Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 2-а-768/11

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2-а-768/11 Суддя (судді) першої інстанції: Вовченко А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та виплати щомісячної допомоги на дитину, як постраждалу внаслідок Чорнобильскої катастрофи, в порядку ст. 382 КАС України, - ВСТАНОВИВ: До Ічнянського районного суду Чернігівської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації подати звіт про виконання постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2011 року в адміністративній справі № 2-а-768/11. Вимоги вказаної заяви обґрунтовує тим, що судове рішення, яким було задоволено її позовні вимоги та яке набрало законної сили відповідачем до теперішнього часу не виконано. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року у задоволенні заяви позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання постанови суду відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 25.02.2011 у справі № 2-а-768/11. Зокрема, скаржник зазначає, що ухвала суду прийнята без детального з`ясування обставин та перевірки виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, а також з`ясування обставин, які перешкоджають його виконанню суб`єктом владних повноважень. При цьому, апелянт звертає увагу суду, що посилання суду першої інстанції на те, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень суд може встановити під час прийняття постанови у справі є помилковим, оскільки ч. 2 ст. 246 КАС України не містить вимог до резолютивної частини рішення суду щодо зазначення встановленого судом строку для подання звіту про виконання цього рішення. На підставі викладеного, позивач стверджує, що з метою належного захисту його порушених прав та виконання судового рішення, яке набрало законної сили існує необхідність встановлення судового контролю у порядку передбаченому ст. 382 КАС України та скасування ухвали суду першої інстанції, якою було відмовлено у задоволенні відповідної заяви. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду подано не було. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2011 року, яке набрало законної сили, у справі №2-а-768/2011 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: - визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації неправомірними: - зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 нарахувати та виплатити щомісячну допомогу на ОСОБА_3 відповідно до п.6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум за період з 29.10.2010 року і проводити перерахунок виплат в зв`язку із збільшенням мінімального розміру заробітної плати. Ухвалою суду від 03 липня 2013 року змінено спосіб та порядок виконання вищевказаної постанови суду від 25 лютого 2011 року у справі №2-а-768/11. Вважаючи за необхідне зобов`язати встановити судовий контроль за виконанням постанови суду, позивач звернулася до суду із відповідною заявою. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливу лише під час прийняття такого рішення. Крім того, встановлення зазначеного зобов`язання є правом суду, а не його обов`язком. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії". Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини", "Ліпісвіцька проти України"). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" від 19.02.2009). Аналіз зазначених норм законодавства та рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Однією з формою судового контролю та забезпечення виконання судових рішень є зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а також в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із частинами першою та другою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 року у справі №800/320/17. При цьому, встановлення обов`язку суб`єкта владних повноважень надати суду у певний строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке останній вирішує на власний розсуд, з урахуванням наявності підстав для ймовірного невиконання суб`єктом владних повноважень ухваленого судом рішення. Тобто, суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду. Як вбачається з матеріалів справи, в постанові Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2011 року не було встановлено обов`язку відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Апелянтом (позивачем) також жодним чином не доведено суду нехтування відповідачем вимогами суду, викладеними у постанові від 25 лютого 2011 року. За наведених обставин у сукупності та взаємозв`язку колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили у порядку передбаченому ст. 382 КАС України. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим матеріалам справи та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, у той час як доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311-312, 315-316, 321-322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович