Ухвала КАС ВС № 9901/446/21

УХВАЛА 01 листопада 2021 року Київ справа №9901/446/21 адміністративне провадження №П/9901/446/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши матеріали позовної заяви Громадської організації «Свідома Україна» до Президента України, Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, ВСТАНОВИВ: 28 жовтня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява Громадської організації «Свідома Україна» (юридична адреса: 08700, м. Обухів, вул. Київська, 132/2 офіс 13, код ЄДРПОУ 40911758) (далі - позивач, ГО «Свідома Україна»). У позовній заяві заявлено вимоги: визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка виражається у відсутності будь-яких дій, пов`язаних зі звільненням ОСОБА_1 з посади Директора Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) та ОСОБА_2 з посади Першого заступника директора НАБУ; визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, яка виражається у неприйнятті постанови про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора НАБУ. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 160 КАС України.

1. Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У розвиток цієї конституційної норми, частинами першою та третьою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п. 2.6 Рішення). Особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів, аналізувалися Верховним Судом у справах №815/219/17, №640/21611/19. У постанові від 14 березня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав. У постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 Верховний Суд зазначав про те, що вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати: - статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; - мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; - інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; - чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; - добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду. Також у цій постанові від 31 березня 2021 року суд звернув увагу, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17). У своїй позовній заяві ГО «Свідома України» зазначає, що наведена у позові інформація щодо директора НАБУ і його першого заступника не може залишатися без уваги державних органів, адже у громадян виникають неабиякі сумніви щодо спроможності керівництва НАБУ виконувати свої обов`язки неупереджено та виключно в інтересах України. Такі сумніви виглядають ще більш обґрунтованими саме через бездіяльність органів державної влади в частині їх спростування. Зазначає, що оскаржувана ним бездіяльність відповідачів може зашкодити національній безпеці та підриває авторитет держави у боротьбі із корупцією, а тому позов пред`явлено в інтересах громадян України з метою дотримання верховенства права у державі. Як вбачається з наданого позивачем Статуту, метою ГО «Свідома Україна» є захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, творчих, наукових, екологічних, підприємницьких, майнових та інших інтересів громадян України, в тому числі внутрішньо переміщених осіб (далі за текстом - ВПО), та місцевих громад, тобто діяльність позивача пов`язана із певними сферами суспільних інтересів. Розділами 2 і 3 Статуту передбачені напрями діяльності позивача та його права. Однак, їх зміст не дає можливості поширити сферу діяльності позивача на сферу державної політики у боротьбі із корупцією та злочинністю. Крім того, зі змісту позовної заяви ГО «Свідома Україна» неможливо встановити на захист конкретно чиїх інтересів звернувся позивач. У позовній заяві не зазначено, хто саме звернувся до ГО «Свідома Україна» за захистом своїх прав, реалізацію якого позивач здійснює шляхом подання цієї позовної заяви. Також не зазначено, нормами якого закону керується позивач у випадку звернення до суду з цим позовом в інтересах суспільства. Обґрунтування права на звернення до суду є абстрактним та не розкриває дійсних приводів, причин та підстав звернення до суду, а тому позивачу необхідно уточнити обґрунтування позовної заяви: навести обставини, які б свідчили про його безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; зазначити безпосередній зв`язок з предметом спору та зазначити інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту.

2. Відповідно до частини другої статті 266 КАС України справи цієї категорії підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з частиною третьою статті 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Отже, саме на етапі відкриття провадження у справі, крім іншого, має бути з`ясовано і питання правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права, і питання кола учасників справи. Зміст пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України дає підстави для висновку, що під змістом позовних вимог розуміється, в тому числі, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульовано чітко і зрозуміло, а обставини, які викладаються в позовній заяві, мають бути конкретними і обґрунтовувати позовні вимоги. Тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України та Верховної Ради України встановлені статтею 266 КАС України, відповідно до пункту 2 частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати дії чи бездіяльність Президента України та/або Верховної Ради України протиправними й зобов`язати його/їх вчинити певні дії. Отже, відновленню права особи, порушеного бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, визнаною судом протиправною, кореспондує такий спосіб захисту як зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Однак, у позовній заяві заявлено вимоги лише про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, тобто, позивач не визначив спосіб захисту, що суперечить вимогам КАС України щодо форми і змісту позовної заяви. Суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги мають бути сформульовані відповідно до встановлених законом способів захисту порушених прав (свобод, законного інтересу), в межах яких, як це встановлено частиною другою статті 9 КАС України, суд і розглядає позовну заяву. Отже, позовні вимоги в позовній заяві повинні відповідати критерію чіткості, відображати конкретну позицію позивача в адміністративному спорі, в тому числі і в частині обраного ним способу захисту порушеного права.

3. У переліку учасників справи позивач зазначає у статусі відповідачів Президента України та Верховну Раду України, однак, у позовній заяві відсутні посилання на нормативно-правове регулювання, яке передбачає обов`язок Президента України вчинити дії (і які саме) в межах спірних правовідносин, невчинення яких позивач і вважає протиправною бездіяльністю. Абстракте зазначення відсутності з боку Президента України вчинення будь-яких дій, пов`язаних зі звільненням Директора НАБУ та його першого заступника, без посилання на відповідний нормативно-правовий акт, який передбачає вчинення ним конкретних дій, може унеможливити в подальшому розгляд заявлених до нього вимог. Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання уточненої позовної заяви, зміст якої має усувати недоліки, викладені в цій ухвалі. Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач також має врахувати усталену позицію Верховного Суду про те, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України,

УХВАЛИВ: Позовну заяву Громадської організації «Свідома Україна» залишити без руху. Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків. Роз`яснити Громадській організації «Свідома Україна», що у разі, якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, позовна заява повертається позивачеві. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, у редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон