Постанова 4857 № 500/620/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Баранюк А.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/620/21 пров. № А/857/10313/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 500/620/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 12.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просив суд: - визнати протиправними дії про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 62% винагороди судді, який працює на відповідній посаді без врахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку: половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, роботу слідчого, при здійсненні перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р. -зобов`язати здійснити починаючи з 19.02.2020р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Тернопільській області від 11.03.2020р. №118, з урахуванням фактично виплачених сум та враховуючи стаж роботи, що дає судді право на відставку: половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, роботу слідчого, визначивши стаж роботи на посаді судді 33 роки 1 місяць 15 днів. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2021р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розміру 62% винагороди судді, який працює на відповідній посаді без врахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку, строку проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи слідчим. Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76% суддівської винагороди з 19.02.2020р. із урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовити. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. В п.1 ч.1 ст.308 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, предметом апеляційного розгляду є перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 76 % винагороди судді з 19.02.2020р. з врахуванням фактично виплачених сум. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 04.10.2016р. перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 %. Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2020р. у справі № 500/1967/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 19.02.2020р. ОСОБА_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області №118 від 11.03.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання даного рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2020р., пенсійний орган здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р. з врахуванням розміру суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області № 118 від 11.03.2020р. Однак, при здійсненні перерахунку пенсії пенсійний орган зменшив позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди до 62% суддівської винагороди. У зв`язку із зменшенням відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди до 62% суддівської винагороди ОСОБА_1 в грудні 2020р. звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, оскільки такий відсоток грошового утримання був визначений при його призначенні. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 31.12.2020р. №6844-6876/3-02/8-1900/20 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1402-VIII). Згідно п.2 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі -Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у п.7,23,25,36 цього розділу. Відповідно до ч.1 ст.142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 01.01.1954 по 31.12.1954; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 01.01.1955 по 31.12.1955. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, згідно ч. 2 ст. 42 Закону № 1402-VIII, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого ч.1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Так, ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. (ч.4, 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII) Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Проте, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, п.22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIІ визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017р. року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI від 07.07.2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (далі- Закон № 2453-VI.). п.23 р.ХІІ Прикінцевих та перехідних положень закону № 1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування» № 193-IX від 16.10.2019р. (набрав чинності 07.11.2019р.) виключено зазначені вище п.22,23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, а також, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. п.24 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (п.п. 15-17) зазначено, що згідно з положеннями п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. З огляду на викладене Конституційний Суд України визнав неконституційним п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Таким чином, саме з 19.02.2020р. - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Як видно із матеріалів справи позивач просить здійснити перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці саме із розрахунку 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та у відповідному розмірі, який був визначений при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 з 19.02.2020р. має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, саме з урахуванням вимог ст. 142 Закону №1402-VIII, яке становить 50 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Тому, пенсійний орган здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2020р. у справі № 500/1967/20 з урахуванням положень ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, діяв відповідно до чинного законодавства, оскільки з 18.02. 2020р. чинним законодавством встановлено єдиний підхід до обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Проте, як видно із матеріалів справи, відповідний перерахунок пенсійний орган здійснював з урахуванням 26 років 5 місяців 26 днів суддівського стажу ОСОБА_1 (50+12 % за кожний рік понад 20 років=62%). Однак, колегія суддів не погоджується із таким визначенням відсоткового розміру з огляду на наступне. З військового квитка серії НОМЕР_1 видно що ОСОБА_1 з 27.04.1980р. 07.05. 1982 р. проходив службу в армії. Згідно диплому серії НОМЕР_2 з 01.09.1983р. - 01.07.1987р. позивач навчався в Харківському юридичному інституті. З записів трудової книжки видно, що ОСОБА_1 з 01.08.1987р. - 12.04.1990р. працював на посаді слідчого Бучацького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ Тернопільської області. ч.4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII 15 грудня 1992 року, чинного на день призначення позивача на посаду судді, визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на .посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Крім того, ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995р. «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби; (ст. 1 втратила чинність на підставі Указу Президента України від 20.03.2008 р. №248/2008). Аналогічна правова норма наведена і в Постанові Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді», згідно якої до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби (абз.2 п. 3-1 ). Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідним є врахування строку проходження строкової військової служби (2 роки 10 днів), половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців), та періоду роботи слідчим (2 роки 08 місяців 11 днів) та суддівського стажу 26 років 5 місяців 26 днів. З урахуванням наведеного, загальний стаж роботи позивача, що має враховуватися при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 33 роки 01 місяць 15 днів та становить 76 % (50+13х2=76). Апеляційний суд вважає, що позивач з 19.02.2020р. має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п.25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що в даному випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. Як зазначено вище, ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про зобов`язання пенсійний орган здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди замість 76 % на підставі довідки про суддівську винагороду до задоволення не підлягає, оскільки у випадку перерахунку довічного грошового утримання судді застосовуються норма закону, яка чинна на момент звернення за таким перерахунком. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зокрема що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 % суддівської винагороди з 19.02.2020р. із врахуванням фактично виплачених сум. Доводи апеляційної скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 500/620/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 01.11.2021р.