Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2956/21

Головуючий І інстанції: Полях Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 р. Справа № 520/2956/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/2956/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення 01.01.2018; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з 01.01.2018р., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 80% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою з 01.01.2018 року, з урахуванням проведених раніше виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) внаслідок виплати підвищення пенсії не в повному обсязі, а у розмірі 75% суми підвищеної пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, однією сумою із врахуванням проведених раніше виплат та здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції частково скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року у справі №520/2956/2021 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині відмови в задоволенні вимог. Постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату пенсії в розмірі 100% підвищення лише з 05.03.2019 р. В обґрунтування вищевказаних доводів позивач посилається, крім іншого, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18. При цьому, оскільки право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 р. розмірах виникло до прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р., з урахуванням неможливості зворотної дії нормативно-правового акту в часі, зазначена постанова не може бути застосована у спірних відносинах. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №

159. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до ст.304 КАС України. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року по справі №520/2956/21 в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині постанову, якою ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зазначає, що пенсію призначено 28.05.2005 року у розмірі 80% грошового забезпечення. Посилається, що з 01.01.2018 року пенсію позивача було перераховано у відповідності до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ та постанови КМУ від 21.02.2018 №103. Вказує, що ч.2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час виникнення права на перерахунок) визначено, що максимальний розмір: пенсії обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. У зазначеній редакції положення Закону №2262-ХІІ були застосовані відповідачем при обчисленні розміру при її перерахунку з 01.01.2018 року. Розмір пенсії позивача після проведених перерахунків збільшився. Таким чином, умови його пенсійного забезпечення не погіршилися, позаяк відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром. Крім того, зазначає, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Виплата пенсії проводилася відповідно до п. 2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та 75% з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, положення п.п. 1,2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Посилається на приписи постанови КМУ №804 від 14.08.2019 та постанови КМУ №1088 від 24.12.2019. Також зазначає, що пенсійні виплати, щодо яких заявлено позовні вимоги, відповідачем на час звернення позивача до суду виплачені не були та у зв`язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до ст.304 КАС України. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Суб`єктом владних повноважень в 2018 року було перераховано пенсію з 01.01.2018 року відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Однак, позивач вважає, що відповідач неправильно нараховує йому пенсійні виплати внаслідок чого він звернувся для захисту своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року та у не виплаті 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 05.03.2019 року. Також суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, суд першої інстанції виходив з того, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. З огляду на те, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, суд першої інстанції дійшов висновку дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018, то колегія суддів зазначає наступне. Так, позивач перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної 28.05.2005 р. на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262- XII від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закону № 2262-ХІІ) в розмірі 80% грошового забезпечення. Спір у цій справі виник (в тому числі) у зв`язку з тим, що відповідач зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 з 80% до 70% грошового забезпечення. Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 за позовом пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в типових адміністративних справах за такими ознаками а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Отже, беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин у справі, що розглядається, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, а тому дану справу необхідно визнати типовою. Таким чином, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України колегія суддів ураховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18. Так, Велика Палата Верховного Суду прийшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі по тексту - Закон № 2262-XIІ) на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. В контексті розгляду цієї справи встановлено, що позивачу пенсія була призначена 30.06.2004 в розмірі 80% грошового забезпечення, що фактично не заперечується учасниками справи та підтверджено матеріалами справи. Колегія суддів звертає увагу, що редакція ст.13 Закону №2262-XII неодноразово змінювалася в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, а саме цифри "90" замінено цифрами "70". Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. У постанові у справі №240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Окрім того, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Колегія суддів зауважує, що застосування в даному випадку іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Отже, з огляду на викладене вище та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18, колегія суддів вважає, що дії пенсійного органу щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 80% до 70% грошового забезпечення є протиправними. Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що відповідно ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час виникнення права на перерахунок) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення і у зазначеній редакції положення Закону № 2262-ХІІ були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку з 01.01.2018 року, то колегія суддів відхиляє такі доводи, з урахуванням вже наведених вище висновків та зазначає, що застосування в даному випадку пенсійним органом показника 70% грошового забезпечення є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2019 року, то колегія суддів зазначає наступне. Так, приписами ч.ч.1,2,4 ст.63 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до ч.18 ст.43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Частиною 3 ст.51 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Пунктом 1 Порядку №45 (в редакції постанови КМУ 103) визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції на час спірних правовідносин) (далі по тексту Постанова Кабінету Міністрів України №103) було визначено, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови №

704. Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 (в редакції на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Колегія суддів зазначає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії з січня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103. При цьому Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку №45. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі було проведено перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірах, що передбачені Постанови Кабінету Міністрів України №103 (з відповідними обмеженнями, передбаченими вказаною Постановою Кабінету Міністрів України), що фактично не заперечується учасниками по даній справі. Колегія суддів зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України №103 на час вчинення пенсійним органом перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин по даній справі. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., та яке набрало законної сили 05.03.2019 було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку №

45. Згідно ч.1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12.11.2019 р. по справі №826/3858/18 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року було залишено без змін. Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 (з 05.03.2019), позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка була викладена в постанові від 17.03.2021 року по справі №560/3762/18, а також в рішенні Верховного Суду від 16.08.2019 р. по справі №160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 р. Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми Постанови Кабінету Міністрів України №103 були діючими і пенсійний орган правомірно їх дотримувався. Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.06.2020 р. по справі №2540/2873/18. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав правових підстав не враховувати положення п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103. Отже, у відповідача, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №103 не було. Таким чином, приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, які були чинними до 05.03.2019, було прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по даній справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019). Отже, здійснюючи виплату пенсії позивача з відповідними обмеженнями (01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії), як вже зазначено вище, відповідач діяв у відповідності до чинного на час спірних правовідносин законодавства, не порушуючи прав позивача. Відповідно доводи апеляційної скарги позивача щодо протиправності дій відповідача щодо невиплати пенсії позивача з урахуванням 100% суми підвищення пенсії за вказаний вище період (01.01.2018 по 04.03.2019) є необґрунтованими. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про наявність "законних сподівань" у позивача отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку відповідно до закону, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами. Колегія суддів звертає увагу, що приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, які були чинними до 05.03.2019, було прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по даній справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019). З огляду на це, у позивача не було "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу. Отже, доводи апеляційної скарги позивача про наявність "законних сподівань" у позивача на збільшення пенсії є в даному випадку необґрунтованими. Щодо посилання в апеляційній скарзі позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у зразковій справі №676/1557/16-ц від 03 липня 2019 року, то колегія суддів зазначає, що вказане рішення Верховного Суду не підлягає застосуванню в даній справі, оскільки правовідносини у цій справі не аналогічними тим, що були предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду. Також, щодо посилання в апеляційній скарзі позивача на постанову Верховного Суду у справі №826/3858/18, якою було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, то колегія суддів враховує при прийнятті рішення по даній справі факт визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 Порядку №45, додатку 2 до Порядку № 45 та застосовує у спірних правовідносинах по даній справі висновки Верховного Суду на які суд апеляційної інстанції посилається в даній постанові. Щодо посилання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі на приписи Постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула законної сили з 04.09.2019 р., то колегія суддів зазначає, що застосування вказаної Постанови Кабінету Міністрів України призведе до порушення приписів ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ, оскільки фактично викличе зменшення суми підвищення до пенсії позивача до 75%, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, що буде не відповідати ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ. Окрім того, щодо посилання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 р. з 01 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р., то колегія суддів зазначає, що це жодним чином не спростовує факту того, що пенсійний орган з 05.03.2019 р. повинен виплачувати позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року та у не виплаті 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 05.03.2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року. Щодо вимог позову у частині зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок), №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців. Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Отже, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє, за відсутності підстав вважати, що його право на отримання компенсації при виплаті пенсії буде порушене відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а. Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на правовий висновок з приводу застосування ст.2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати викладений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а), від 12.02.2019 ( справа №814/1428/18) та від 15.04.2019 року (справа №727/7818/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45555/18), то колегія суддів вважає, що з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу однією сумою, оскільки завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист та поновлення порушених прав, а суд не має достатніх підстав вважати, що відповідач не буде проводити перерахунок та виплату пенсії позивачу у майбутньому, а тому, така вимога є передчасною та є захистом прав позивача на майбутнє, чого приписами Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається. У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії та суми підвищення пенсії однією сумою, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позову належить відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі № 520/2956/21 підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 по справі № 520/2956/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії та суми підвищення пенсії однією сумою. Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі № 520/2956/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко