Постанова Житомирський апеляційний суд № 2-4309/12

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №2-4309/12 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Талько О.Б, Трояновської Г.С. з участю секретаря судового засідання: Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №2-4309/12 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ОСОБА_2 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2020 року, яка постановлена суддею Перекупка І.Г. в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заборону виїзду йому за кордон, накладену ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2018 року, по справі № 2-4309/12 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, згідно виконавчого листа № 2-4309/12, виданого 22 травня 2013 року Богунським районним судом м.Житомира. Заяву мотивує тим, що на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-4309/12, виданого 22 травня 2013 року Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2790445,00 грн, 1560,26 грн судового збору та 120 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Богунський районний суд м. Житомира ухвалою від 05 жовтня 2018 року задовольнив подання державного виконавця та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, згідно виконавчого листа № 2-4309/12, виданого 22 травня 2013 року Богунським районним судом м. Житомира. Зазначає, що на день подання даної заяви обставини у справі змінилися. Так боржник, незважаючи на відсутність постійної (офіційної) роботи, намагається, при можливості сплачувати суму заборгованості. За останній рік, кожного місяця, відповідно, сплачує певну суму коштів в рахунок погашення заборгованості. На всі виклики до державного виконавця з`являється вчасно та виконує всі його вказівки. Вважає, що вказані обставини свідчать про те, що на даний час обставина ухилення боржника від виконання рішення суду відсутня. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволено. Скасовано заборону виїзду за кордон ОСОБА_1 , накладену ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2018 року, по справі № 2-4309/12 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, згідно виконавчого листа № 2-4309/12, виданого 22.05.2013 року Богунським районним судом м. Житомира Не погоджуючись з ухвалою суду, представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Телічко Ю.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2020 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що постановляючи ухвалу про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що боржником вчиняються дії щодо штучного створення вигляду виконання рішення суду, оскільки розмір погашення заборгованості з 2013 року в рамках примусового виконання судового рішення, за понад 8 років, складає лише 10700,00 грн, тобто 0,36% від суми заборгованості в розмірі 2790445,00 грн. Крім того, після ухвалення судового рішення у даній справі, боржником вчинено дії щодо приховання майна від звернення. Так 09 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу на ім`я дружини боржника, ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, в подальшому між подружжям ОСОБА_4 було укладено шлюбний договір, за яким все рухоме та нерухоме майно, незалежно від вчиненого правочину, належить дружині на прав особистої приватної власності та на нього не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя. Вважає, що даний правочин вчинено виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника. При цьому також зазначає, що за умови відсутності майна у боржника, офіційних доходів тощо, єдиним дієвим заходом, який стимулює боржника виконувати судове рішення є заборона виїзду за кордон, оскільки до 2019 року жодної гривні в погашення боргу сплачено не було. І лише після того, як прикордонна служба України не дозволила боржнику перетнути кордон з метою вильоту на відпочинок, останній почав сплачувати незначні суми коштів, в порівнянні з розміром заборгованості. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи заяву та скасовуючи тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон України, встановлене ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 05 жовтня 2018 року, суд першої інстанції, виходив з того, що надані боржником докази свідчать про те, що останній не ухиляється від виконання рішення суду та з`являється на всі виклики державного виконавця. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Частинами 5-7 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 33 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Згідно приписів ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. З матеріалів справи вбачається, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України було застосовано судом як захід забезпечення виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості на користь ОСОБА_2 в сумі 2 790 445,00 грн, у зв`язку з тим, що останній ухиляється від виконання зобов`язань зі сплати заборгованості. На даний час рішення суду не виконано, заборгованість не погашена. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що розмір погашення заборгованості з 2013 року в рамках примусового виконання судового рішення, за понад 8 років, складає лише 10700,00 грн, тобто 0,36% від суми заборгованості в розмірі 2 790 445,00 грн. При цьому, з поданих боржником квитанцій про сплату боргу слідує, що боржник почав сплачувати незначні суми на погашення заборгованості лише з 03 жовтня 2019 року. Тобто після того, як постановою Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року була залишена без задоволення апеляційна скарга представника ОСОБА_1 на ухвалу Богунського райсуду м.Житомира від 05 жовтня 2018 року, якою тимчасово було обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 . Крім того, до винесення Богунським райсудом м.Житомира ухвали від 05.10.2018 року матеріали виконавчого провадження не містили доказів про те, що боржник з`являвся на всі виклики державного виконавця та допускав його до свого помешкання. Також під час розгляду справи було встановлено, що 09 жовтня 2014 року та 12 травня 2015 року, тобто після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, на підставі договорів купівлі-продажу за дружиною боржника ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 . Однак, 31 травня 2016 року між подружжям ОСОБА_4 було укладено шлюбний договір, за умовами якого все рухоме та нерухоме майно, незалежно від вчиненого правочину, належить дружині на прав особистої приватної власності та на нього не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя. Наведене, на думку колегії суддів, свідчить про намагання боржника ухилитися від виконання рішення суду про стягнення заборгованості на суму 2 790 445,00 грн. Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції не здійснено аналіз і оцінку наданих боржником ОСОБА_1 доказів та не зроблено висновки, які саме обставини є підставою для скасування тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України та якими доказами вони підтверджуються. Колегія суддів вважає, що надані боржником докази, за встановлених обставин справи та норм права, не є підставою для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Також колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч.8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Отже, на підставі п.3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року. Головуючий Судді