Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/23937/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року Справа № 640/23937/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції України Качан Ірини Валеріївни, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Історія справи. ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції України Качан Ірини Валеріївни (далі - Відповідач-1), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Качан І.В. про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.04.2017 з індексним номером 14772609 про реєстрацію права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 16.02.2021 було відкрито провадження у справі в цій справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2021 провадження у справі закрито. Постановляючи таку ухвалу, суд виходив з того, що такий спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та підсудний суду цивільної юрисдикції, оскільки спірні правовідносини є приватно-правовими. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що цей спір підсудний саме суду адміністративної юрисдикції, зазначаючи про порушення, які були допущені державним реєстратором при прийнятті спірного рішення. При цьому, апелянт оскаржуючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції, зазначає, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно одночасно існує реєстрація кількох прав на квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, на переконання Апелянтки, спірні правовідносини публічно-правові, оскільки державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо юрисдикції цього спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи. У строк, установлений судом, відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав. Обставини, установлені судом першої інстанції. Предметом спору у цій справі є рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Качан І.В. про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.04.2017 з індексним номером 14772609 про реєстрацію права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Таке рішення прийнято на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 29.01.2014 у справі № 6-41118св13, що підтверджується записом про право власності № 6495403. Нормативно-правове обґрунтування. Так, Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування. Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію-визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 490/5986/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає обов`язковому врахуванню судом при розгляді даної справи Європейський суд з прав людини у пункту 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору в цій справі є рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на Ѕ частку квартири. При цьому, у своїй позовній заяві Позивачка, зокрема, стверджує, що право власності на таку квартиру (1/1 її частик) належить неповнолітній ОСОБА_2 і що в даному випадку наявні суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Таким чином, розгляд цієї позовної заяви безпосередньо стосується приватно-правових відносин, які регулюються нормами цивільного законодавства та підлягають вирішенню за правилами цивільного судочинства. З огляду на це та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не є публічно-правовим та не підсудний суду адміністративної юрисдикції. Твердження Апелянтки про те, що цей спір підсудний саме суду адміністративної юрисдикції, а також про те, що спірні правовідносини публічно-правові, оскільки державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, апеляційний суд відхиляє з огляду на вищевикладене. З приводу доводів Апелянтки про те, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно одночасно існує реєстрація кількох прав на квартиру АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає, що такі доводи свідчать про приватно-правовий характер цього спору та лише підтверджують, що він не підсудний адміністративному суду. Посилання Апелянтки на практику Верховного Суду судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки відповідні судові рішення (справи №№815/4618/16, 823/378/16) ухвалені за інших обставин, які не є тотожним цій справі. Аналізуючи ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що в рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо цивільної юрисдикції спору справи та необхідності закриття провадження в цій справі. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 02 листопада 2020 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова