеріалів справи , а саме з Витягів з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань, Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, що відповідач є людиною працездатного віку, а також засновником та керівником ряду підприємств як в Україні так і за кордоном і має у власності в значній кількості рухоме і нерухоме майно та наявність корпоративних прав. Інших осіб, які перебувають на утриманні відповідача матеріалами справи не встановлено і відсутні належні докази на підтвердження розміру заробітної плати ( доходу) відповідача. Водночас судом встановлено, що позивач не працює, постійного доходу немає, лише отримує нерегулярний дохід, який отримує за переклади з іноземної мови, діти проживають із позивачем у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 166 від 25.032021 року, виданої старостою Крушинського старостинського округу О.В. Лихо. Дослідивши матеріали справи та встановивши, що відповідач є керівником і засновником значної кількості підприємств як в Україні так і за її межами, наявність у нього у власності значної кількості рухомого і нерухомого майна, а також що позивач має не стабільний дохід, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей є обгрунтованим, однак, стягуючи кошти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов`язаний нести періодичні витрати на утримання дітей для забезпечення належного розвитку та умов їх проживання. Проте, визначений позивачем у позовній заяві розмір аліментів перевищує прожитковий мінімум встановлений для дитини даного віку, в той час як доказів необхідності на утримання дітей саме такого розміру коштів суду не надано. Виходячи з принципу рівності обов`язків батьків, в тому числі щодо утримання дитини, апеляційний суд доходить висновку, що позивачем у даній справі не було доведено, що на утримання неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , необхідно витрачати по 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Водночас, стягуючи аліменти у розмірі 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до вимог ст. 180 СК України обоє батьків зобов`язані утримувати своїх дітей. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів необхідно змінити, визначивши розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 7 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожного. Даний розмір аліментів буде розумним і справедливим, виходячи із матеріального стану платника аліментів, стягувача аліментів та потреби на розвиток та утримання трьох неповнолітніх дітей. При цьому сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України). Посилання апелянта на те, що суд стягуючи аліменти з відповідача у частці від доходу платника не врахував, що передбачено два можливих способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину, не варті уваги, оскількистягнення аліментів у частці від доходу, або у твердій грошовій сумі вирішується за заявою стягувача аліментів ( ст.ст. 183, 184 СК України). Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів судом були взято до уваги в якості доказу документи, які не мають стосунку до предмету доказування, не приймаються судом апеляційної інстанції по наступних підставах. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, для підтвердження заявлених вимог позивачем були долучені докази, які на її думку підтверджують викладені у позовній заяві вимоги, для належного визначення розміру аліментів, оскільки позивач позбавлена можливості надати довідки про розмір заробітної плати (доходи) відповідача. Тому посилання, відповідача, що вказані докази надані позивачем не стосуються предмету доказування спростовуються матеріалами справи. Також не приймаються посилання апелянта на те, що судом було прийняті докази, які не були подані позивачем разом із позовною заявою і позивачем не надано обгрунтування неподання таких доказів разом із позовною заявою. Так, відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п`ятою статті 178 цього Кодексу. Із матеріалі справи вбачається, що позивачем були надані інші докази, які не були подані разом із позовною заявою, на підтвердження заперечення на відзив, тому судом правомірно вказані докази були прийняті та враховані при прийняття рішення. Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції прави підсудності справи. Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка здійснюється у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Визначення конкретного суду, повноважного розглядати відповідний позов, здійснюється згідно з закріпленими цивільним процесуальним законодавством правилами підсудності. Тобто підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції. Відповідно до статті 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Таким чином, враховуючи зазначені норми закону, суд правильно виходив з права ОСОБА_2 обирати територіальну юрисдикцію (підсудність) справи та пред`явити позов за своїм місцем реєстрації. Як вбачається із копії паспорту позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , провадження у даній справі відкрито з дотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності), так як позов подано до Жашківського районного суду Черкаської області за місцем її реєстрації у відповідності до положень цивільного процесуального законодавства. Колегія суддів дійшла висновку, що вказана справа розглянута з дотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності), тому відсутні підстави для скасування рішення суду як таке, що прийнято з порушенням встановлених правил підсудності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції до зміни, а саме зменшення розміру аліментів з 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до 7 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину з урахуванням індексації. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лежух-Вовк Тетяни Іванівни задовольнити частково. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2021 року змінити. Зменшити розмір стягнутих із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до 7 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину з урахуванням індексації, щомісячно, починаючи з 10 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 листопада 2021 року. Судді :