Ухвала КЦС ВС № 303/6448/18

УХВАЛА Іменем України 25 жовтня 2021 року м. Київ справа № 303/6448/18 провадження № 61-13793ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з указаним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в обґрунтування вимог якого посилався на те, що 05 березня 2005 року ним відкрито в Мукачівській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» валютний рахунок за договором № МKHOARO1371155 про відкриття карткового рахунку і обслуговування кредитної картки «Авторозстрочка», за умовами якого (пункт 5.6) є перерахування банком на його картковий рахунок 10 422,00 дол. США, в тому числі для оплати чергових страхових платежів у розмірі 2 017,00 дол. США. У забезпечення зобов`язань за договором він надав банку копію технічного паспорта IКС № 228492 від 04 березня 2005 року на автомобіль марки ВАЗ-21104, як заставу зобов`язань по поверненню боргу, і яка розповсюджується на страхове повернення у випадку настання страхового випадку відносно предмета застави. При цьому сторони визначились, що повна заставна вартість застави складає 44 550,00 гривень. Зазначав, що згідно з вимогами зазначеного договору він доручив банку перерахувати суму коштів необхідну для оплати платежів відповідно до договору страхування, як це передбачено пунктом 7.9 даного кредитного договору. За вимогою банку в день укладення цього договору застрахувати заставу на суму 44 550,00 грн на строк 60 місяців на користь банку від ризиків, повне «Каско» і надати банку договір страхування і докази оплати страхового платежу. Як наслідок, він надав ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді складеної від його імені заяви у вигляді додатку № 1 до договору страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248 від 05 березня 2005 року про укладення договору страхування наземного транспорту, в якій просив укласти договір страхування транспортного засобу на строк 5 років з 05 березня 2005 року по 04 березня 2010 року від страхових ризиків, що об`єднуються поняттям «Повне Каско». Однак відповідач умови договору не виконав, оскільки не перерахував до ТзДВ «СК «КРЕДО» всієї суми заставної вартості в розмірі 44 550,00 грн. Як убачається з прибуткового касового ордера № 1 від 05 березня 2005 року, Мукачівською філією ПАТ КБ «ПриватБанк», копію якої він випадково отримав від банківських працівників, банком перераховано страховій компанії лише 1 871,10 грн, що суперечить вимогам укладеного договору. Зазначав, що 05 березня 2005 року між ним і ТзДВ «СК Кредо», філія якої знаходиться безпосередньо в Мукачівській філії Закарпатського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», де працівниками останньої під час укладення кредитного договору було його зобов`язано саме в цій страховій компанії застрахувати кредитне майно і, як наслідок, ним було укладено договір страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248, де при цьому безпосередньо працівник банку особисто оформляв договір страхування і підписав його. Відповідно до пункту 12 договору № МКНО АК 0248 строки сплати страхових платежів здійснюються не пізніше 05 березня 2005 року на рахунок страховика, а у разі несплати або неповної сплати страхового платежу цей договір не набуває чинності та страхове відшкодування не проводиться. Страховим випадком за цим договором визначається, зокрема, втрата, знищення або пошкодження транспортного засобу, незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, протиправних дій третіх осіб. Посилався, що у березні 2016 року настав страховий випадок унаслідок шахрайського заволодіння вказаним автомобілем, яким заволоділа невстановлена слідством особа, та цей автомобіль не знайдено. 15 грудня 2008 року прокурором м. Мукачево порушено кримінальну справу, яка розслідується до теперішнього часу, під час розслідування якої йому стало відомо, що кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» не виконані умови договору під час його укладення кредитного договору, тобто пункт 7.9 щодо перерахування СК «Кредо» всієї суми заставної вартості в розмірі 44 500,00 грн, а лише перераховано 1 871,10 грн. Враховуючи наведене, просив визнати недійсним та скасувати договір № МКНОАRО1371155 про відкриття карткового рахунку й обслуговування кредитної картки «Авторозстрочка», укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» 05 березня 2005 року. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, в задоволення позову відмовлено. 12 серпня 2021 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року. Повний текст постанови апеляційного суду складено 02 липня 2021 року. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Нормами статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Вказану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень, і ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення цього строку, з посиланням на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано 14 липня 2021 року, що підтверджується доданими до клопотання документами. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 березня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № МКНОАRО1371155 про відкриття карткового рахунку і обслуговування кредитної картки «Авторозстрочка». За умовами кредитного договору банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає платіжну картку строком на 2 роки, тип картки «Авторозстрочка», з кредитним лімітом у розмірі 10 422,00 дол. США, у тому числі для оплати чергових страхових платежів у сумі 2 017,00 дол. США, строком до 04 березня 2010 року (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 5.6. договору, клієнт доручає банку перераховувати суму коштів, необхідних для сплати чергових страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеним згідно з пунктом 7.9. даного договору. Як убачається зі змісту пункту 7.9. зазначеного кредитного договору клієнт зобов`язаний на вимогу банку в день укладення цього договору застрахувати заставу на суму 44 550,00 грн на строк 60 місяців на користь банку від ризиків: «Повне Каско» і надати банку договір страхування, а також докази оплати страхового платежу. Страхування застави на користь банка здійснюється в компанії узгодженій із заставодержателем не пізніше дня укладення даного договору. Відповідно до заяви від 05 березня 2005 року ОСОБА_1 просив ТзДВ «СК «Кредо» укласти з ним договір страхування належного йому наземного транспортного засобу строком на 5 років, починаючи з 5 березня 2005 року до 4 березня 2010 року від страхових ризиків, що об`єднуються поняттям «Повне Каско» зі страховою сумою у розмірі 44 550,00 грн. Цього ж дня, 05 березня 2005 року, між ТзДВ «СК «Кредо» та ОСОБА_1 укладено договір страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248, за умовами якого: 1) страховим агентом є Приватбанк, який діє від імені та за дорученням Страховика на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг № 1 від 01 листопада 2002 року (пункт 4.3 договору); 2) розмір заставної та дійсна вартість транспортного засобу складає 44 550,00 грн (пункти 6.1, 6.2 договору); 3) строк договору складає 60 місяців, починаючи з 05 лютого 200 року по 04 лютого 2010 року, та при страхуванні на строк більший, ніж 12 місяців і сплаті страхового платежу, зазначеного у пункті 11 цього договору, цей договір діє 12 місяців (один рік) із щорічною пролонгацією на такий же строк - до повного погашення кредитної заборгованості, за умови сплати наступних страхових платежів (пункт 9 договору); 4) страховий платіж складає 1 871,10 грн (пункт 11 договору); 5) страхові платежі на наступні страхові роки визначаються таким чином: за кожний минулий страховий рік, у якому не виплачувалося страхове відшкодування, страховий платіж зменшується на 0,5 %, а за кожний минулий рік, у якому виплачене страхове відшкодування, страховий платіж збільшується на 10,0% від зазначеного у п. 11 цього Договору (пункт 11.1 договору); 6) строки сплати страхових платежів: не пізніше 5 березня 2005 року на рахунок страховика № НОМЕР_1 у Приватбанку (МФО 305299) у безготівковому порядку або готівкою до установ Страхового агента, а при щорічній пролонгації цього Договору - не пізніше цього ж числа і місяця кожного наступного року(пункт 12 договору). Відповідно до вимог статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Умовами цього страхового договору не передбачено сплату страхового платежу заздалегідь на 5 років наперед, а визначено лише перший щорічний платіж у розмірі 1 871,10 грн, що і було зроблено згідно з прибутковим касовим ордером № 1 від 05 березня 2005 року, де платником ОСОБА_1 було перераховано ВАТ КБ «ПриватБанк» 1 871,10 грн для перерахування СК «Кредо» для страхування авто, та відповідно до меморіального ордера № 2 від 05 березня 2005 року ПАТ КБ «Приватбанк» перераховано СК «Кредо» 1 871,10 грн для страхування автомобіля згідно з договором № МКНОАК0248 від 05 березня 2005 року. Частинами першою та третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Тобто, нормами цивільного законодавства України передбачено як визнання правочину недійсним у цілому, так і визнання недійсними окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому. Отже, обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним у цілому, з підстав передбачених частиною п`ятою статті 203 ЦК України, ОСОБА_1 зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог. Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Апеляційним судом установлено, що спірний кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний сторонами, скріплений печаткою банку, факт його укладення, отримання кредитних коштів та інші умови, окрім страхового платежу, позивачем не заперечуються, а тому можна дійти висновку, що сторони уклали кредитний договір, спрямований на реальне настання правових наслідків. Таким чином, оспорювання ОСОБА_1 частини кредитного договору щодо не перерахування банком одразу всієї страхової суми платежу за 5 років, не відповідає умовам як договору страхування, так і умовам кредитного договору, та не має наслідком визнання останнього недійсним ні в цілому, ні в окремих його частинах. Крім того, частиною шостою статті 367 ЦПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що зміна підстав позову в суді апеляційної інстанції неможлива. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Ураховуючи наведене, судові рішення ухваленоз дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись статтею 390, частинами першою, четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська