Постанова 4824 № 759/354/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/354/20 Головуючий у 1-й інст. - Коваль О.А. Апеляційне провадження 22-ц/824/13846/2021 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини та збільшення строку стягнення аліментів, додаткових витрат на навчання, аліментів по досягненню повноліття дитиною,- В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року позивач звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , та з урахуванням уточнених позовних вимог просила: - стягнути з відповідача на її користь пеню за простроченими аліментними платежами на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 28 454 грн 30 к.; - змінити спосіб стягнення аліментів на стягнення аліментів в частці від заробітку (доходу) відповідача у розмірі 1/4 від суми 16 080 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто у розмірі 4 020 грн щомісячно з дня подання заяви до суду до досягнення дитиною повноліття; - стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 від суми 16 080 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто у розмірі 4 020 грн з 31липня 2020 року до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення дитиною 23 років. - стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 1 583 грн 33 к. щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року включно. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в період якого у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Вказує, що 01 вересня 2019 року спільна донька сторін навчається на денній формі навчання в Національному університеті харчових технологій, термін закінчення навчання 30 червня 2023 року. Вартість навчання за весь період складає 76 000 грн, з яких 19 000 грн за перший календарний рік. Відповідач кошти на навчання дитини не надає, хоча отримує кошти від бізнесу, які дозволяють йому часто виїжджати на відпочинок за межі України. Згідно довідки з розрахунку заборгованості по аліментам у відповідача наявна заборгованість в розмірі 941 грн 50 к. Оскільки пеня нараховується за весь період прострочки за кожним місяцем окремо, тому загальна сума пені складає 28 454 грн 30 к. Крім того вважає, що визначена рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року сума аліментів 600 грн є невеликою, яку відповідач сплачував не періодично, тому спосіб стягнення аліментів необхідно змінити на частку від доходу відповідача. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини та збільшення строку стягнення аліментів, додаткових витрат на навчання, аліментів по досягненню повноліття дитиною - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 щомісячно додаткових витрат у розмірі 792 грн за оплату навчання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України з 13 січня 2020 року по 30 липня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1200 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, починаючи з 31 липня 2020 року по 30 червня 2023 року включно. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 512 грн 56 к. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Держави судовий збір у розмірі 1681 грн 60 к. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, 19 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені за простроченими аліментними платежами на утримання дитини в розмірі 28 454 грн 30 к. та ухвалити в цій частині нове рішення про задовлення вимог в цій частині. Також, просив вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом виданим на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року відповідачем аліменти сплачувались не регулярно, із затримкою від декількох місяців до двадцяти місяців. Звертаючись із даним позовом до суду позивачем на підставі довідки-розрахунку заборгованості виконаної державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Києва Компанійця Р.В., здійснено розрахунок неустойки (пені) за вказані в розрахунку прострочені періоди. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів враховується, що стягнення по аліментам припинені з досягненням ІНФОРМАЦІЯ_2 дитиною повноліття. Крім того, збільшення розміру аліментів не доведено наявними та допустимими доказами. Статею 196 Сімейного кодексу України передбачено стягнення неустойки (пені) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками. Проте, як вбачається з довідки головного державного виконаця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві станом на 27 листопада 2019 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів відсутня, тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині стягнення пені за простроченими аліментними платежами задоволенню не підлягають. В частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат в розмірі 1 583 грн 33 к. з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року включно суд першої інстанції вважав, що вони підлягають частковому задоволенню, а саме вважав за необхідне стягнути з відповідача додаткові витрати у розмірі 792 грн. за оплату навчання з моменту подачі позову до суду з 13 січня 2020 року до повноліття дитини. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується стороною позивача лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що у період з 28 серпня 1999 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2004 року розірвано (а.с. 17). В період шлюбу у них народилась народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року у справі №759/8347/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 травня 2015 року до досягненню нею повноліття (а.с. 33). На підставі указаного рішення суду 19 жовтня 2015 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист (а.с. 34). Постановою державного виконаця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 09 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №759/8347/15-ц, виданного Святошинським районним судом м. Києва 19 жовтня 2015 року (а.с. 35). Відповідно до ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно положень статті 196 СК України, розмір пені обмежено 100 відсотками розміру заборгованості. Тобто, вирішуючи питання про наявність правових підстав для нарахування пені, слід враховувати, що у стягувача аліментів таке право виникає у випадку наявності заборгованості по сплаті аліментів. Як вбачається з постанови головного державного виконаця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 18 жовтня 2018 року боржником ОСОБА_3 погашено заборгованість по сплаті аліментів в повному обсязі, станом на 18 жовтня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня, у зв`язку з чим знято арешт з належного боржнику майна та скасовані тимчасові обмеження боржника (а.с. 84-89). З наявної в матеріалах справи довідки головного державного виконаця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві станом на 27 листопада 2019 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів відсутня (а.с. 36). Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача, станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованості зі сплати аліментів, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, у зв`язку з несвоєчасним виконанням аліментних зобов`язань. Доводи апеляційної скарги про несвоєчасність виконання відповідачем аліментних зобов`язань не може бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги з вище наведених підстав. За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді