Ухвала КАС ВС № 240/663/20

УХВАЛА 02 листопада 2021 року м. Київ справа № 240/663/20 провадження № К/9901/34044/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Шевцової Н. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, у с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24 грудня 2019 року № 2380/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ від 08 січня 2020 року № 1/3; зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного територіального управління юстиції у Житомирській області поновити її на посаді заступника начальника Управління державної реєстрації - начальника відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань з 08 січня 2020 року; визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), щодо нездійснення обов`язкового її працевлаштування після звільнення з посади; визнати протиправною відмову Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 22 лютого 2020 року у прийнятті її на державну службу та зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) прийняти її на державну службу шляхом видання наказу про призначення на посаду начальника відділу державної реєстрації; друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький); стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 08 січня 2020 року по день фактичного поновлення на посаді; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 18252,00 гривень. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано накази Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24 грудня 2019 року № 2380/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ від 08 січня 2020 року № 1/3 «Про внесення змін до наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.12.2019 №2380/1 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено з 08 січня 2020 року позивача на посаді заступника начальника Управління державної реєстрації - начальника відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Головного територіального управління юстиції у Житомирській області; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 січня 2020 року по 29 вересня 2020 року в розмірі 151948,56 гривень; визнано протиправним та скасовано рішення Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), викладене у формі листа від 22 січня 2020 року № 10-24/32/353, щодо розгляду заяви позивача від 24 грудня 2019 року; зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2019 року з урахуванням висновків, викладених у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року змінено: в третьому абзаці резолютивної частини рішення змінено дату поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління державної реєстрації - начальника відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з 08 січня 2020 року на 09 січня 2020 року; абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (Майдан Соборний,1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34900660) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.01.2020 по 29.09.2020, в розмірі 151 118 ( сто п`ятдесят одна тисяча сто вісімнадцять) грн 24 коп.» В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою. Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2021 року залишив касаційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 329 КАС України, визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у цій справі та встановив скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 29 липня 2021 року до 08 вересня 2021 року та надання відповідних доказів. У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, поданій на виконання вимог зазначеної ухвали суду касаційної інстанції, позивач вказує, що процесуальний строк на касаційне оскарження за період з 29 липня 2021 року до 08 вересня 2021 року (з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 12 липня 2021 року про повернення касаційної скарги та її повторного подання) нею пропущений з причин перебування у м. Свалява Закарпатської області на обстеженні органів травлення та серцево-судинної системи з 16 серпня 2021 року по 22 серпня 2021 року, надавши у підтвердження зазначеної обставини копії проїзних документів. Проте, самі лише проїзні документи не є доказом у підтвердження тієї обставини, що позивач потребувала певного медичного обстеження, а також факту перебування у м. Свалява Закарпатської області у вказаний період саме у зв`язку із проведенням їй такого обстеження. Також позивач зазначає, що з 25 серпня 2021 року знаходилася на самоізоляції у зв`язку із контактом з тіткою ОСОБА_2 , у якої діагностовано коронавірусну хворобу COVID-19. Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність. Так, згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Отже, нормами процесуального закону учасників справи зобов`язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої та/або суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. Дослідивши зазначені позивачем доводи у підтвердження наявності підстав для поновлення строку касаційного оскарження, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання. Слід зауважити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії). У рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Як зазначено в пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Як вже зазначалося вище, скаржник, як на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, посилається на вчасне звернення з первинною касаційною скаргою, не перебування на обстеженні органів травлення та серцево-судинної системи у м. Свалява Закарпатської області з 16 серпня 2021 року по 22 серпня 2021 року та перебування на самізоляції з 25 серпня 2021 року у зв`язку із контактом з тіткою ОСОБА_2 , у якої КП «»Житомирський центр первинної медичної допомоги діагностовано коронавірусну хворобу COVID-19. Однак, скаржником не надано належних доказів на підтвердження знаходження в м. Свалява Закарпатської області у зазначений період саме у зв`язку із проведенням медичного обстеження, не наведено доводів у підтвердження неможливості звернутися із касаційною скаргою у найкоротшій строк після отримання ухвали Верховного Суду від 12 липня 2021 року про повернення касаційної скарги (29 липня 2021 року), а також документів у підтвердження родинних зв`язків між позивачем та ОСОБА_2 . При цьому, проміжок часу, який сплинув після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції до звернення з касаційною скаргою, є досить тривалим, перевищує процесуальний строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України. З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про те, що при належному добросовісному відношенні скаржник не була позбавлена можливості подати касаційну скаргу в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду від 12 липня 2021 року про повернення касаційного скарги, проте, таким правом не скористалася, а тому обставини, зазначені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути підставою для поновлення такого строку. За правилами пункту 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними. За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України, у х в а л и в : Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 240/663/20 . Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 240/663/20 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді Ж. М. Мельник- Томенко Н. В. Шевцова