Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/4874/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9530/21 Справа № 212/4874/21 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/4874/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року, яке ухвалене суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 серпня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми та професійних захворювань, що потягли за собою втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК від 23.01.2008 року позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15 % за трудовим каліцтвом 12.10.2007 року, з 21 січня 2008 року по 01 лютого 2009 року, з наступним переоглядом 01 лютого 2009 року. Крім того, позивач зазначив, що, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці, йому, висновком МСЕК від 27.04.2021 року, було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65 %, з яких, первинно: 45% вібраційна хвороба, 20 % - ХОЗЛ; визнано особою з інвалідністю третьої групи, з 12 квітня 2021 року до 01 травня 2022 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2022 року. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір у розмірі 2000 грн. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не об`єктивне з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та травмуванням позивача, а тому підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні. Звертає увагу, що згідно Акту про нещасний випадок, що стався з позивачем, наявна його вина, ним не було оцінено ймовірних наслідків щодо можливості у подальшому ушкодження його здоров`я та життя. Вказує, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, при цьому, позивач, при прийомі на роботу, був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки, відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. На думку відповідача, судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. На думку відповідача, судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду і задоволенню позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Калашникова В.С.,зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калашникову В.С., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача та просила залишити її без задоволення, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» Цуканову Н.В., яка наполягала на доводах апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 01.07.2003 року по 10 листопада 2009 року та з 22.12.2011 року по 03.10.2018 року ОСОБА_1 працював підземним прохідником, підземним гірничим робітником шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці (а.с.7-11). 12 жовтня 2007 року з ОСОБА_1 , під час виконання ним трудових обов`язків підземного прохідника шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійна рана 2-го пальця правої кисті. Травма відноситься до категорії легкої. (а.с.12-13). За вказаним фактом було складено Акт № 32 від 18.10.2007 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є порушення трудової виробничої дисципліни, в тому числі невиконання посадових обов`язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці. В Акті № 32 від 18.10.2007 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом винними особами, крім позивача, було визнано ОСОБА_3 гірничого майстра дільниці № 1 шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» (а.с.13- зворот). Висновком МСЕК від 23.01.2008 року позивачу було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15 % за трудовим каліцтвом 12.10.2007 року, з 21 січня 2008 року по 01 лютого 2009 року, з наступним переоглядом 01 лютого 2009 року. 03.10. 2018 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 173 від 21.01.2021 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебральної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язові-тонічними синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей; хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня (а.с. 28-29). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 лютого 2021 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня : Вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 7дБ перевищував допустимий рівень та складав 57 дБ при ГДР- 50 дБ. Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 3,35 разів і складала 6,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 ( а.с. 16-20). Відповідно до п.17 вищевказаного Акту, професійні захворювання у позивача виникли за таких обставин: ОСОБА_1 , працюючи підземним прохідником на шахті «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» з 11.02.2004 року по 10.11.2009 року та з 22.12.2011 року по 03.10.2018 року виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та підвищених показників загальної вібрації. (а.с.16-22). Згідно пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 лютого 2021 року, враховуючи тривалу роботу ОСОБА_1 впродовж 12 років 06 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, неодноразову зміну керівництва структурних підрозділів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні і нормативні нормативи, неможливо (а.с.20). За висновком МСЕК від 27.04.2021 року, було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65 %, з яких, первинно: 45% вібраційна хвороба, 20 % - ХОЗЛ; визнано особою з інвалідністю третьої групи, з 12 квітня 2021 року до 01 травня 2022 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2022 року (а.с. 23). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями та виробничої травми. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно Акту № 32 від 18.10.2007 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є порушення трудової виробничої дисципліни, в тому числі невиконання посадових обов`язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 лютого 2021 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня : вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 7дБ перевищував допустимий рівень та складав 57 дБ при ГДР- 50 дБ. Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 3,35 разів і складала 6,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 ( а.с. 16-20). Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача та отримання ним виробничої травми, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 лютого 2021 року причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги. Доводи відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій та щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача 12 років 06 місяців, що зазначено у Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 23.02.2021 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями та виробничою травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65 % та його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих професійних захворювань та виробничої травми, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 12 років 06 місяців, що потягло втрату працездатності та визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, розмір втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 200 000,00 грн. до 170 000,00 грн. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням виробничої травми та професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави та зменшує цей розмір з 2000,00 грн. до 1700,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 з 200 000,00 гривень до 170 000,00 (сто сімдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. РішенняЖовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року змінити, зменшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судового збору з 2000 гривень 00 копійок до 1700 (одна тисяча сімсот ) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 02 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: