Постанова 4803 № 212/7829/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9620/21 Справа № 212/7829/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року, яке ухвалене суддею Колочко О.В. в м. Кривому Розі та повний текст рішення суду складено 28 вересня 2021 року,- ВСТАНОВИВ : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка. В обґрунтування позову позивач зазначила, що є дружиною ОСОБА_2 , який працював на підприємстві відповідача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, довідкою Бюро медико соціальної експертизи Кіровоградської обласної державної адміністрації Управління охорони здоров`я від 17 жовтня 2002 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 , з професійним захворюванням, яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача. Вважає, що внаслідок смерті чоловіка їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила рідну їй людину, його втрата призвела до того, що позивач перебуває у напруженому психічному стані, думки про його смерть не залишають її до теперішнього часу. Смерть чоловіка спричиняє моральні страждання та переживання, оскільки ніяка сума компенсації не може компенсувати ту втрату, яку понесла позивач, оскільки ніяка сума не може повернути радість спілкування з чоловіком. Тому, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання 400 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання 200 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 2 000 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши її позовні вимоги з урахуванням принципів розумності та справедливості. На думку позивача суд першої інстанції не врахував, що смерть чоловіка є для неї незворотною втратою, яка не підлягає відновленню та яка завдає позивачу тривалих глибоких моральних страждань, оскільки позивач втратила близьку людину та у 52 роки стала вдовою, смерть чоловіка змусила повністю змінити звичайний уклад її життя, смерть чоловіка вимагає він неї додаткових зусиль для організації її життя, незважаючи на те, що з часу смерті чоловіка вже пройшов певний час вона переносить моральні страждання та переживання. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ПрАТ «ЦГЗК» зазначає про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності і обґрунтованості, сума відшкодування моральної шкоди, стягнута на користь позивача, відповідає принципам розумності, справедливості та виваженості, тому вважає що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «ЦГЗК» - Мельника М.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00032151810 від 17 серпня 2021 року (а.с.9). Відповідно до п. 14 Акту розслідування професійного захворювання від 18 жовтня 1996 року, професійне захворювання у ОСОБА_2 виникло внаслідок праці в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, де він працював в умовах перевищення рівня загазованості (а.с. 10-11). Згідно витягу з Акту огляду МСЕК від 04 грудня 2001, що ОСОБА_2 було встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням (а.с.15). Відповідно до витягу з Акту огляду МСЕК від 30 липня 2002 року ОСОБА_2 було встановлено 80 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, терміном на два роки (а.с.14). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2002 року (а.с.12) Згідно довідки Бюро медико соціальної експертизи Кіровоградської обласної державної адміністрації Управління охорони здоров`я від 17 жовтня 2002 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 , з професійним захворюванням, яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача (а.с. 13). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки потерпілий ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача і отримав професійне захворювання, яке потягло за собою його смерть, пов`язане із виробництвом, тому його дружині має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, в редакції 2004 року, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК України, в редакції 1963 року. Згідно зі статтею 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 України, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК України, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння. Стаття 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК України, в редакції 1963 року. Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», a розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що нормами 440-1 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року, не було передбачено право позивачки на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від професійного захворювання. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть настала внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві, у зв`язку із чим обґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю чоловіка позивача на ПрАТ «ЦГЗК». Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з втратою близької людини. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повному обсязі відповідають вимогам діючого цивільного законодавства та роз`ясненням, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 з подальшими змінами. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості, з огляду на наступне. Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Як вбачається з матеріалів справи, смерть чоловіка є для позивача незворотною втратою, яка не підлягає відновленню та яка завдає позивачу тривалих глибоких моральних страждань, оскільки позивач втратила близьку людину та у 52 роки стала вдовою, смерть чоловіка змусила повністю змінити звичайний уклад її життя, смерть чоловіка вимагає він неї додаткових зусиль для організації її життя, незважаючи на те, що з часу смерті чоловіка вже пройшов певний час вона переносить моральні страждання та переживання. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, оскільки смерть чоловіка призвела до порушення її нормального укладу життя, вважає що належною компенсацією моральної шкоди є 300 000 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом судового збору, стягнутого з ПрАТ «ЦГЗК» і збільшити його з 2000 гривень до 3 000 гривень. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави підлягають стягненню 4 500 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариство «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 200 000 грн. до 300 000 (триста тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариство «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 2 000 гривень до 3 000 (три тисячі) грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариство «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: