Постанова 4856 № 560/6899/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6899/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 02 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, Управління), в якому просив визнати відмову відповідача неправомірною та зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити пенсію за вислугу років з моменту первинного звернення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позов задоволено частково: -визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Хмельницькій області, оформлену листом від 05 серпня 2020 року №3727-3192/О-03/8-2200/20, в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, згідно з пунктом "е" статті 55 закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення"; -зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1993 року по 29.08.1994 року - проходження інтернатури по стоматології у Дунаєвецькій районній лікарні, з 01.08.1994 року по 02.06.2008 року - лікарем стоматологом Дунаєвецької районної лікарні, з 02.06.2008 року по 01.02.2012 року - лікарем-стоматологом по переведенню, до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення"; -зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2020 року про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я згідно з пунктом "е" статті 55 закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" у відповідності до Порядку №22-1, з врахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я . За результатами розгляду заяви Управління листом від 05.08.2020 повідомило позивача, що остання не відповідає зразку встановленому згідно з Додатком 3 до Порядку №22-1, тому вона розглянута відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Щодо права на пенсію за вислугу років зазначено, що згідно з наданими документами до стажу роботи в закладах охорони здоров`я зараховані періоди роботи з 01.04.1985 року по 22.08.1988 року-завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом с. Велика Кужелова, з 02.02.2012 року по 04.07.2017 року - на посаді лікаря-стоматолога Миньковецької лікарської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. До спеціального стажу не зараховано періоди роботи: з 21.06.1984 року по 24.08.1984 року - на посаді медсестри Хмельницького обласного онкологічного диспансеру, з 01.08.1993 року по 29.06.1994 року - інтерном, у зв`язку із відсутністю документів, які б потверджували, що під час проходження інтернатури позивач працював лікарем, та з 01.08.1994 року по 02.06.2008 року, у зв`язку із пошкодженням запису трудової книжки. Враховуючи відсутність необхідного спеціального стажу, в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відмовлено. Зазначив, що долучені до заяви від 24.06.2020 року документи для підтвердження спеціального стажу містять суперечливі відомості, тому не можуть бути підставою для зарахування зазначеного в них стажу роботи до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років. Вважаючи відмову відповідача в призначені пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновок про часткову обгрунтованість позовних вимог. При цьому, суд виходив із того, що навіть якщо заява позивача про призначення пенсії від 24.06.2020 і не відповідала формі, зазначеній у додатку №3 до Порядку №22-1, остання підлягала розгляду з дотриманням вказаного Порядку №22-1, з прийняттям одного з рішень, передбачених пунктом 4.3. На думку суду першої інстанції належними способом захисту прав позивача, в даному випадку буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 24.06.2020 року, з врахуванням висновків суду. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом частини 1 статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. В свою чергу, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У пункті 20 Порядку №637 закріплено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18). Так, згідно записів, що містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.04.1985 року, останній в період з 01.04.1985 по 22.08.1988 працював завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом с. Велика Кужелова, з 01.08.1993 по 29.08.1994 проходив інтернатуру по стоматології у Дунаєвецькій районній лікарні, з 01.08.1994 по 02.06.2008 працював на посаді лікаря стоматолога Дунаєвецької районної лікарні, з 02.06.2008 по 01.02.2012 прийнятий на посаду лікаря-стоматолога по переведенню та з 02.02.2012 по 04.07.2017 працював лікарем-стоматологом Миньковецької лікарської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. В той же час, як на підставу для відмови в призначенні пенсії за вислугу років позивачу відповідач посилається на відсутність необхідного спеціального стажу роботи в закладах охорони здоров`я. За даними Управління спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 в закладах охорони здоров`я становить 8 років 10 місяців 22 дні. До спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідач не зарахував позивачу періоди роботи з 01.08.1993 по 29.06.1994, оскільки відсутні документи, які б потверджували, що під час проходження інтернатури позивач працював лікарем, з 01.08.1994 по 02.06.2008, через пошкоджений запис трудової книжки (наказ на прийом), що унеможливлює встановити достовірність періодів роботи, та з 02.06.2008 по 01.02.2012 , в зв`язку з відсутністю відомостей про заклад охорони здоров`я, в який ОСОБА_1 прийнято на посаду згідно з розпорядженням Миньковецької сільської ради від 01.06.2008 року № 10-к. Так, порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993. Відповідно до п.2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Разом з тим, відповідно до п.2.6. Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Вказане свідчить, що обов`язок належного оформлення трудової книжки покладається та покладається на роботодавця. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок). Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Як з`ясовано під час апеляційного розгляду справи, позивач звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, додатково для врахування спірних періодів надав довідку Дунаєвецької ЦРЛ №80 від 28.01.2019 року, згідно з якою останній дійсно працював на посаді лікаря-інтерна з спеціальності стоматологія з 01.08.1993 року по 29.07.1994, довідку №263 від 21.02.2020 року, згідно з якою позивач з 01.08.1994 року по 02.06.2008 року працював на посаді лікаря-стоматолога Миньковецької дільничної лікарні, витяг з наказу №1/63 від 30.07.1993 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зарахований до Дунаєвецької ЦРЛ для проходження інтернатури по стоматології, витяг з наказу №1/56 від 29.07.1994 року відповідно до якого позивач звільнений з посади лікаря-інтерна 29.07.1994 року, витяг з наказу №1/66 від 01.08.1994 року, відповідно до якого позивач зарахований на посаду лікаря стоматолога Миньковецької лікарні з 01.08.1994 року, лист Дунаєвецької ЦРЛ від 21.02.2020 року №265 в якому зазначається, що Миньковецька дільнична лікарня з 1993 по 2008 рік перебувала в управлінні Дунаєвецької ЦРЛ. Між тим, як свідчать матеріали справи, відповідачем не надавалась оцінка вказаним документам в сукупності із відомостями, зазначеними в трудовій книжці. При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на суперечливість документів наданих позивачем для призначення пенсії, оскільки спільний аналіз усіх поданих позивачем документів, а саме-трудової книжки, довідок, та витягів з наказів, підтверджують право позивача на зарахування спірних періодів до спеціально стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я. Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно п. 4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 N 18-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. В свою чергу, п.3 ст. 44 Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N 22-1, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії. Отже, відповідач у разі виникнення у нього сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористався. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що Управління, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясувало того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавило позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення. Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів, які б спростовували те, що ОСОБА_1 в період роботи з 01.08.1993 по 29.08.1994 проходив інтернатуру по стоматології у Дунаєвецькій районній лікарні, з 01.08.1994 року по 02.06.2008 року працював на посаді лікаря стоматолога Дунаєвецької районної лікарні, а з 02.06.2008 року по 01.02.2012 року-на посаді лікаря-стоматолога, що в свою чергу підтверджується наданими позивачем доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що вказані періоди роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. При цьому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції і в тій частині, що подання заяви про призначення пенсії не у формі, що передбачена Додатком 3 Порядку №22-1, не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Курко О. П.