Постанова 4824 № 369/13201/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 369/13201/20 номер провадження №22-ц/824/7940/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року /суддя Дубас Т.В./ у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернулась з вимогами про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь додаткові витрати на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальній сумі 39 040, 83 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 23 280,53 грн. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн./а.с. 81-85/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що заборгованість по аліментам у нього відсутня. Крім того, з нього стягуються аліменти на утримання іншої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість по аліментам також відсутня. Наголошував, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17.09.2019 року у справі №303/1947/19 відмовлено у позбавленні його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 , рішення набрало законної сили. Згідно характеристики виданої виконкомом Ключарківської сільської ради він характеризується позитивно, тимчасово не працює, не має постійного заробітку, однак, при цьому сплачує аліменти на двох дітей. Наголошував, що не має змоги надавати кошти на додаткові витрати на даний час, водночас, жодним чином не ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку. Вказував, що позивачем надані квитанції про оплату розваг та лікування доньки однак, такі витрати неможливо віднести до додаткових витрат на розвиток здібностей дитини, оскільки вони охоплюються витратами на утримання неповнолітньої дитини (аліментами). Витрати на лікування та оздоровлення також не відносяться до додаткових витрат на дитину, оскільки наявність хронічних чи тяжких хвороб належними медичними висновками не підтверджена, медичні рекомендації щодо прийому ліків, проходження медичних процедур, необхідності додаткового лікування до суду не надані. Візити до лікаря стоматолога також не можна віднести до додаткових витрат на утримання дитини. Не відносяться до додаткових витрат і витрати одного із батьків на відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка. Відповідний висновок Верховного Суду знайшов своє відображення у постанові від 30.01.2019 року у справі № 205/4622/16-ц . Отже, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що підлягають розподілу та подальшому стягненню і кошти щодо проходження дитиною спортивних зборів з 15.06.2019 по 26.06.2019 р., вартість яких склала 9000 (дев`ять тисяч) гривень. ОСОБА_2 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність. Вказувала, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки. Апеляційна скарга жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки сплачуючи аліменти у розмірі 1200 грн на місяць, відповідач зобов`язаний нести додаткові витрати на утримання дитини. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині визначення додатковими витратами та стягнення коштів за оплату спортивних зборів вартість яких складала 9000 грн., та відпочинок у Готельному комплексі «Срібний водограй», за період з 2016 року по 2019 рік, загальна вартість якого складає 31 860 грн, на підставі наступного. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 2005 року. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 листопада 2008 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 10 вересня 2005 року відділом РАЦС Дубенського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №230 - розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 жовтня 2014 року у справі № 559/2416/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки на утримання доньки в розмірі 550 грн., згодом суму було збільшено до 1200 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 185 СК України про те, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору. Судом першої інстанції вірно враховано додаткові витрати по лікуванню, що підтверджує квитанція про сплату загального аналізу крові у сумі 205 грн., квитанція про сплату загального аналізу сечі у розмірі 120 грн., квитанція про сплату забезпечення преаналітичного етапу при дослідженні венозної крові, загальний розгорнутий аналіз крові, програма «Печінкові проби», що становить 875 грн., довідка видана ОСОБА_3 , 2006 р.н., ФОП ОСОБА_8 про те, що вона проходила лікування у лікаря стоматолога в період з 2018 по 2020 рік та згідно акту виконаних робіт від 08.02.2020 року сплатила за надані послуги 3000 грн., акт наданих послуг клініки «Когерент» від 30.12. 2019 року, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 сплатила за видалення бородавки лазером 1500 грн., що суд першої інстанції обґрунтовано вважав додатковими витратами на дитину в розумінні СК України. Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до відсутності заборгованості по аліментам та неможливості сплачувати додаткові витрати у зв`язку з відсутністю постійної роботи. Водночас, суд апеляційної станції зауважує, що батьки зобов`язані нести додаткові витрати на медичне обслуговування, з урахуванням стану здоров`я та особливостей дитини. Апелянтом не вказано на жодну квитанцію, яку він вважає недоречною та такою, що не була необхідною дитині як медична послуга, як і не оспорено виписок з амбулаторної картки дитини. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до узагальнених, неконкретизованих висновків та містяться на формальних міркуваннях, а отже рішення судом першої інстанції в цій частині залишається без змін. В той же час, суд першої інстанції відхилив позовні вимоги про стягнення витрат на заняття в секції акробатичного рок-н-ролу в колективі «Школа Філімонових ЛІА», оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати за вказаний гурток у розмірі 28 150,00 грн., а тому доводи апеляційної скарги про безпідставне рішення про стягнення коштів на розвиток здібностей дитини, не узгоджуються з рішенням суду та є помилковими. Водночас, суд першої інстанції взяв до уваги довідку, яка видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про оплату спортивних зборів в період з 15.06.2019 року по 26.06.2019 року, вартість яких складала 9000 грн., та довідку Готельного комплексу «Срібний водограй», яка видана ОСОБА_2 , в тому, що її донька ОСОБА_3 , відпочивала та оздоровлювалась у готельному комплексі у період з 2016 року по 2019 рік, загальна вартість відпочинку складає 31 860 грн., які апеляційний суд не вважає додатковими витратами на дитину, оскільки вони не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Згідно роз`яснень, викладених у пункті 18 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №205/4622/16-ц. Крім того, апеляційний суд зауважує, що довідка про вартість зборів /а.с. 15/ та готельного комплексу /а.с. 16/ не доводить їх оплату та особу, яка таку оплату здійснювала. Щодо готельного комплексу «Срібний водограй», апеляційний суд також вказує на те, що це готельний комплекс, що позбавляє суд можливості об`єктивно встановити відповідність рекомендацій лікарів, на які посилається позивач, наданим у цьому комплексі послугам відпочинку та чи були вони оздоровчими, оскільки надана довідка такої інформації не містить. Отже, у розподілі витрат про оплату спортивних зборів в період з 15.06.2019 року по 26.06.2019 року, вартість яких складала 9000 грн., та відпочинку у готельному комплексу «Срібний водограй», у період з 2016 року по 2019 рік, загальна вартість якого склала 31 860 грн., суд апеляційної інстанції відмовляє. Таким чином, апеляційний суд доходить висновків, що стягненню підлягають лише половина витрат на лікування та здачу аналізів та видалення бородавок, що становить 4535, 83 грн. /(5 921, 66 грн + 3 150 грн) :2/ Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Із заявленої позивачем в загальної суми 39 040, 83 грн. задоволено 4535, 83 грн., тобто на 11,6%, позивач звільнена від сплати судового збору, а отже, з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції на користь держави стягується сума судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог від 840, 80 грн у сумі 97, 50 грн. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь держави 150 % від задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 146, 30 грн., інші витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року - задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року - скасувати в частині стягнення половини витрат на оплату спортивних зборів в період з 15.06.2019 року по 26.06.2019 року, вартість яких складала 9000 грн., та відпочинку у готельному комплексу «Срібний водограй», у період з 2016 року по 2019 рік, загальна вартість якого склала 31 860 грн., та у задоволенні вказаних вимог відмовити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року - в частині стягнення половини витрат на лікування, здачу аналізів та видалення бородавок, що становить 4535, 83 грн. залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 / на користь держави 97, 50 /дев`яносто сім гривень п`ятдесят копійок/ грн. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 / на користь держави 146, 30 /сто сорок шість гривень тридцять копійок/ грн. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: