Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2073/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2073/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в адміністративній справі № 160/2073/21 (головуючий суддя першої інстанції Кадникова Г.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (третя особа на стороні відповідача: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)) про скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В : Позивач 11.02.2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу від 11.02.2020 року №Ф-113293-17/61 у розмірі 29293 грн.44 коп., від 11.11.2020 року №Ф-113293-17/61У у розмірі 6295 грн.30 коп.; - зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35588 грн.74 коп.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки з 2006 року по теперішній час позивач є членом Адвокатського об`єднання «Дніпропетровська центральна - міська юридична компанія» та з 10.01.2019 року по теперішній час займає посаду заступника голови Ради адвокатів Дніпропетровської області, тому відповідні нарахування зі сплати сум єдиного внеску здійснюють роботодавці, з якими позивач перебуває у трудових правовідносинах. Позивач вказує, що він не є самозайнятою особою у розумінні приписів законодавства України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року позові вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 11.02.2020 року №Ф-113293-17/61, в якій Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вимагає від ОСОБА_1 сплатити недоїмку у розмірі 29293 грн. 44 коп. та від 11.11.2020 року №Ф-113293-17/61У, в якій Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вимагає від ОСОБА_1 сплатити недоїмку у розмірі 6295 грн. 30 коп.. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35588 грн. 74 коп.. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за позивачем як за особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, обліковується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску, про що складені спірні податкові вимоги. Відповідач вважає, що підстави для скасування оскаржуваних вимог відсутні. Крім того, згідно ідентифікаційних даних податкового блоку: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 28.07.2011 року по 22.10.2020 року перебував на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа, яка займається професійною адвокатською діяльністю. Відповідач вважає, що сплата єдиного соціального внеску згідно законодавства повинна відбуватися як фізичною особою-підприємцем, так особою, що здійснює незалежну професійну діяльність. Позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю з 19.06.2006 року, форма адвокатської діяльності - «Дніпропетровська центральна - міська юридична консультація» (а.с.19). Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження. Згідно записів трудової книжки позивача, останній працює з 2006 року по теперішній час в Адвокатському об`єднанні «Дніпропетровська центральна - міська юридична консультація» та з 10.01.2019 року по теперішній час займає посаду заступника голови Ради адвокатів Дніпропетровської області (а.с.13, 14-16). Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків станом на 11.11.2020 року за позивачем обліковується борг зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 35588 грн.74 коп. (а.с.86-88). На вказану суму відповідачем сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року №Ф-113293-17/61 на суму 29293 грн. 44 коп. та від 11.11.2020 року №Ф-113293-17/61У на суму 6295 грн.30 коп.(а.с.89, 91). Не погодившись з вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив їх до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( далів по тексту - Закон №2464). Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються. (п.55.2 ст.55 ПК України). Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п.56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктами 4, 5 ч.1 ст.4 Закону 2464 до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абз.1 п.1, п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до абз.3 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу. З аналізу наведених норм вбачається, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI наведений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19, в постанові від 04.12.2019 року в адміністративній справі №440/2149/19, в постанові від 17.06.2020 року в адміністративній справі №400/2263/19. Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків станом на 11.11.2020 року за позивачем обліковується борг зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2017-2020 роки у сумі 35588 грн.74 коп. (а.с.86-88). На вказану суму відповідачем сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року №Ф-113293-17/61 за період 2017-2019 роки на суму 29293 грн. 44 коп. та від 11.11.2020 року №Ф-113293-17/61У за 2020 рік на суму 6295 грн. 30 коп. (а.с.79-80, 89, 91). Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу роботодавцями позивача сплачено за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника, а саме (а.с.23): - протягом 2019 року щомісячно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати у розмірі 245779,06 грн.; - протягом 2020 року щомісячно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати у розмірі 265302,07 грн.. Відтак, роботодавці позивача щомісячно протягом 2019 та 2020 років сплачували за нього, як найманого працівника, ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати. Відомостей щодо сплати роботодавцями позивача ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати щомісячно протягом 2017 та 2018 років позивачем суд першої та апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні. На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що роботодавці, нараховуючи позивачу заробітну плату у 2019 та 2020 роках, сплачували за нього, як страхувальники, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження адвокатської діяльності відповідачем не надано. Таким чином, оскільки єдиною метою збору внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою, і внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті у цей період внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19; від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18; від 03.04.2020 року у справі № 140/642/19. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Проте, як зазначалось вище за позивача єдиний соціальний внесок роботодавцями сплачувався лише за 2019 та 2020 роки. Відрахування до пенсійного фонду України у період 2017 та 2018 роки не надходили. Відтак, висновок суду першої інстанції про скасування в повному обсязі спірних вимог 11.02.2020 року №Ф-113293-17/61 за період 2017-2019 роки на суму 29293 грн. 44 коп. та від 11.11.2020 року №Ф-113293-17/61У за 2020 рік на суму 6295 грн. 30 коп., є помилковим з наведених вище обставин. Таким чином, скасуванню в повному обсязі належить вимога від 11.11.2020 року №Ф-113293-17/61У за 2020 рік на суму 6295 грн. 30 коп., а вимога 11.02.2020 року №Ф-113293-17/61 за період 2017-2019 роки на суму 29293 грн. 44 коп. належить частковому скасуванню в межах суми ЄСВ за 2019 рік в розмірі 10719 грн. 75 коп. (2754,19 +2754,19+2754,19+2457,18). Доказів отримання позивачем у період 2019 -2020 років доходів від провадження адвокатської діяльності, як і взагалі доказів провадження позивачем адвокатської діяльності в цей період, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35588 грн.74 коп., апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до приписів статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Приписами статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється відповідно до Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 07 квітня 2016 року №422. Так, приписами пункту 2 частини 1 розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження). Таким чином, вказаний Порядок зобов`язує контролюючий орган відобразити у інтегрованій картці позивача, як платника податків, зменшення суми податкового боргу з юридичних осіб у розмірі, який вона прагнула скасувати в судовому порядку з урахуванням штрафів та пені, на підставі судового рішення, яке визнає відсутність такого податкового боргу. Отже, вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області відобразити в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 облікову операцію зі зменшення зобов`язань з єдиного соціального внеску є зайвим та задоволенню не підлягають. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в адміністративній справі № 160/2073/21 задовольнити частково Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в адміністративній справі №160/2073/21 скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113293-17/61 від 11.02.2020 року в частині суми ЄСВ в розмірі 10719 грн. 75 коп.. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113293-17/61У від 11.11.2020 року на суму 6295 грн. 30 коп.. В іншій частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак