Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5021/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/5021/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (суддя Озерянська С.І.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - ВСТАНОВИВ: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового борг у сумі 866280,01 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року позов задоволено. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі 866280 (вісімсот шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 01 коп. Відповідачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, не враховано рішення Дніпровської міської ради від 27.07.2016 №119/12 «Про припинення гр. ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 », що виключає обов`язок відповідача сплачувати орендну плату. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області, як платник орендної плати за землю з фізичних осіб. Відповідачу податковим органом була визначена орендна плата за 2013, 2014, 2015 рік у сумі 163130,43 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 року № 17/1302, за 2016 рік у сумі 225368,46 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 року № 4547-1302, за 2017 рік у сумі 238890,56 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.06.2017 року № 10833-1302, за 2018 рік у сумі 238890,56 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2018 року № 271811-1319-0464. Зазначені податкові повідомлення-рішення були направленні на адресу ОСОБА_1 . Податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 року № 17/1302 було отримано відповідачем 30.03.2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 року № 4547-1302, від 31.07.2017 року № 10833-1302 та від 23.02.2018 року № 271811-1319-0464 були надіслані відповідачу з повідомленням про вручення, однак вони не були вручені за закінченням терміну зберігання. Відповідачу було направлено податкову вимогу від 03.11.2017 року № 35379-17 на суму 627389,45 грн., що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся до позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Позивач звернувся з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість по сплаті податків у розмірі 866280,01 грн. є узгодженою, вона не скасована і не списана податковим органом. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з положеннями пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби наділені повноваженнями звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо несплати відповідачем у добровільному порядку суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями. Як було встановлено судом першої інстанції, була визначена орендна плата за 2013, 2014, 2015 рік у сумі 163130,43 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 року № 17/1302, за 2016 рік у сумі 225368,46 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 року № 4547-1302, за 2017 рік у сумі 238890,56 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.06.2017 року № 10833-1302, за 2018 рік у сумі 238890,56 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2018 року № 271811-1319-0464. Податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 року № 17/1302 було отримано відповідачем 30.03.2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 року № 4547-1302, від 31.07.2017 року № 10833-1302 та від 23.02.2018 року № 271811-1319-0464 були надіслані відповідачу з повідомленням про вручення, однак вони не були вручені за закінченням терміну зберігання. Відповідачу було направлено податкову вимогу від 03.11.2017 року № 35379-17 на суму 627389,45 грн., що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся до позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Докази оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги у суду відсутні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, оскільки позивачем не було надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та за відповідачем обліковується заборгованість. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 03 листопада 2021 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш