Постанова 4851 № 440/388/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 р.Справа № 440/388/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 р. (ухвалене суддею Костенко Г.В., повний текст якого складено 23.06.2021 р.) по справі № 440/388/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа Приватне підприємство " Компанія "Надежда" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (в подальшому ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України, в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.10.2020 р. № 2038811/3262010633, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 10 від 23.09.2020 р.; № 2038812/3262010633, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 11 від 23.09.2020 р.; № 2038813/3262010633, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 12 від 23.09.2020 р.; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 10 від 23.09.2020 р., № 11 від 23.09.2020 р., № 12 від 23.09.2020 р.; визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 2246232/262010633 від 17.12.2020 р. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 р. позов задоволено. 18.05.2021 р. позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 р. вищевказану заяву задоволено частково, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.; в іншій частині заяви відмовлено. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 р. та прийняти рішення, яким задовольнити заяву позивача та стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління ДПС у Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача заперечував. У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача заперечував. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив зі співмірності наданої правової допомоги складності справи. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Судовим розглядом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) та Коротич П.В. (Адвокат), який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2220, укладено договір про надання правової допомоги № 1 від 25.01.2021 р., відповідно до п. 1.5, якого адвокат бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором у справі про визнання дій ГУ ДПС у Полтавській області протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Сторони погодили, що адвокат здійснює представництво та захист інтересів клієнта в судовому провадженні по справі № 440/388/21, а клієнт сплачує фіксований гонорар в розмірі 24000 грн. на протязі двох днів з моменту ухвалення позитивного для клієнта рішення по справі № 440/388/21. На виконання вищевказаного договору позивачем надано: акт від 12.05.2021 р. про обсяг наданої правової допомоги по справі № 440/388/21, відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 25.01.2021 р., згідно якого адвокатом клієнту надано наступні послуги: 25.01.2021 р. вивчення та аналіз договору поставки № 35Д від 28.07.2020 р.; видаткових накладних № 2937, № 2935, № 2936; договору купівлі-продажу № 4916/КІ від 14.05.2020 р.; виписки по особовому рахунку; видаткової накладної № 5278 від 25.09.2020 р.; квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.10.2020 р.; податкових накладних від 23.09.2020 р. № 10, № 11, № 12; три рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; таблиця даних платника податку; рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 2071456/3262010633; скарга до ГУ ДПС у Полтавській області; три рішення від 17.10.2020 р. щодо відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника податку від 16.12.2020р.; рішення про неврахування таблиці даних платника податку від 17.12.2020 р., загальна кількість витраченого часу 5 годин; 28.01.2021 р. складання позовної заяви (уточненої, з урахуванням усунутих недоліків, відповідно до ухвали від 25.01.2021 р.) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, загальна кількість витраченого часу - 10 годин; 04.03.2021 р. вивчення відзиву ГУ ДПС у Полтавській області та доданих до нього документів, загальна кількість витраченого часу 2 години; 05.03.2021 р. - написання відповіді на відзив ГУ ДПС у Полтавській області та формування додатків, загальна кількість витраченого часу 2 години; 10.03.2021 р. - надання консультацій та роз`яснень Клієнту по справі, загальна кількість витраченого часу 2 години; 22.03.2021 р. - підготовка до судового засідання, аналіз актуальної судової практики, загальна кількість витраченого часу 1 година; 22.03.2021 р. складання заяви про надання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, загальна кількість витраченого часу 1 година; 23.03.2021 року - поїздка до суду та участь у судовому засіданні, загальна кількість витраченого часу 2 години; 12.04.2021 р. - підготовка до судового засідання, загальна кількість витраченого часу 1 година; 13.04.2021 р. - поїздка до суду та участь у судовому засіданні, загальна кількість витраченого часу 2 години; 10.05.2021 року - підготовка до судового засідання, загальна кількість витраченого часу 1 година; 10.05.2021 р. - надання консультацій клієнту, загальна кількість витраченого часу 1 година, 11.05.2021 р. поїздка та участь у судовому засіданні загальна кількість витраченого часу 2 години. Загальна кількість витраченого часу адвокатом складає 32 години.; ордер про надання правничої допомоги серія ВІ № 1042612 від 25.01.2021 р. За надані послуги позивачем адвокату сплачено 24000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі грошових коштів від 12.05.2021 р. та розпискою про отримання коштів. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи надано належні докази надання йому відповідних послуг адвокатом, а також докази їх оплати. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, враховуючи конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг в рамках договору про надання правової допомоги № 1 від 25.01.2021 р., сума, заявлена до відшкодування у розмірі 24000 грн. є надмірною. Визначену судом першої інстанції суму, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача в якості витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн. суд апеляційної інстанції вважає співмірною наданим документальним обґрунтуванням обсягу та характеру наданих адвокатом послуг. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати в розмірі 6000 грн., понесені позивачем на правничу допомогу співмірні зі складністю справи та підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим підлягають стягненню на користь ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі № 440/388/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 02.11.2021 року