Постанова 4803 № 212/3452/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8841/21 Справа № 212/3452/21 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/3452/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання Євтодій К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року, яке ухвалене суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 липня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у травні 2021 року, до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми та професійних захворювань, що потягли за собою втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК від 01.04.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % ( 20% - ХОЗЛ, 45% - вібраційна) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 22 березня 2021 на безстроковий строк. Позивач вважає, що у зв`язку з виробничою травмою та отриманими професійними захворюваннями, йому, з вини відповідача, спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПрАТ «Суха Балка»,в рахунок її відшкодування, 390 000, 00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 180 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір 1800,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Також, просить врахувати, що внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок виробничої травми та отриманих професійних захворювань, втратив 65 % професійної працездатності та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не об`єктивне з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи. Вказує, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Звертає увагу, що згідно Акту про нещасний випадок, що стався з позивачем, наявна його вина, ним не було оцінено ймовірних наслідків щодо можливості у подальшому ушкодження його здоров`я та життя. Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, при цьому, позивач, при прийомі на роботу, був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки, відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Вважає, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. На думку відповідача, судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду і задоволенню позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем. З 03 липня 1989 року по 08 травня 1991 року, з 20 травня 1998 року по 30 жовтня 2018 року позивач працював на шахті ім. Фрунзе, в Шахтобудівельному управління ВАТ «Суха Балка, ПАТ «Євраз Суха Суха Балка», правонаступником яких є ПрАТ «Суха Балка», підземним прохідником. Згідно акту форми Н-1, про нещасний випадок від 14 листопада 1998 року №47, 14.11.1998 року о 03 годині 00 хвилин з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом при наступних обставинах: за нарядом начальника ділянки №3 ОСОБА_2 , виданого через гірничого майстра ОСОБА_3 на 1 зміну (з 23 годин 13.11.1998р. до 6 годин 14.11.1998р.) прохідник ОСОБА_4 повинен був обладнати і бурити ходової повстає 36 осі горизонту 985 м. ОСОБА_4 , обладнавши повстає запобіжним і робочим полками, і піднявши спільно з ОСОБА_5 перфоратор ПТ-48 на робочий полиць, підготував його до роботи і опустився на горизонт 985 м. Одягнувши прорезинений костюм і відкривши вентилі подачі води і стисненого повітря близько 3 годин почав підніматися по сходовому ходу в забою повстали. Піднявшись на висоту близько 11 метрів ОСОБА_4 отримав удар на уступ повстали і був травмований. На стінках повстали, на відстані до 5 м. від грудей вибою наявні шматки породи, які відшарувались. Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 встановлено діагноз: закриту травму грудної клітини, перелом 5-6 ребер справа, забійна рана тім`яної ділянки. Причиною нещасного випадку стало: порушення трудової і виробничої дисципліни робітниками дільниці. Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_4 - прохідник, пп.2.3,2.5 «Інструкції по Охороні праці для прохідника», пп.3.1 (д, є, ж) «Правил внутрішнього трудового розпорядку»; ОСОБА_3 - гірський майстер, §16, 175 «ЕПБ при розробці ...», пп.4.11 «Посадовий інструкції гірського майстра», пп.4.11 «Правил внутрішнього трудового розпорядку»; ОСОБА_2 - начальник ділянки §14, 175 «ЕПБ при розробці ...», пп.3.13 «Посадовий інструкції начальника дільниці», пп.4.16 «Правил внутрішнього трудового розпорядку»; (п.10 Акту). Крім того, ОСОБА_4 , працюючи на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» на протязі 25 років 1 місяця, в тому числі 20 років 5 місяці в умовах впливу шкідливих захворювань, отримав хронічні професійні захворювання. 30.10.2018 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 7- зворот). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 55 від 12.01.2021 року ОСОБА_1 встановлене професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангеодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами, ускладненим гіпертонічною хворобою другої стадії, ступінь 3, гіпертензивне серце, СН І ст.ризик 3, поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному С5,С6,С7 та попереково-крижовому L5, S1 рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня) та колінних ( ПФ другого стеупеня) суглобів, трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії),група В. ЛН першого ступеня. Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11 лютого 2021 року встановлено причини виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 , а саме: вібрація загальна, пил переважно фіброгенної дії. Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11 лютого 2021 року, хронічні захворювання у позивача виникли за таких обставин: працюючи в Шахтобудівельному управлінні з 02.05.1998 року по 30.10.2018 року підземним прохідником, ОСОБА_4 виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавши місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених показників загальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 12.01.2021 №55/4.6-11 підставою для встановлення професійних захворювань також послужив профмаршрут: 03.07.1989 08.05.1991 підземний прохідник, ш. «Ювілейна» , РУ ім. ХХ Партз`їзду. Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11 лютого 2021 року встановлено причини виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 , а саме робота: вібрація загальна, показник якої становив 57 дБ, при нормі 50 дБ згідно ДНС 3.3.6.039-99; пил переважно фіброгенної дії: пил з вмістом вільного кремнію діоксиду від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму в 3,35 рази. Висновком МСЕК від 01.04.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % ( 20% - ХОЗЛ, 45% - вібраційна) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 22 березня 2021 на безстроковий строк. Спір виник з приводу відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконання трудових обов`язків та отриманими ним на виробництві професійними захворювання. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції встановив наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відшкодувати саме відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що призвело до ушкодження здоров`я позивача на виробництві та моральних страждань потерпілого. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки нещасний випадок з позивачем стався з позивачем у 1998 році, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року (зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995 року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34). У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Згідно зі 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил). Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14від 24 грудня 2014 року. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, станом на час розгляду справи, становить 6 000 00 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 30 000,00 грн., а максимальний - 1 200 000,00 грн. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 лютого 2021 року, причиною виникнення професійних захворюваньпозивача є загальна вібрація та пил переважно фіброгенної дії. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли тільки з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11 лютого 2021 року, причиною професійних захворювань позивача є його робота на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів не бере до уваги. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, що іррадіює в плечовий пояс та нижні кінцівки, біль та оніміння пальців рук, судоми у м`язах, утруднення дихання, задишка при незначному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель.. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що згідно Акту про нещасний випадок, що стався з позивачем, наявна його вина, ним не було оцінено ймовірних наслідків щодо можливості у подальшому ушкодження його здоров`я та життя, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не є підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, а можуть бути враховані при визначенні її розміру. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, роботу позивача на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65 %, та визнання його особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, стан здоров`я потерпілого, тривалість страждань позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, з огляду на встановлення відсотка втрати професійної працездатності та групи інвалідності на безстроковий термін. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи як позивача так і відповідача, щодо необґрунтованого розміру відшкодування моральної шкоди. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, як позивача, так і відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційних скарг відсутні, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: