Постанова 4824 № 755/16273/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/16273/20 Головуючий у 1-й інст. - Чех Н.А. Апеляційне провадження 22-ц/824/14160/2021 Доповідач - Рубан С.М П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В. при секретарі Загородній С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-2635/1-09 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Посилається на те, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала справа № 2-2635/1-09 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11099223000 від 20 грудня 2006 року. Рішенням суду позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено. 24 липня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2295/К, за умовами якого Товариство набуло право вимоги до боржника ОСОБА_2 . Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 11099223000 від 20 грудня 2006 року. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - кредитора Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року у справі № 2-2635/1-2009 за позовною заявою Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись з ухвалою суду, 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони. Посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у заяві про заміну сторони виконавчого провадження не вказує в якому саме виконавчому провадженні він хоче набути прав, як сторона виконавчого провадження оскільки відносно ОСОБА_1 відсутнє відкрите виконавче провадження. Крім того, ОСОБА_1 сплачено ПАТ «УкрСиббанк» майже всю суму боргу. Посилається на те, що виконавче провадження яке існувало на даний час закінчене постановою державного виконавця, а отже на думку скаржника є всі підстави для відмови у задоволенні вимоги заявника про заміну сторони у виконавчому провадженні. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Єнокян Катерини Леонідівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року залишити без змін. Вказує на те, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін є різновидом правонаступництва та можливе на будь - якій стадії процесу. Крім того, виконавче провадження про стягнення заборгованості відповідно до виконавчого листа 2-2635/1-09 завершено, тому в даному випадку суд не може реалізувати ч. ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України, виходячи з цього, керуючись ч.5 ст. 442 ЦПК України є необхідність заміни стягувача у виконавчому листі, оскільки на даний час немає відкритих виконавчих проваджень за виконавчим листом. Крім того, посилається на те, що виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу, який його видав, однак, станом на 01 жовтня 2021 року виконавчий лист до суду не повертався, рішення Дніпровського районного суду м. Києва № 2-2635/1-09 від 02 листопада 2009 року залишається не виконаним, заборгованість за кредитним договором не погашена. Також, скаржник не заперечує факт укладення кредитного договору та не надає будь - які докази, які б свідчили про відсутність заборгованості. Інші учасники процесу не надали до суду відзив на апеляційну скаргу. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, боржник просить слухати справу у її відсутності, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження , суд першої інстанції виходив з того, що 24 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення права вимоги № 2295/К, згідно якого товариство отримало право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 11099223000 від 20 лютого 2006 року (а.с. 4-6). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2009 року позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту 11 465 грн 96 к., та судові витрати 144 грн 66 к., а всього 11 610 грн 62 к (а.с.19). 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. зареєстрованим в реєстрі за №29492950. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", зацікавлена особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», боржник - ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Здійснено заміну стягувача-кредитора Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (а.с. 31-32). 24 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення права вимоги № 2295/К, згідно якого товариство отримало право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 11099223000 від 20 лютого 2006 року (а.с. 4-6). Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а тому припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10, підстави для відступу від якого відсутні. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18). Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Як вбачається з матеріалів справи, заявником були подані до суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження того, що у спірних правовідносинах відбулася заміна стягувача, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення такої заяви та заміни стягувача його правонаступником. Окрім того, колегія суддів не може ставити під сумнів дійсність договору про відступлення прав вимоги від 24 липня 2020 року, оскільки боржниками дійсність договору не оскаржувалась та відсутнє судове рішення, яке б свідчило про те, що вказаний договір є недійсним. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо сплати скаржником ПАТ «УкрСиббанку» майже всієї суми боргу , оскільки документальне підтвердження того, що відповідач виконала рішення суду шляхом сплати кредитору присудженої суми заборгованості в матеріалах справи відсутнє. Посилання у апеляційній скарзі на відсутність виконавчого провадження, що на думку відповідача унеможливлювало заміну стягувача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.» Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Інших доводів в чому полягає незаконність постановленої ухвали суду апеляційна скарга не містить. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали. Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року. Головуючий Судді