Ухвала КАС ВС № 826/6012/13-а
від 02.11.2021 · АдміністративнаУХВАЛА 02 листопада 2021 року м. Київ справа № 826/6012/13-а адміністративне провадження № К/9901/39011/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А. перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в справі №826/6012/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 28 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021у справі №826/6012/13-а. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на незастосування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду: від 11 червня 2020 року в справі №823/1606/17, від 21 лютого 2020 року в справі №826/17123/18, від 28 січня 2020 року в справі №826/16348/13-а, від 22 травня 2018 року в справі №820/4605/17, від 06 червня 2018 року в справі № П/811/2247/14, від 12 червня 2018 року в справі №815/3310/17, від 31 жовтня 2019 року в справі №826/11162/15, від 23 січня 2018 року в справі №826/7047/13-а, від 20 листопада 2018 року в справі №826/20924/14, від 16 квітня 2020 року в справі №826/5012/14. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з тим подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами норм матеріального права, та в чому полягає подібність правовідносин. Формальне посилання на витяги з постанов Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтовує в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він наводить, і які були предметом касаційного розгляду. Також, у тексті поданої касаційної скарги скаржник як підставу касаційного оскарження посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України та частиною другою статті 353 КАС України. Однак, Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Касаційна скарга містить фактичний виклад обставин та незгоду заявника із оскаржуваними судовими рішеннями. Вдруге подана касаційна скарга не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом в ухвалі від 06 жовтня 2021 року, додаткових обґрунтувань не містить. Скарга повністю дублює зміст попередньо поданої касаційної скарги. Контролюючим органом не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалі від 06 жовтня 2021 року. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 у справі №826/6012/13-а - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Т.А. Чумаченко