Ухвала КАС ВС № 420/14788/20

УХВАЛА 02 листопада 2021 року м. Київ справа № 420/14788/20 адміністративне провадження № К/9901/36902/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №420/14788/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ізюмського РВ ГУ ДМС України в Харківській області, Головного управління ДМС України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 18.11.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ізюмського РВ ГУ ДМС України в Харківській області, Головного управління ДМС України в Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 18.11.2020 року про оформлення припинення громадянства України ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області внести до відповідних реєстрів та баз даних інформацію про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 18.11.2020 року, яким було оформлено припинення громадянства України ОСОБА_1 відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянства України». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 18.11.2020 року, оформлене у формі подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження у справі №420/14788/20 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про оформлення припинення громадянства України, зобов`язання відповідача внести до відповідних реєстрів та баз даних інформацію про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яким було оформлено припинення громадянства України. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на виключні обставини, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які надають можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, розглянутих у порядку спрощеного позовного провадження. Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у зв`язку із численними адміністративними позовами фізичних осіб до територіальних органів ДМС України. Також зазначає, що суди приймають різні рішення в даній категорії справ. Однак, при цьому скаржник не посилається на різноманітність такої практики, не вказує судові рішення та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Крім того, з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що вона прийнята відповідно до судової практики з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 31 березня 2020 року у справі №826/3575/15 та інших. Відповідач зазначає, що касаційна скарга має виняткове значення для ГУ ДМС в Одеській області у зв`язку з тим, що зазначене судове рішення зобов`язує суб`єкта владних повноважень діяти всупереч вимогам чинного законодавства. Однак, для кожної зі сторін справи, в якій він є учасником, справа має виняткове значення. Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків. Крім того, відповідач вказує про суспільний інтерес, який обгрунтований наявністю величезної кількості судових справ з аналогічних справ та відсутністю єдиної правової позиції судів різних інстанцій. Посилання скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Таким чином, скаржником не доведена наявність виключних обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які надають можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, розглянутих у порядку спрощеного позовного провадження. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відпусткою судді Шевцової Н.В., розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №420/14788/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ізюмського РВ ГУ ДМС України в Харківській області, Головного управління ДМС України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 18.11.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. Р. Радишевська Н. В. Шевцова