Постанова 4851 № 440/1986/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 р.Справа № 440/1986/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2020, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 17.07.21 по справі № 440/1986/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії службових осіб ГУ ДПС у Полтавській області по коригуванню податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору на підставі акта перевірки від 06.02.2018 №167/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 ; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.04.2018 № 0037331311, № 0037321311 та № 0037311311; зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області привести у відповідність облікову картку платника податків ОСОБА_1 шляхом видалення безпідставно нарахованих штрафних санкцій. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що висновки відповідача ґрунтуються на хибному трактуванні положень договору між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про припинення зобов`язання за кредитним договором №014/0014/74/102540, оскільки у Договорі не вказано яку суму позичальник сплатив кредитору для припинення зобов`язання за кредитним договором. Насправді ж, оскільки кредит брався позивачем під заставу квартири, то предмет застави того ж дня, що й укладено Договір про припинення зобов`язання за кредитним договором №014/0014/74/102540, а саме - 29.09.2016 був проданий за 149 000,00 грн, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від цієї ж дати. Дана сума була повернута банку. Загальна ж сума, яка була перерахована на користь банку того ж дня становить 38 800,00 доларів США, що станом на 29.09.2016 складала 1 004 920,00 грн. Тож, як на думку позивача, рішення податкового органу, що оскаржуються, та висновки суду першої інстанції містять недостовірну інформацію. Вказує, що судом першої інстанції не повно з`ясовано всі обставини справи, а саме судом не досліджено яку суму грошових коштів отримано ОСОБА_1 за умовами кредитного договору, яка сума була ним сплачена особисто по кредитному договору, яка сума коштів була внесена громадянином ОСОБА_2 (або іншою особою) в рахунок купівлі квартири, яка виступала залоговим майном згідно договору кредитування та яка була внесена в рахунок погашення зазначеного кредитного договору. Стверджує про безпідставність посилання суду першої інстанції на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області у справі №536/57/14-ц, оскільки при розгляді цієї справи не брало участь ГУ ДПС в Полтавській області, а тому встановлені цим рішенням суду факти не є преюдиційними в даній справі і підлягають доказуванню. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі безпідставно зроблено припущення про неврахування курсової різниці, адже розрахунок грошового зобов`язання контролюючим органом здійснений не із суми додаткового блага, яка визначена Банком у Договорі від 29.09.2016 про припинення зобов`язань за кредитним договором на рівні 2 365 057,02 грн, як добуток основної суми прощеного основного боргу в доларах США (91 326,78) на курс долара США за курсом НБУ станом на 29.09.2016 (25,8966 грн за 1 долар), а із суми додаткового блага в розмірі 729 974,95 грн, як добуток прощеного основного боргу в доларах США (91 326,78) на курс долара США за курсом НБУ станом на 01.01.2014 (7,9930 грн за 1 долар). Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.09.2016 між позивачем (Позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор), з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, у зв`язку з достроковим погашенням Позичальником частини кредитної заборгованості, було укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/0014/74/102540 від 24.03.2008 (а.с. 44 - 46), за умовами якого сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної Позичальником заборгованості за Кредитним договором станом на "29" вересня 2016 р. складе 93 580,77 доларів США та пені 8 167 711,08 грн, що складає еквівалент 10591138,87 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору, в тому числі: - сума основного боргу (неповернутого боргу) - 91 326,8 доларів США, що складає еквівалент 2365057,02 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору; - проценти, нараховані за користування кредитом - 2 253,99 доларів США, що складає еквівалент 58 370,77 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору; - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором - 8167711,08 грн. 05.09.2017 Банк на запит заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області Ж.Б. Кузнецової направив повідомлення №4-2/821, відповідно до якого Банком ОСОБА_1 було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом за 3 квартал 2016 року в сумі 2 365 057,02 грн (а.с. 44) та надано копію Договору від 29.09.2016 про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/0014/74/102540 від 24.03.2008. На підставі наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області від 12.01.2018 №93 (а.с. 47) фахівцем ГУ ДФС у Полтавській області з 24.01.2018 по 30.01.2018 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань правильності та повноти визначення доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 06.02.2018 №167/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 (а.с. 50-56). Перевіркою встановлено, що сума оподатковуваного доходу отриманого ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага, яка включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу становить 729 974,95 грн, сума, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не вважається додатковим благом за результатами перевірки становить 1 635 082,07 грн тобто (2 365 057,02 грн (дохід у вигляді додаткового блага (основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням) та відображена кредитором у податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків) - 729 974,95 грн (сума оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага, визначена за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014). Перевіркою повноти та своєчасності сплати (перерахування) суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно встановлено, що платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету не проводилась, податкова декларація не подавалась. Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення: - пп. 16.1.2, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 176 та ст. 179 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік; - пп. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 та п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2016 рік) на суму 131 395,49 грн; - пп. 1.2, п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов`язання по військовому збору за період, що перевірявся (за звітний 2016 рік) на суму 10 949,62 грн. На підставі висновків податкової перевірки 02.04.2018 ГУ ДФС у Полтавській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0037321311, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 170,00 грн (а.с. 13); - №0037311311, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізособами за результатами річного декларування, на 131 395,49 грн, а також застосовані штрафні санкції на суму 32 848,87 грн (а.с. 11); - №0037331311, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, на 10 949,62 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 737,41 грн (а.с. 12). Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган здійснив обчислення суми додаткового блага виходячи із суми основного боргу анульованого (прощеного) банком, без включення до розрахунку курсової різниці, а тому висновок податкової перевірки про отримання ОСОБА_1 додаткового блага, який має включатися до загального річного оподатковуваного доходу та оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків, є правильним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Відповідно до пп. 14.1.54 ст. 14 ПК України доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до пп. 14.1.56 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з пп. 14.1.47 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить на користь висновку про те, що до доходів, взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України. В силу абз. "д" пп. 164.2.17 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Згідно з пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу "126". Судовим розглядом встановлено, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вчинено дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника, а саме: у зв`язку з достроковим погашенням частини кредитної заборгованості було укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/0014/74/102540 від 24.03.2008 (а.с. 44 - 46), за умовами якого сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за Кредитним договором станом на "29" вересня 2016 р. складе 93 580,77 доларів США та пені 8 167 711,08 грн, що складає еквівалент 10591138,87 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору, в тому числі сума основного боргу (неповернутого боргу) - 91 326,8 доларів США, що складає еквівалент 2365057,02 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору. В подальшому на запит відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" направив повідомлення №4-2/821, відповідно до якого Банком ОСОБА_1 було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом за 3 квартал 2016 року в сумі 2 365 057,02 грн (а.с. 44) та надано копію Договору від 29.09.2016 про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/0014/74/102540 від 24.03.2008. Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп. 49.18.4 ст. 49 ПК України такий платник податку - боржник зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в декларації (п. 179.7 ст. 179 ПК України). Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою). Як встановлено податковою перевіркою платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету на здійснювалася, податкова декларація не подавалася. У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення ПК України було доповнено пунктом 8 яким, зокрема, встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не може бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі прощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. З огляду на матеріали справи, розрахунок грошового зобов`язання контролюючим органом здійснений відповідно до вимог пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, тобто без включення до розрахунку курсової різниці, виходячи із суми основного боргу та без урахування процентів та пені, визначеного в сумі додаткового блага в розмірі 729 974,95 грн, як добуток суми прощеного основного боргу в доларах США (91 326,78) на курс долара США за курсом НБУ станом на 01.01.2014 (7,9930 грн за 1 долар). Отже, колегія суддів уважає, що контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області 02.04.2018 №0037311311, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізособами за результатами річного декларування, на 131 395,49 грн, а також застосовані штрафні санкції на суму 32 848,87 грн Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не повно досліджено обставини справи, зокрема не з`ясовано, яку суму грошових коштів отримано ОСОБА_1 за умовами кредитного договору, яка сума була ним сплачена особисто по кредитному договору, яка сума коштів була внесена громадянином ОСОБА_2 (або іншою особою) в рахунок купівлі квартири, яка виступала залоговим майном згідно договору кредитування та яка була внесена в рахунок погашення зазначеного кредитного договору, колегія суддів відхиляє, адже з ясування цих обставин, як і посилання суду першої інстанції на рішення суду у справі № 536/57/14-ц, не впливає на результат розгляду цієї справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний договір про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/0014/74/102540 від 24.03.2008 (а.с. 44 - 46), за умовами якого позивач та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" визнають і підтверджують, що розмір непогашеної Позичальником заборгованості за Кредитним договором станом на "29" вересня 2016 р. складе 93 580,77 доларів США та пені 8 167 711,08 грн, що складає еквівалент 10591138,87 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору, в тому числі: - сума основного боргу (неповернутого боргу) - 91 326,8 доларів США, що складає еквівалент 2365057,02 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору; - проценти, нараховані за користування кредитом - 2 253,99 доларів США, що складає еквівалент 58 370,77 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору; - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором - 8167711,08 грн. Вказаний договір було укладено за взаємною згодою сторін з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України та у зв`язку з достроковим погашенням ОСОБА_1 частини кредитної заборгованості. Умовами вказаного договору передбачено, що з підписанням цього Договору Позичальник вважається повідомленим, відповідно до підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що зазначена в п. 1 Договору (тобто в сумі 2365057,02 грн) та про те, що сума анульованого (прощеного) основного боргу буде включена Кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено). Позичальнику повідомлено, що про анулювання (прощення) його основного боргу Кредитором буде повідомлено органам Державної фіскальної служби шляхом включення суми анульованого (прощеного) основного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено). При цьому на Позичальника відповідно до Податкового кодексу України покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) основного боргу у річній податковій декларації. Отже, зі змісту вказаного договору, який підписано позивачем за власним волевиявленням, та який станом на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції є дійсним, вбачається, що сума анульованого (прощеного) основного боргу складає 2365057,02 грн, проценти, нараховані за користування кредитом - 2 253,99 доларів США, що складає еквівалент 58 370,77 грн по офіційному курсу НБУ на дату укладання Договору; розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 8167711,08 грн. Умовою прощення частини заборгованості, яка окрім основного боргу, містить проценти та пеню, є сплата позивачем частини заборгованості. При цьому за змістом вказаного договору сторонами чітко визначено яку суму основного боргу прощено позивачу та відповідно не має жодного значення, та не потребують з`ясуванню обставини, того яка була сума сплачена позивачем особисто та яка сума коштів була внесена громадянином ОСОБА_2 (або іншою особою) в рахунок купівлі квартири, яка виступала залоговим майном згідно договору кредитування та яка була внесена в рахунок погашення зазначеного кредитного договору, адже умовами договору не передбачено, що сплата цих сум йде в погашення суми основного боргу. В свою чергу посилання суду першої інстанції на перебування на розгляді в Кременчуцькому районному суді Полтавської області справи №536/57/14-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором жодним чином не впливає на результат розгляду цієї справи та лише підсилює аргументацію висновків суду першої інстанції про безпідставність суджень позивача щодо невідповідності суми основного боргу, яка була взята податковим органом до обрахунку, дійсним обставинам справи, оскільки позивач заперечує дійсну суму заборгованості, яка включала, окрім суми основного боргу, суму процентів та неустойки у виді пені. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та правомірність дій контролюючого органу під час їх винесення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 по справі № 440/1986/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 01.11.2021.