Постанова Київський апеляційний суд № 466/4418/21-ц

справа № 466/4418/21 головуючий у суді І інстанції Волкова С.І. провадження № 22-ц/824/14152/2021 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Спільник Зоряна Володимирівна, В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме: факт того, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Спільник Зоряна Володимирівна. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин, які мають значення для справи та порушено норми процесуального права. Зазначає, що встановлення факту родинних відносин та надання правовстановлюючих документів майна спадкодавця необхідні для належного та повного проведення нотаріальних дій і оформлення спадщини, а не для вирішення будь-якого спору про право. Також зазначає, що ненадання всіх необхідних документів, передбачених «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для підтвердження родинних відносин нотаріусу, унеможливлює надалі проведення нотаріальних дій, у зв`язку з чим виникає необхідність звертатись до суду з такою заявою для встановлення юридичного факту - родинних відносин. Звертає увагу суду, що між спадкоємцями жодного спору щодо права немає, тому заявниця звернулась до суду із даною заявою в порядку окремого провадження. 2 листопада 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надішли письмові пояснення від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Вказує, що підтримує апеляційну скаргу повністю та відповідно із даним рішенням суду першої інстанції не погоджується та вважає, що таке рішення є незаконне, необґрунтоване, належно невмотивоване та базується на припущеннях щодо наявності спору. Звертає увагу, що між спадкоємцями: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не існує жодного спору про право, а також відсутні будь-які застереження та зауваження щодо права на спадщину. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Сторони окремого провадження (заявник та заінтересована особа) в судове не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки на електронну адресу (а.с. 152-153). Зважаючи на викладене, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе слухати справу за відсутності учасників справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право на спадщину. Проте, колегія суддів не може погодитись з таки висновком суду виходячи з наступного. Згідно із частиною статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав ( частина перша статті 293 ЦПК України). Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статі 315 ЦПК України). У пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Судом установлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: - факт того, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові. Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 роки померла тітка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Брюховецької селищної ради міста Львова 2 квітня 2020 року. Після смерті ОСОБА_2 , заявниця ОСОБА_1 , з дотриманням шестимісячного строку після відкриття спадщини, а саме 4 вересня 2020 року звернулась до державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори Спільник З.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 . Листом від 10 грудня 2020 року № 2886/02-14 державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Спільник З.В. повідомила заявницю, що в матеріалах спадкової справи відсутні відомості, які б підтверджували факт родинних відносин заявника із померлою. У пункті1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення факту, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику 3 справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем. Якщо факт родинних відносин не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту родинних відносин. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем. Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України) ). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно матеріалів справи, заявниця відповідно до ст. 1265 ЦК України є спадкоємцем п`ятої черги за законом. Встановлення факту родинних відносин, а саме, що заявниця є двоюрідною племінницею померлого спадкодавця, за відсутності відомостей, які підтверджують факт родинних відносин заявника з померлою, безпосередньо впливає саме на реалізацію її права на спадкове майно, залишене після смерті померлої. При цьому нотаріусом було повідомлено про подання заяви про прийняття спадщину іншим спадкоємцем ОСОБА_3 , між якими спору не має, про що зазначено у заяві. Отже перевірка обставин щодо наявності чи відсутності спору між спадкоємцями не може бути встановлена без розгляду заяви із залученням до участі усіх осіб, які можуть претендувати на спадщину. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції відмовлено у відкритті провадження у справі за відсутності встановлених обставин щодо наявності спору про право та осіб, між якими існує спір, є обґрунтованими, оскільки процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16). Встановлення під час розгляду заяви обставин, які свідчать про наявність спору про право можуть бути підставою для залишення заяви без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі є недоведеним, а тому помилковим, у зв`язку з чим відповідно до ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба