Ухвала КЦС ВС № 278/206/19

Ухвала 02 листопада 2021 року м. Київ справа № 278/206/19 провадження № 61-14499ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), про визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовлено. У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2021 року. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судустрок заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано. Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ураховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені у постановах Пленуму Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики та мають рекомендаційний характер. Наведені в уточненій касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», на яку заявник посилається як на підставу касаційного оскарження, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Оскільки у відведений судом строк, станом на 02 листопада 2021 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2021 року слід вважати неподаною та повернути. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець