LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Північний апеляційний господарський суд910/13106/20

від 26.10.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2021 р. Справа№ 910/13106/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Кропивної Л.В. Пономаренка Є.Ю. при секретарі: Реуцькій Т.О. За участю представників: від позивача: Воробйов А.В. (ордер серії ОД №518797 від 11.07.2021); від відповідача: Павленко С.П. (дов. від 19.04.2021 б/н), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 (суддя Головіна К.І.) за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» про визнання договору недійсним,- В С Т А Н О В И В: Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» про визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010 викладеного на 8 аркушах у редакції, наданій відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки договір про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010 у наведеній редакції позивачем не укладався, умови вказаного договору закупівлі ніколи не узгоджувались з боку позивача, а аркуші №№1-7 цього договору були замінені відповідачем у його власній редакції, що було встановлено експертними висновками судової технічної експертизи документа, призначеної господарським судом Одеської області у справі №916/1397/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», з боку позивача було відсутнє волевиявлення на укладення оспорюваного договору закупівлі, а відтак такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України. Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2021 позов задоволено, визнано недійсним договір про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест»; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102, 00 грн. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку про те, що договір закупівлі від 04.11.2010 із аркушами з 1 по 7 (на якому викладені умови договору) та окремо із 8 аркушем (на якому міститься підпис директора СТОВ "Мрія" ОСОБА_1 та печатка товариства) не є єдиним (цілим) документом, а його умови щодо порядку поставки продукції (пшениці 1 класу групи А у кількості 5 200 тон до 20.10.2011), розрахунків та відповідальності сторін позивачем фактично узгоджені не були. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі. У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що при зверненні до суду з цим позовом позивачем порушено встановлений ЦК України трирічний строк позовної давності, що відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Крім того, апелянт наголосив, що судом першої інстанції не враховано факт часткового виконання відповідачем умов спірного договору шляхом перерахування на виконання його умов позивачу передплати в сумі 3 000 000, 00 грн. докази чого додані апелянтом до апеляційної скарги (платіжні доручення №804 від 08.11.2010 та №841 від 23.11.2010). Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції фактично було розглянуто справу та винесене оскаржуване рішення за відсутністю представника відповідача, що є порушенням ст.ст. 7, 11, 13, 14, 42, 46 ГПК України. Так, ухвалою від 25.01.2021, яку апелянт не отримував, судом першої інстанції було визначено повідомити відповідача про те, що він викликається у підготовче засідання, призначене на 25.02.2021 о 10:15 год., проте у вказаному судовому засіданні справу було розглянуто по суті. При цьому у матеріалах справи відсутня ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/13106/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Барсук М.А. (Дідиченко М.А.), Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13106/20 та призначено справу до розгляду на 15.06.2021. 11.06.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2284/21 від 14.06.2021 у зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. (Дідиченко М.А.) у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13106/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу у справі №910/13106/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді Алданова С.О., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Пономаренко Є.Ю. 14.06.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення з додатковими документами. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 після надання пояснень у судовому засіданні, для встановлення всіх обставин справи та забезпечення повного і всебічного розгляду справи оголошено перерву до 13.07.2021. 24.06.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі з додатковими документами. 12.07.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі з додатковими документами. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, після надання пояснень у судовому засіданні, для встановлення всіх обставин справи та забезпечення повного і всебічного розгляду справи оголошено перерву у судовому засіданні до 14.09.2021. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4266/21 від 09.09.2021 у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13106/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 апеляційну скаргу у справі №910/13106/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. 10.09.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 було оголошено перерву у розгляді справи до 28.09.2021. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4697/21 від 27.09.2021 року у зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13106/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 апеляційну скаргу у справі №910/13106/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю. 27.09.2021 через канцелярію суду за допомого системи «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення. Окрім того, 28.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а також надійшли додаткові письмові пояснення з додатковими документами. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, заслухавши думку представників сторін, щодо додаткових пояснень та документів, оголошено перерву у судовому засіданні до 26.10.2021. 26.10.2021 о 09:50 через канцелярію суду від представника позивача було подано заяву про відвід суддів Руденко М.А., Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги ТОВ «ВДС Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 (реєстраційний номер 09.1-19/281/21). Також 26.10.2021 о 10:27 через канцелярію суду від представника позивача було подано заяву в якій просить відвести суддів Північного апеляційного господарського суду Руденко М.А., Кропивну Л.В., Пономаренка Є.Ю. від розгляду скарги ТОВ «ВДС Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 (реєстраційний номер 09.1-19/282/21). У судовому засіданні 26.10.2021 представник позивача вказав на те, що заява про відвід колегія суддів за реєстраційним номером 09.1-19/281/21, була подана з помилками, тому її не потрібно приймати до розгляду, оскільки позивачем було направлену другу заяву про відвід за реєстраційним номером 09.1-19/282/21 з виправленими помилками, яка і підлягає розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 26.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю. у справі №910/13106/20. 26.10.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/13106/20 у зв`язку з подачею касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у даній справі. Колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволені даного клопотання з огляду на наступне. Відповідно до п. 17.10 Перехідних Положень ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи; Пунктом 17.11 Перехідних Положень ГПК України встановлено, що подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Відповідно до п. 17.12 Перехідних Положень ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи. 26.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021. Згідно з ст. 289 ГПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. У зв`язку із викладеним матеріли касаційної скарги були перенаправлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Відповідно до ст. 294 ГПК України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи. Оскільки станом на 26.10.2021 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не було вирішено питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 та не витребувано матеріали справи із Північного апеляційного господарського суду, а тому і підстав для зупинення провадження у справі №910/13106/20 на підставі п. 17.12 Перехідних Положень ГПК України у даному випадку не має. Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2021 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2021 проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2010 між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест", як покупцем, був укладений договір закупівлі сільськогосподарської продукції (том 1, а.с. 36 -39), відповідно до умов якого продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цю продукцію. Під продукцією в цьому договорі розуміється передбачена п.п. 2.1.1. цього договору сільськогосподарська продукція урожаю 2010 року. В той же час, у липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про стягнення процентів за користування грошовими коштами у сумі 7 933 972, 60 грн. за договором закупівлі сільськогосподарської продукції від 04.11.2010 в межах справи №916/1397/18 (далі Договір). У обґрунтування вимог за вказаним позовом відповідач послався на те, що сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" допущено порушення прийнятих на себе за Договором зобов`язань щодо належної поставки товару за договором від 04.11.2010, вартість якого була частково оплачена відповідачем з огляду на що останній має право на стягнення, передбачених Договором штрафних санкцій. Під час звернення до господарського суду Одеської області з вказаним вище позов відповідач надав суду Договір (том 1, а.с. 40) за умовами якого: - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (позивач) зобов`язується поставити та передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» (відповідача) зерно пшениці м`якої 1 класу групи А у кількості 5 200 тон до 20.10.2011 включно, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1, 2.1); - продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки продукції покупцю в момент, коли він доставив продукцію за місцезнаходженням ТОВ «Чубівське зерно» (Котовський район, село Чубівка) та вручив продукцію покупцю, що відповідає умовам Договору, покупцеві. Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на продукцію, яка оформлена відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і засвідчує факт передачі продукції продавцем та її отримання покупцем (п. 1.3); - ціна однієї тони продукції становить 1 700, 00 грн. в тому числі ПДВ. Ціна продукції є твердою і не підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну продукції (собівартість, затрати тощо). Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо поставки (передання) продукції покупцеві, ціна продукції залишається незмінною незалежно від моменту виконання продавцем зобов`язання з поставки продукції (п. 1.5); - загальна вартість продукції, що поставляється на підставі даного договору (ціна Договору на дату укладення) складає 8 840 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 1.6); - продавець зобов`язаний поставити (передати у власність) покупцю 100% продукції, зазначеної в п. 2.1 договору, не пізніше 20.10.2011 (п. 1.7); - покупець зобов`язаний частково оплатити продавцеві вартість продукції шляхом внесення попередньої оплати в розмірі 3 000 000, 00 грн. до 01.12.2010 включно. Протягом 30-ти календарних днів від дати поставки 100% від загальної кількості продукції, зазначеної в п. 2.1 Договору, покупець зобов`язаний оплатити продавцеві залишок вартості продукції в розмірі 5 840 000, 00 грн. (п. 1.8); - за порушення умов договору щодо строків поставки продукції покупцеві, продавець зобов`язаний сплатити покупцю господарські санкції у вигляді грошової суми в розмірі 0,08 відсотків від загальної вартості продукції, щодо строків поставки якої продавцем допущено порушення, за кожен день з моменту порушення продавцем умов Договору до моменту їх виконання належним чином (п. 3.4); - за порушення строків виконання зобов`язань за договором більше ніж на 60 календарних днів, сторона, яка порушила зобов`язання, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони, господарські санкції, неустойку, штраф, пеню, передбачені договором та додатково сплатити штраф у розмірі 100 відсотків від загальної вартості продукції щодо поставки або оплати якої допущено порушення (п. 3.5); - якщо продавець одержав суму попередньої оплати, визначену п. 1.8 Договору, та не здійснив поставку продукції у встановлений Договором строк, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця проценти за користування грошовими коштами покупця в розмірі 35 процентів річних від суми попередньої оплати за кожний день користування коштами від дня одержання попередньої оплати продавцем до дня фактичного передання продукції покупцеві (п. 3.6); - керуючись статтею 259 ЦК України, сторони дійшли згоди щодо збільшення строку позовної давності по всіх без виключення вимогах, які можуть виникнути внаслідок порушення сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим договором, в тому числі, але не виключно, по вимогах про виконання зобов`язань з поставки та оплати продукції, повернення попередньої оплати, сплату неустойки, штрафу, пені, застосування господарських та оперативно-господарських санкцій, сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, відшкодування збитків. Строк позовної давності по всіх без виключення вимогах, які можуть виникнути наслідок порушення сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим договором, в тому числі, але не виключно, по вимогах про виконання зобов`язань з поставки та оплати продукції, повернення попередньої оплати, сплату неустойки, штрафу, пені, застосування господарських та оперативно-господарських санкцій, сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, відшкодування збитків за прострочення виконання зобов`язань, складає 10 (десять) років. Нарахування господарських санкцій, пені, процентів річних за користування чужими грошовими коштами припиняється через 10 років від моменту порушення зобов`язання, яке стало підставою для їх нарахування (п. 4.1). Також із копії Договору, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що на останньому (8) аркуші договору у розділі «Реквізити» міститься підпис від імені директора позивача ОСОБА_1 та печатка цього товариства. Звертаючись до суду з позовом, позивач просить визнати Договір закупівлі від 04.11.2010 недійсним з посиланням на те, що Договір у наведеній редакції позивачем не укладався та не підписувався, умови Договору ніколи не узгоджувались з боку позивача, а аркуші №№ 1-7 цього договору були замінені відповідачем у його власній редакції, що було встановлено експертними висновками судової технічної експертизи документа, призначеної господарським судом Одеської області у справі №916/1397/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що договір з від 04.11.2010 із аркушами з 1 по 7 (на якому викладені умови договору) та окремо із 8 аркушем (на якому міститься підпис директора СТОВ "Мрія" ОСОБА_1 та печатка товариства) не є єдиним (цілим) документом, а його умови щодо порядку поставки продукції (пшениці 1 класу групи А у кількості 5 200 тон до 20.10.2011), розрахунків та відповідальності сторін позивачем фактично узгоджені не були. Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України. У відповідності до вимог частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно вимог ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Також, частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За загальним правилом із урахуванням ст.ст. 641, 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах. Згідно ч. 4 ст. 202 ЦК України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю від 14.11.2010, позивач посилається на норми ст.ст. 202, 203, 215, 207 ЦК України і зазначає, що позивач не мав ані волі, ані волевиявлення на укладення договору, викладеного на 8 аркушах в редакції, наданій ТОВ «ВДС Інвест», оскільки підпис директора СТОВ «Мрія» та печатка даної юридичної особи нанесені на 8 аркуші цього договору раніше за нанесення на нього відповідного друкованого тексту. Обґрунтовуючи такі доводи, позивач посилається на покази свідка і висновки експерта. Так, під час розгляду господарським судом Одеської області справи №916/1397/18 за позовом ТОВ "ВДС Інвест" до СТОВ "Мрія" про стягнення 7 933 972, 60 грн. за договором закупівлі сільськогосподарської продукції від 04.11.2010, з метою визначення достовірності тексту вказаного договору закупівлі, суд призначив судові технічні експертизи договору закупівлі від 04.11.2010, проведення яких доручав Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (ухвала від 31.08.2018) та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ухвала від 03.01.2019). Відповідно до висновку експерта №8-4/1629 від 01.11.2018 (том 1, а.с. 49-60), проведеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, при дослідженні встановлено, що друковані тексти на першому, другому, третьому, четвертому, п`ятому, шостому, сьомому аркушах та друковані тексти на восьмому аркуші договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010 року нанесено за допомогою різних друкуючих пристроїв із електрофотографічним способом формування зображення. В той же час, вказаним висновком експерта також встановлено, що ознак внесення змін до первісного змісту договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2020 шляхом монтажу та друкування виявлено не було. Тобто, у висновку експерта №8-4/1629 від 01.11.2018, проведеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, було встановлено лише друкування тексту на 1-7 аркушах на 8 аркуші договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010 здійснено за допомогою різних друкуючих пристроїв, тоді як будь-яких ознак внесення змін до первісного змісту договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2020 шляхом монтажу та друкування (зокрема стосовно друкування тексту договору поверх печатки та підпису, які наявні на 8 аркуші оспорюваного договору) виявлено не було. У висновку експертів 2700/2701/19-34/5238/5259/19-34 від 27.02.2019 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (том 1, а.с. 62-89) зазначив, що у досліджуваному договорі, датованому 04.11.2010, текст з 1 по 7 аркуш виконаний на одному друкуючому пристрої з лазерним способом друку, в одну закладку, а на 8-му аркуші - на іншому друкуючому пристрої з лазерним способом друку. Тобто, друкований текст на 8-му аркуші спірного договору виконаний не в одну закладку, що може свідчити про заміну 8-го аркуша договору. В той же час, із мотивувальної частини вказаного висновку вбачається, що при дослідженні друкованого тексту договору встановлені збіги і розбіжності, які стосуються всіх аркушів договору, а не виключно з 1 по 7 і 8-го аркуша окремо. Так у вказаному вище висновку експертами зазначено, що збіги стосуються будови шрифту, гарнітури шрифту, розміру шрифту, розміру тексту (літер), розміру відступу першого рядка (абзац) (на всіх аркушах відповідає 10 мм), розміру виділених літер на 1-3, 6-8 аркушах (де він наявний), розміру міжстрочного інтервалу (на всіх аркушах - 3 мм), розміру міжабзацового інтервалу (на всіх аркушах - 3 мм). В той же час, розбіжності стосуються розміру полів аркушів, які на всіх (з 1 по 8-й) аркушах договору різні. Розбіжності експерти пов`язують з невеликим зміщенням аркушів під час подачі друкуючий пристрій внаслідок несправності механізму подачі паперу в принтері або відмінностями розташування аркушів паперу при захваті таким механізмом, тобто роздрукування досліджуваного документа, можливо, при одиночній подачі аркушів (том 1, а.с. 66-67). При дослідженні барвної речовини експертами було встановлено розбіжності, що за висновками експертів пов`язані з появою або зникненням на деталях друкованого механізму принтера забруднень чи дефектів картриджу. З аналізу викладеного вище експерт зробив висновок про те, що текст на 1-7 аркушах договору надрукований на одному лазерному принтері з використанням одного і того ж картриджу, а текст на 8-му аркуші - на іншому лазерному принтері. Також експерт зазначив, що папір аркушу 8 відрізняється від паперу аркушів 1-7, а тонер аркушів 1-7 відрізняється від тонера аркуша 8 (том 1, а.с.69). В силу приписів ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Дослідивши висновок експертів 2700/2701/19-34/5238/5259/19-34 від 27.02.2019 в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку, що експертом не було надано повної та чіткої відповіді на порушені питання. Зокрема, експерти, узагальнюючи висновки експертизи (том 1, а.с. 69-70), виразили власне припущення про те, що описані в дослідженні факти можуть свідчити про заміну аркуша 8 договору. Тобто такі висновки експертів є оціночними судженнями останніх та не можуть бути прийнятими судом до уваги. Згідно з позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №760/10691/18, висновок експерта про «ймовірність» не може бути підставою для висновку про вчинення правочину не його стороною. Більше того, в даному контексті колегія суддів враховує, що встановлення факту роздрукування 8-го аркушу договору на іншому принтері та на іншому аркуші паперу, порівняно з аркушами 1-7 договору, не може свідчити про умисне вчинення відповідачем дій щодо зміни істотних умов договору (зокрема аркушів договору), оскільки як вбачається із висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.02.2019 механізм подачі паперу в принтері, на якому роздруковані аркуші з 1-го по 7-й міг бути несправним, у зв`язку з чим останній 8 аркуш договору міг бути роздрукований на іншому друкованому пристрої. Також колегія суддів звертає увагу на те, що саме по собі друкування текстів на 1-7 аркушах та 8 аркуші договору на різних друкувальних пристроях та на різному папері не може підтверджувати підміну таких аркушів договору після його укладення і не може бути достатньою умовою для висновку про відсутність у позивача волевиявлення на укладення спірного договору та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил п. 3 ч. ст. 203 та ст. 215 ЦК України. Стосовно заяви свідка ОСОБА_1 від 29.03.2019 р. (том 1, а.с. 90), колегія суддів зазначає наступне. Як передбачено ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. За приписами ч. 1 та 2 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Юридична наука виходить з того, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися. З огляду на це апеляційний суд вважає, що свідок не повинен мати матеріально-правової або процесуально-правової зацікавленості в результаті справи, не повинен бути пов`язаний матеріально-правовими відносинами з особами, які беруть участь у справі. З цієї причини суд зобов`язаний з`ясувати, які відносини існують між свідком і сторонами, що в обов`язковому порядку враховується при оцінці показань свідків. На підтвердження факту не підписання договору про закупівлі від 04.11.2010 в редакції 1-7 аркушу позивач надав заяву свідка ОСОБА_1 , до показань яких суд апеляційної інстанції ставиться критично, адже як встановлено матеріалами справи вказана особа досі працює на посаді керівника СТОВ «Мрія», а тому відповідно є зацікавленою особою у розгляді даної справи та ухваленні судом рішення на користь позивача. Окрім того, частиною 2 ст. 87 ГПК України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов. Так, процесуальний закон встановлює, що обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах не можуть встановлюватись на показаннях свідків. В той час, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, якщо одна із сторін заперечує щодо вчинення відповідного правочину. Враховуючи, що обставини існування правовідносин між сторонами мають доказуватися іншими засобами доказування, апеляційний господарський суд не бере до уваги показання свідка, викладені у заяві від 29.03.2019. Також в даному контексті колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 2 статті 86 ГПК України, передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, спірний договір про закупівлю від 04.11.2010 на 8-ому аркуші договору містить підпис директора позивача ОСОБА_1 та скріплений печаткою СТОВ «Мрія». Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності). Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи. Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються. Встановивши наявність відбитку печатки на спірних документах та, враховуючи, що юридична особа несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена Товариством, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 у справі №915/878/16). Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату позивачем печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі позивача. Твердження позивача, що нанесення печатки на вільні від тексту аркуші паперу і їх зберігання в такому вигляді є звичайною практикою для СТОВ "МРІЯ" колегія суддів відхиляє, оскільки така поведінка підприємства не узгоджується із положеннями цивільного законодавства та не може бути розцінена як звичай ділового обороту у цивільних правовідносинах, що передбачено ст. 7 ЦК України. Також позивачем не спростовано належними та допустимими доказами (зокрема висновком почеркознавчої експертизи) факту підроблення підпису директора позивача на 8 аркуші договору про закупівлю від 04.11.2010. Більше того, стверджуючи, що договір про закупівлю від 04.11.2010 із аркушами з 1 по 7 (на якому викладені умови договору) та окремо із 8 аркушем (на якому міститься підпис директора СТОВ "Мрія" ОСОБА_1 та печатка товариства) не є єдиним (цілим) документом, позивачем в якості підтвердження своєї правової позиції не було надано редакції договору, в якій містився 8 аркуш оспорюваного договору (з печаткою та підписом директора позивача) та інші 7 аркушів з іншими істотними умовами договору. Позивачем до матеріалів справи долучено договір про закупівлю від 02.12.2010. Проте, зазначений договір складається із 4 сторінок, в якому відрізняється текст на останній його сторінці (із реквізитами сторін), сума договору та інші істотні його умови. Відповідач на підтвердження своєї позиції щодо часткового виконання зі своєї сторони умов оспорюваного договору про закупівлю від 04.11.2010 долучив до апеляційної скарги копії платіжних доручень №804 від 08.11.2010 та №841 від 23.11.2010, які були відсутні у суді першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України). У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Відповідач в апеляційній скарзі не наводить причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції проте, як на підставу для скасування рішення, серед іншого, посилається на те, що судом першої інстанції, фактично було розглянуто справу та винесене оскаржуване рішення за відсутністю представника відповідача, що є порушенням ст.ст. 7, 11, 13, 14, 42, 46 ГПК України, зазначаючи про те, що ухвалою від 25.01.2021, яку апелянт не отримував, судом першої інстанції було визначено повідомити відповідача про те що він викликається у підготовче засідання, призначене на 25.02.21 о 10:15 год., проте у вказаному судовому засіданні справу було розглянута по суті. Вказане свідчить про те, що причиною неподання до суду першої інстанції доказів, на думку відповідача, є неналежне повідомлення його судом першої інстанції про час та місце судових засідань у цій справі. Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що вся кореспонденція судом першої інстанції направлялась відповідачу за адресою: 04210, м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 14-Г, літ. А, яка вказана у спірному договорі та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача. За вказаною адресою відповідачем 10.09.2020 було отримано ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.09.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих кодовим ідентифікатором 0105475135837. Про факт обізнаності відповідача із розглядом цієї справи №910/13106/20 свідчить участь відповідача у судовому засіданні 16.11.2020, подані ним до суду першої інстанції 19.11.2020 заява про ознайомлення з матеріалами справи та 19.12.2020 заява про відкладення розгляду справи. Водночас ухвали суду від 14.12.2020 та від 25.01.2021 якими відповідача викликано у засідання призначені на 25.01.2021 о 14:00 та на 25.02.2021 о 10:15 відповідно та які судом також були направлені за вищевказаною адресою, відповідачем отримані не були, а відповідні поштові відправленні повернулись до суду з відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» (повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0105477096308 та 0105476218132). Вказане свідчить, що принаймні з 10.09.2020 відповідач був обізнаний про наявність справи №910/13106/20 та, відповідно, не був позбавлений можливості подати всі докази до суду першої інстанції. Твердження апелянта про відсутність ухвали про закриття підготовчого провадження колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання 14.12.2020, суд протокольною ухвалою закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 25.01.2021, що не є порушенням вимог ГПК України. Зазначення в ухвалах-викликах від 14.12.2020 та 25.01.2021 про виклик відповідача у підготовче засідання є лише технічною опискою суду в розумінні ст. 243 ГПК України. Апелянтом жодних пояснень щодо неможливості подачі платіжних доручень №804 від 08.11.2010 та №841 від 23.11.2010 з незалежних від нього причини не наведено, так само як і не надано доказів на підтвердження вказаних обставин. Колегія суддів зауважує, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта. Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права. Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи. За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги копії платіжних доручень №804 від 08.11.2010 та №841 від 23.11.2010, як додаткові докази колегією суддів не приймаються. З вказаних вище підстав не приймаються до уваги подані у суді апеляційної інстанції докази, долучені позивачем до письмових пояснень (зареєстрованих у суді 12.07.2021 та 28.09.2021), клопотання про долучення доказу (зареєстровані у суді 28.09.2021) та долучені відповідачем до письмових пояснень (зареєстрованих у суді 10.09.2021). Однак, в даному контексті колегією суддів враховуються позиція відповідача, викладена у долученому позивачем до матеріалів даної справи копії позовної заяви ТОВ «ВДС Інвест» у справі №916/1397/18, в якому останній зазначав про сплату 3 000 000, 00 грн. на підставі платіжних доручень №804 від 08.11.2010 та №841 від 23.11.2010 на виконання п. 1.8. договору про закупівлю від 04.11.2010. Вказаного твердження про таку оплату позивачем заперечено не було та не доведено належними та допустимими доказами, що кошти у сумі 3 000 000, 00 грн. були сплачені не на виконання договору від 04.11.2010. Таким чином, всупереч положенням ст.ст. 74,76-79 ГПК України та в контексті заявлених підстав для недійсності договору, з урахуванням згаданих вище судових висновків (щодо друкування текстів на 1-7 та 8 аркушах договору за допомогою різних друкуючих пристроїв та на іншому папері), позивач не довів, а суд першої інстанції не встановив, що така заміна аркушів договору відбулася до його підписання позивачем, що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення спірного договору та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил п. 3 ч. ст. 203 та ст. 215 ЦК України. Сама по собі заміна аркушів договору з його істотними умовами без встановлення того факту, що ця заміна відбулася вже після підписання договору (тоді як позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту підроблення печатки та підпису на вказаному договорі), не свідчить про обман з боку відповідача чи про незаконність його намірів. Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2019 у справі №397/928/16-ц, від 09.10.2020 у справі №618/135/19. Таким чином, висновки експертизи №8-4/1629 від 01.11.2018, №2700/2701/19-34/5238/5259/19-34 від 27.02.2019, на які посилається позивач в якості обґрунтування підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, не підтверджують наявність дефектів змісту правочину (його незаконність), недотримання форми правочину; дефектів суб`єктивного складу та волі сторін на його укладення, а саме, зокрема, на вчинення підробки та підміни відповідачем аркушів у договорі від 04.11.2010 задля зміни його істотних умов, на що вказує позивач у позові. Оскільки позивач належними, достовірними і вірогідними доказами в порядку ст.ст. 74,76-79 ГПК України не довів факту підміни аркушів та тексту договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для застосування норм ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України та визнання договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010 недійсним. Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції, фактично було розглянуто справу та винесене оскаржуване рішення за відсутністю представника відповідача, оскільки, ухвалою від 25.01.2021, яку апелянт не отримував, судом першої інстанції було визначено повідомити відповідача про те, що він викликається у підготовче засідання, призначене на 25.02.21 о 10:15, проте у вказаному судовому засіданні справу було розглянуто по суті, колегія суддів зазначає про таке. Як встановлено вище, вся кореспонденція судом першої інстанції направлялась відповідачу за адресою: 04210, м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 14-Г, літ. А, яка вказана у спірному договорі та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача, що свідчить про те, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних дій для належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань у цій справі; За вказаною адресою відповідачем 10.09.2020 було отримано ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.09.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих кодовим ідентифікатором 0105475135837. Отже, з 10.09.2020 відповідач був обізнаний про наявність справи №910/13106/20 та, відповідно, не був позбавлений можливості користуватися наданими йому ГПК України правами, в тому числі, але не виключно, щодо участі в судових засіданнях у цій справі, проте окрім подання 19.11.2020 заяви про ознайомлення з матеріалами справи та 19.12.2020 заяви про відкладення розгляду справи жодних дій для участі у розгляді цієї справи не вчинив. Водночас за змістом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому з матеріалів справи слідує, що в судовому засіданні 14.12.2020 судом першої інстанції протокольною ухвалою постановлено закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті на 25.01.2021 до 14:00, що не є порушенням вимог ГПК України та спростовує твердження апелянта про відсутність ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Водночас при підготовці ухвал від 14.12.2020 та від 25.01.2021 якими відповідач викликався в судові засіданні призначені на 25.01.2021 о 14:00 та на 25.02.2021 о 10:15 судом першої інстанції було допущено помилку, а саме помилково вказано, що відповідач викликається не у судове засідання, а у підготовче судове засідання, проте вказане не може бути підставою для скасування рішення суду. При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на процесуальну поведінку представників позивача під час розгляду справи №916/1397/18 оскільки вказане не може бути підставою для зміни та/або скасування оспорюваного у цій справі рішення. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем було порушено строки звернення з позовом, колегія суддів зазначає, оскільки в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010, укладеного між сторонами відмовлено по суті, то не підлягають застосуванню наслідки передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. За таких обставин, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,- П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/13106/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (67942, Одеська область, Окнянський район, село Новосамарка, код 30820612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 14-Г, літ. А, код 31955356) 3 405, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/13106/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 04.11.2021. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді Л.В. Кропивна Є.Ю. Пономаренко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»