Постанова 4874 № 906/1396/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року Справа № 906/1396/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Бучинська Г.Б. при секретарі судового засідання Першко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтогазбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02 серпня 2021 року в справі №906/1396/20 (суддя - Прядко О.В.) час та місце ухвалення рішення: 2 серпня 2021 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 14:13 год; повний текст рішення складено 12 серпня 2021 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтогазбуд" до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані" Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Компанія Газойл" Відповідача 3: ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників за участю представників сторін: від Позивача - не з`явився; від Відповідача 1 - не з`явився; від Відповідача 2 - не з`явився; від Відповідача 3 - не з`явився; від Третьої особи - ОСОБА_2.. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтогазбуд" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Мінералс Компані" (надалі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Компанія Газойл" (надалі - Відповідач 2), ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 3; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (надалі - Третя особа)) про: · визначення розміру статутного капіталу Відповідача 1 у розмірі 1000000 грн; · визначення частки Позивача у статутному капіталі Відповідача 1 у розмірі 980000 грн, що становить 98% статутного капіталу Відповідача 1; · визначення частки Відповідача 3 у статутному капіталі Відповідача 1 у розмірі 20000 грн, що становить 2% статутного капіталу Відповідача

1. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Позивач як учасник Відповідача 1 не був проінформований про дату, місце проведення загальних зборів та йому не було надано інформації щодо порядку денного таких зборів та проекту запропонованих змін до статуту Відповідача 1, тому внаслідок прийнятого рішення було безпідставно зменшено розмір його частки, що свідчить про безумовне порушення законних прав та інтересів Позивача. Зазначив, що довіреністю, виданою 18 березня 2019 року та зареєстрованою в реєстрі за № 524, на підставі якої нібито в інтересах Позивача діяла Третя особа не було спеціально обумовлено повноважень щодо надання згоди на розгляд питань, які не були включені до порядку денного. Вказує, що Відповідач 2, як третя особа зробила додатковий внесок в статутний капітал з порушенням переважного права учасників товариства (в т.ч. і Позивача) на внесення такого додаткового вкладу. Наголошує, що Позивачу також не було відомо про прийняті рішення загальних зборів від 17 липня 2019 року про збільшення статутного капіталу та про встановлення строку для таких внесків. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 2 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи зміст довіреності, безпідставними є твердженнями Позивача про те, що Третя особа не була уповноважена на підписання вимоги про проведення загальних зборів учасників 17 липня 2019 року, а також на участь та голосування на загальних зборах учасників від 17 липня 2019 року та 20 січня 2020 року, оскільки довіреністю прямо передбачено, зокрема, право голосувати з будь-яких питань, в тому числі збільшення статутного капіталу Товариства. Крім того, матеріали справи не містять доказів надіслання Позивачем вимог щодо надання Третьою особою звіту про вчинені ним дії на підставі довіреності за час її дії, а Третя особа в судовому засіданні вказала, що звітувала перед Позивачем в усному порядку. Місцевий господарський суд вказав, що у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази в розумінні статей 76, 77, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наміру Позивача скасувати довіреність б/н від 18 березня 2019 року в грудні 2019 року, зокрема, повідомлення про скасування довіреності представника, а також третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, однак не дивлячись на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення Позивача про проведення загальних зборів учасників, порушення прав позивача не відбулося, оскільки у загальних зборах 17 липня 2019 року та 10 січня 2020 року брала участь уповноважена особа Позивача - Третя особа. При цьому, місцевий господарський суд зазначив на те, що відповідно до компетенції загальних зборів учасників Відповідача 1, встановленої пунктом 9.15 Статуту, учасниками, в т.ч. через представників, одностайно було реалізовано повноваження по керуванню Товариством та прийняті рішення про затвердження результатів внесення додаткового вкладу третіми особами, прийняття третіх осіб до складу учасників Відповідача 1, про затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Відповідача 1, про затвердження статуту товариства у новій редакції та про визначення фізичної особи, яка має право подавати документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Позивач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 3-20), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що Позивач як учасник товариства не був проінформований про дату, місце проведення загальних зборів та йому не було надано інформації щодо порядку денного таких зборів та проекту запропонованих змін до статуту Відповідача 1, тому внаслідок прийнятого рішення було безпідставно зменшено розмір його частки, що свідчить про безумовне порушення законних прав та інтересів Позивача. Також Позивач вказав, що довіреністю, виданою 18 березня 2019 року, на підставі якої нібито в інтересах Позивача діяла Третя особа не було спеціально обумовлено повноважень Третьої особи щодо надання згоди на розгляд питань, які не були включені до порядку денного. Позивач вказує, що Відповідач 2, як третя особа зробила додатковий внесок в статутний капітал з порушенням переважного права учасників товариства (в т.ч. і Позивача) на внесення такого додаткового вкладу. Позивач в своїй апеляційній скарзі вказує, що було порушено порядок збільшення статутного капіталу товариства, а також Позивачу не було відомо про прийняті рішення загальних зборів від 17 липня 2019 року про збільшення статутного капіталу та про встановлення строку для таких внесків. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2021 року (том 3, а.с. 42) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року у справі №906/1396/20 проведення підготовчих дій закінчено та призначено розгляд апеляційної скарги на 27 жовтня 2021 року об 15:00год. 18 жовтня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача 1, відповідно до змісту котрого, Відповідач 1 просив рішення місцевого господарського суду залишаючи без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення, при цьому вказавши, що з протоколу загальних зборів учасників Відповідача 1 №1 від 17 липня 2019 року вбачається, що ініціаторами скликання загальних зборів на 10 січня 2020 року стали всі 100% учасників Відповідача 1 у тому числі і Позивач, а причиною скликання стало завершення процедури збільшення статутного капіталу Відповідача 1 за рахунок додаткових вкладів. Відповідач 1 також вказав, що Позивач, як учасник товариства був проінформований про дату, час, місце проведення загальних зборів та йому була надана вся необхідна інформація щодо порядку денного загальних зборів учасників призначених на 10 січня 2020 року та проект запропонованих змін до статуту товариства; порядок денний загальних зборів учасників Відповідача 1 (протокол №2 від 10 січня 2020 року) був затверджений одноголосно усіма учасниками на попередніх загальних зборах учасників 17 липня 2019 року. З врахуванням зазначеного, Відповідач 1 вважає, що Позивач у повній мірі скористався своїми правами як учасник товариства під час проведення загальних зборів учасників Відповідача 1 від 17 липня 2019 року та 10 січня 2020 року (протокол №2 від 10 січня 2020 року), а видана Позивачем довіреність надає представнику Позивача вчиняти дії, що були предметом загальних зборів учасників Відповідача 1 (том 3, а.с. 72-79). 23 жовтня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Позивача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, відповідно до якого представник Позивача просив відкласти розгляд справи на іншу дату, обгрунтовуючи це необхідністю подати письмові пояснення щодо спірних правовідносин та зайнятістю в іншому судовому засіданні саме 27 жовтня 2021 року по справі №910/7855/21. В судове засідання від 27 жовтня 2021 року представники Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 не з`явилися. В судовому засіданні від 27 жовтня 2021 року розглянувши клопотання представника Позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги, заслухавши думку представника Третьої особи, з приводу поданого клопотання, колегія суду прийшла до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання з огляду на таке. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що по справі №910/7855/21 ухвалою Північно апеляційного господарського суду від 21 вересня 2021 року (про участь в якій саме в день засідання по справі №906/1396/20, зазначає представник Позивача в клопотанні про відкладення) відкрито апеляційне провадження та зазначено про те, що апеляційний перегляд підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Крім того, відсутні будь-які відомості, з огляду на розгляд справи №9108/7855/21 за правилами спрощеного позовного провадження, щодо призначення судового засідання на 27 жовтня 2021 року (що ще раз підтверджує факт розгляду даної справи без проведення судового засідання). Дане повністю нівелює доводи представника Позивача про неможливість участі в даному судовому засіданні та безпідставність поданого ним клопотання. Крім того, суд констатує, що частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). Частинами 11,12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України. Разом з тим, апеляційний господарський суд констатує, що з моменту призначеного судового засідання (11 жовтня), як Позивач так і його представник не вчинив будь-яких дій щодо подання письмових пояснень (зважаючи на зазначення про це в клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи та подання письмових пояснень). Між тим, зважаючи на заплановану щорічну відпустку одного із членів колегії-суддів по даній справі відкладення розгляду справи призведе до порушення статті 273 Господарського процесуального кодексу України, а проведення замін членів колегії суддів призведе до порушення незмінності складу колегії суддів та чергового затягування строків розгляду справи, адже за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Поряд з тим, суд неодноразово наголошував на тому, що роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Скордіно проти Італії»). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах «Скордіно проти Італії», «Сюрмелі проти Німеччини»). Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, справа розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляду справи. При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Разом з тим, суд ще раз констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі. З огляду на все вищезазначене, зважаючи на викладення позиції Позивача у відповідній апеляційній скарзі, колегія апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні заяви представника Позивача про відкладення розгляду справи та вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Позивача в яких висвітлена його позиція з приводу винесеного рішення. В судовому засіданні від 27 жовтня 2021 року Третя особа заперечила проти доводів апеляційної скарги Позивача та просила залишити рішення місцевого господарського суду без змін. При цьому наголосила, що видана Позивачем довіреність надає йому як представнику Позивача вчиняти дії, що були предметом загальних зборів учасників Відповідача 1 від 17 липня 2019 року та 10 січня 2020 року. Також Третя особа вказала, що є не тільки власником частки у статутному капіталі Відповідача - 2 у розмірі 16,7%, але й власником частки у розмірі 25% у статутному капіталі Позивача, що свідчить про те, що він діяв не у своїх особистих інтересах, а у інтересах Позивача згідно довіреності, оскільки до статутного капіталу Відповідача 1 згідно з актом приймання-передачі передано майнове право на науково-технічну інформацію, що підтверджується патентом. Заслухавши пояснення Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного. Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 18 березня 2019 року Позивач в особі директора ОСОБА_4 довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О. та зареєстрованою в реєстрі за №524, бланк ННТ 802158, уповноважив Третю особу в межах компетенції, визначеної статутом Відповідача 1 представляти інтереси Позивача в усіх державних, громадських установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності та підпорядкування, органах державної влади та місцевого самоврядування, в органах нотаріату, органах/суб`єктах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в центрах надання адміністративних послуг, перед будь-якими іншими юридичними та фізичними особами, як учасника Відповідача

1. З метою виконання наданих довіреністю повноважень, від імені та в інтересах Позивача, у межах, що допускаються чинним законодавством України, Третя особа мала право: · представляти інтереси на загальних зборах учасників Відповідача 1, бути присутнім на загальних зборах Учасників Відповідача 1, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників з вирішення будь-яких питань, в тому числі не включених до порядку денного загальних зборів учасників, надавати згоду на розгляд будь-яких питань порядку денного, голосувати з будь-яких питань, в тому числі збільшення статутного капіталу Відповідача 1; · одержувати, в разі виникнення такої потреби, будь-які документи, пов`язані з цією довіреністю, незалежно від того, які це документи та ким вони видані (оформлені), у тому числі - заяви, протоколи, тощо; · підписувати будь-які документи, в тому числі заяви, протоколи, установчі документи (статути Відповідача 1 у новій редакції), тощо; ставити та вирішувати питання, підписувати та подавати документи, заяви, картки, описи тощо, пов`язані із проведенням державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, відомостей про виконавчий орган (керівника) Відповідача 1, отримувати виписки з реєстру за результатами проведених реєстраційних дій, в тому числі щодо інших учасників Відповідача 1 та самого Позивача; · знайомитися з матеріалами справи (в тому числі при роботі вищих та/чи виконавчих органів юридичних осіб); · подавати будь-які заяви, повідомлення (як письмові, так і усні), що випливають із вимог цивільного кодексу, зокрема про переважне право купівлі іншими учасниками, отримувати відповіді, тощо; · вести від імені Позивача переговори на відомих представнику умовах; · сплачувати нараховані Відповідачу 1 податки, збори та/чи інші обов`язкові платежі, які пов`язані з виконанням дорученого; · вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень, та які на думку представника будуть доцільними для захисту інтересів Відповідача 1 і які б належало виконувати мені, якби я особисто займалася цими питаннями. Довіреність видана строком на один рік, без права передоручення повноважень третім особам, та дійсна до 18 березня 2020 року, якщо до цієї дати довіреність не буде скасована відповідно до вимог цивільного законодавства (том 1, а.с. 86). 17 липня 2019 року, на вимогу Позивача, що підписана Третьою особою, на підставі довіреності, відбулись загальні збори учасників Відповідача 1, оформлені протоколом №1 від 17 липня 2019 року. Участь в вищевказаних зборах прийняли учасники, що володіють 100% статутного капіталу Відповідача 1, а саме: 1) Відповідач 3, 2 травня 1949 року народження, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Октябрським PB ПМУ УМВС України в Полтавській області 15.12.2UOO року, РНОКШ1 НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , розмір частки у статутному капіталі - 20000 грн, що становить 2% статутного капіталу. 2) Позивач, код ЄДРПОУ 41300699, в особі Третьої особи, що діє на підставі Довіреності виданої 18 липня 2018 року та посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О., зареєстрованої в реєстрі за №1275, бланк ННК 021923 та Довіреності виданої 18 березня 2019 року та посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О., зареєстрованої в реєстрі за №524, бланк ННТ 802158, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір частки у статутному капіталі - 980000 грн, що становить 98% статутного капіталу. Також з тексту зазначеного протоколу вбачається, що збори проводилися щодо наступного порядку денного: · ппро збільшення статутного капіталу Відповідача 1 на 50 000 000 грн; · про визначення запланованого розміру статутного капіталу Відповідача 1; · про визначення коефіцієнтів відношення суми збільшення статутного капіталу до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі Відповідача 1; · про відмову учасників капіталу Відповідача 1 від переважного права зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до їх часток у статутному капіталі та виключення етапу внесення додаткових вкладів учасниками Відповідача 1, які мають переважне право; · про визначення можливості внесення третіми особами та учасниками Відповідача 1 додаткових вкладів до статутного капіталу Відповідача 1 після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів; · про встановлення строку для внесення додаткових вкладів третіми особами та учасниками Відповідача 1 після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право; · про визначення третіх осіб, які вносять свої додаткові вклади у негрошовій формі, та оцінки майна; · про визначення порядку денного, дати та місця проведення наступних зборів учасників Відповідача

1. За наслідками розгляду зазначеного порядку денного загальними зборами було прийнято рішення, що оформлені протоколом № 1 від 17 липня 2019 року, а саме: про збільшення статутного капіталу Відповідача 1 на 50 000 000 грн; про визначення запланованого розміру статутного капіталу Відповідача 1 - 51 000 000 грн; про те, що учасники Відповідача 1 відмовляються від переважного права зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до їх часток у статутному капіталі та виключають етап внесення додаткових вкладів учасниками товариства, які мають переважне право; про визначення того, що у зв`язку з відмовою реалізації кожним учасником свого переважного права щодо внесення додаткового вкладу пропорційно до його частки у статутному капіталі, треті особи можуть вносити додаткові вклади в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів; про встановлення строку для внесення додаткових вкладів третіми особами до 10 січня 2020 року включно; про визначення третьої особи - Відповідача 2, яка вносить свої додаткові вклади у негрошовій формі, та оцінки майна (50000000 грн). Також даним рішенням вирішено провести наступні загальні збори учасників Відповідача 1 - 10 січня 2020 року за адресою третьої особи, а саме: 01042, місто Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок №1/27, офіс 304/2 об 9-00 год, з наступним порядком денним: "1. Про затвердження результатів внесення додаткового вкладу третіми особами.

2. Прийняття третіх осіб до складу учасників Відповідача 1".

3. Про затвердження розмірів часток учасників Відповідача 1 та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів.

4. Про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Відповідача 1".

5. Про затвердження Статуту відповідача 1 у новій редакції.

6. Про визначення фізичної особи, яка має право подавати документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Відповідача 1, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань." У відповідності до прийнятих 17 липня 2019 року Загальними зборами Учасників Відповідача 1 рішень (протокол №1 від 17 липня 2019 року), 10 січня 2020 року були проведені загальні збори Учасників Відповідача 1, на яких розглядались та одностайно затверджені на попередніх зборах учасників питання, а саме: · затвердження результатів внесення додаткового вкладу Відповідачем 2; · прийняття третіх осіб до складу учасників Відповідача 1; · про затвердження розмірів часток учасників Відповідача 1 та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів; · про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Відповідача 1; · про затвердження Статуту Відповідача 1 у новій редакції; · про визначення фізичної особи, яка має право подавати документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Відповідача 1, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців га громадських формувань. За результатом розгляду вищезазначених питань були прийняті одностайні рішення, а саме: вирішено затвердити результатів внесення додаткового вкладу Відповідачем 2; вирішено затвердити прийняття третьої особи - Відповідача 2 до складу учасників Відповідача 1, у зв`язку із внесенням додаткового вкладу; вирішено затвердити розмір часток учасників Відповідача 1 з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів; вирішено затвердити збільшення розміру статутного капіталу, що становить 51000000 грн; вирішено затвердити Статут Відповідача 1 у новій редакції; визначено ОСОБА_3 фізичною особою, яка має право подавати документи для державної реєстрації змін до відомостей про Відповідача 1 (том 1, а.с. 49-58). Посилаючись на те, що про проведення загальних зборів учасників Відповідача 1 від 10 січня 2020 року, Позивач належним чином не повідомлявся, участі у зборах не приймав, а прийняття зборами рішення про збільшення статутного капіталу Відповідача 1 призвело до неправомірного зменшення його частки, що порушує його права, Позивач звернувся до суду з даним позовом про визначення розміру статутного капіталу Відповідача 1 та часток учасників у розмірі до рішення загальних зборів від 10 січня 2020 року. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин по справі. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на грубе порушенням норм чинного законодавства та Статуту при прийнятті рішення загально-виборчими зборами Первісного Відповідача 15 березня 2015 року. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Водночас, стаття 124 Конституції України регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідно до норм статті 55 Господарського кодексу України, господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. За змістом положень частини 1 статті 79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. В силу дії частини 1 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Згідно частин 2-4 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. Частиною 10 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань. Відповідно до частини 4 статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", на загальних зборах учасників, що проводяться відповідно до частини третьої цієї статті, ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол. Статтею 167 Господарського кодексу України унормовано, що правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак, зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник/член не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні (дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 грудня 2019 року в справі № 904/10956/16). При дослідженні обставин справи підлягає встановленню чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (аналогічна правова позиція викладена у пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17). Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову. Згідно з частиною 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. З огляду на наведені положення діючого законодавства України корпоративні права характеризуються такими ознаками: особа має частку у статутному капіталі господарської організації; особа має права на участь в управлінні господарською організацією, має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). Аналогічна правова позиція викладена у Постанові від 03 березня 2020 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №922/756/19. Розглядаючи позовну вимогу Позивача щодо визнання розміру статутного капіталу та розміру часток учасників, саме в правовому полі нормативно-правового регулювання корпоративних відносин, колегія суддів досліджує дану вимогу з огляду на порушення оскаржуваним Рішенням прав та охоронюваних інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому колегія суддів констатує, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Водночас безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів. Виходячи з аналізу вищенаведених норм діючого законодавства України, колегія суддів відзначає, що недійсність рішення загальних зборів учасників зумовлюється наявністю певних обставин, які тягнуть наслідком недійсність такого рішення, безпосередньо на момент його прийняття. Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб, які виникають з огляду на відсутність передбаченого законом кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішень. Суди касаційних інстанцій одностайні: прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення - є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 927/524/17 від 21 березня 2018 року; 917/1375/16 від 18 квітня 2018 року. В той же час колегія суддів, зважаючи на заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі з-приводу того, що Позивач як учасник Відповідача 1 не був проінформований про дату, місце проведення загальних зборів та йому не було надано інформації щодо порядку денного таких зборів та проекту запропонованих змін до статуту Відповідача 1, а Третя особа (якій була видана довіреність) перевищила повноваження, надані їй довіреністю (тому нібито внаслідок прийнятого рішення було безпідставно зменшено розмір його частки, що на переконання Позивача свідчить про безумовне порушення законних прав та інтересів) зазначає наступне. З доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що від імені Позивача участь у загальних зборах 17 липня 2020 року та 10 січня 2020 року приймала Третя особа, яка діяла на підставі довіреності б/н від 18 березня 2019 року. Довіреність видана зі строком дії до 18 березня 2020 року (том 1, а.с.86). При цьому, зважаючи на заперечення, наведені Позивачем в апеляційній скарзі, відносного того, що Третя особа подаючи заяву, приймаючи участь у загальних зборах та голосуючи з окремих питань, діяла поза межами виданої Позивачем довіреності, зазначає наступне. Згідно зі статтею 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. В силу дії статті 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. У відповідності до частини 1 статті 247 Цивільного кодексу України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. За змістом статті 248 Цивільного кодексу визначено, представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність. Відповідно до частини 1 статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Із значених норм матеріального права вбачається, що представником учасника - на загальних зборах товариства може бути інша фізична особа, яка здійснює представництво, зокрема, на підставі довіреності. Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що: за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України: повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення; повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит; у цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України). Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов`язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному). Діючи в межах процесуального закону за наслідком дослідження та оцінки доказів в сукупності колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 (яка є керівником та володіє часткою у розмірі 50 % статутного капіталу Позивача) з власної волі та особисто уповноважив Третю особу на представлення інтересів Позивача в межах наданих довіреністю від 18 березня 2018 року, засвідченої нотаріусом міста Львів Чорним І.О., зареєстрованої в реєстрі за № 524, повноважень, для чого надала Третій особі такі права: · представляти інтереси на загальних зборах учасників Відповідача 1, бути присутнім на загальних зборах Учасників Відповідача 1, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників з вирішення будь-яких питань, в тому числі не включених до порядку денного загальних зборів учасників, надавати згоду на розгляд будь-яких питань порядку денного, голосувати з будь-яких питань, в тому числі збільшення статутного капіталу Відповідача 1; · одержувати, в разі виникнення такої потреби, будь-які документи, пов`язані з цією довіреністю, незалежно від того, які це документи та ким вони видані (оформлені), у тому числі - заяви, протоколи, тощо; · підписувати будь-які документи, в тому числі заяви, протоколи, установчі документи (статути Відповідача 1 у новій редакції), тощо; ставити та вирішувати питання, підписувати та подавати документи, заяви, картки, описи тощо, пов`язані із проведенням державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, відомостей про виконавчий орган (керівника) Відповідача 1, отримувати виписки з реєстру за результатами проведених реєстраційних дій, в тому числі щодо інших учасників Відповідача 1 та самого Позивача; · знайомитися з матеріалами справи (в тому числі при роботі вищих та/чи виконавчих органів юридичних осіб); · подавати будь-які заяви, повідомлення (як письмові, так і усні), що випливають із вимог цивільного кодексу, зокрема про переважне право купівлі іншими учасниками, отримувати відповіді, тощо; · вести від імені Позивача переговори на відомих представнику умовах; · сплачувати нараховані Відповідачу 1 податки, збори та/чи інші обов`язкові платежі, які пов`язані з виконанням дорученого; · вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень, та які на думку представника будуть доцільними для захисту інтересів Відповідача 1 і які б належало виконувати мені, якби я особисто займалася цими питаннями. Відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, з системного аналізу тексту довіреності, суд апеляційної інстанції робить висновок, що її зміст (повноваження) передбачає право представника вчиняти дії, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності Позивача і право представника Позивача діяти від імені довірителя в тому числі і як учасника товариства з відповідними правами саме як учасника (наприклад, брати участь від імені довірителя на загальних зборах учасників товариства зі всіма правами учасника товариства з обмеженою відповідальністю, вносити питання на порядок денний, голосувати з усіх питань порядку денного, приймати рішення та підписувати протоколи зборів), а не лише вчиняти ті дії які попередньо мають бути погодженні із особою, котра видала довіреність. Разом з тим, апеляційний господарський суд досліджуючи підставність заявленого позову та апеляційної скарги констатує, що за змістом позовної заяви Позивач не оспорює наявність у Третьої особи права на скликання зборів, а лише оспорює саме порядок скликання та проведення технічних зборів. Відповідно описуючи в апеляційній скарзі відсутність у Третьої особи права підписувати та подавати заяву про проведення загальних зборів апелянт по-суті, виходить за межі позовних вимог, з огляду на що суд апеляційної інстанції не бере до уваги дані заперечення. До того ж, в довіреності вказано, що довіреність видана від імені Позивача, директором - ОСОБА_4 , особу якої та дієздатність перевірено, тобто саме довірителем було визначено обсяг повноважень представника Позивача. Відтак, колегія суддів констатує, що доданими до матеріалів справи доказами підтверджено право Третьої особи брати від імені Позивача участь у загальних зборах учасників Відповідача 1, зокрема тих, що відбулись 17 липня 2019 року, 10 січня 2020 року, голосувати на вказаних загальних зборах від імені довірителя та підписувати відповідні рішення, заяви. З огляду на вказане, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що при прийнятті оспорюваних рішень на загальних зборах учасників Відповідача 1 були присутні учасники, які володіють 100% у статутному капіталі цього товариства, а тому Позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання недійсним спірних рішень загальних зборів, адже право Позивача на участь в управлінні Відповідачем 1 було реалізовано шляхом участі в цих зборах його представника (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2018 року у справі №910/3071/16; постанові Верховного суду від 29 липня 2021 року по справі №910/16183/19). Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. В даному випадку, реалізація Позивачем свого права на участь у діяльності товариства, в тому числі, й на участь у загальних зборах останнього, була реалізована Позивачем шляхом уповноваження свого представника (Третьої особи) на підставі чинної (невідкликаної) Довіреності від 18 березня 2018 року, засвідченої нотаріусом міста Львів Чорним І.О., зареєстрованої в реєстрі за № 524, що ще раз засвідчує та підтверджує відсутність порушення прав Позивача, на захист яких він звернувся із даним позовом. Із витягу з протоколу від 17 липня 2019 року вбачається, що необхідність проведення загальних зборів від 17 липня 2019 року, а в подальшому від 10 січня 2020 року зумовлена необхідністю збільшення статутного капіталу Відповідача 1 та залученням ного інвестора. Відтак такі дії спрямовані саме на покращення діяльності Відповідача 1, а Позивач як учасник такого товариства повинен бути зацікавлений у збільшенні статутного капіталу та покращенні діяльності товариства (наслідком чого є збільшення отримуваного прибутку). Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що враховуючи зміст довіреності, безпідставними є твердженнями Позивача про те, що Третя особа не була уповноважена на участь та голосування на загальних зборах учасників, оскільки довіреністю прямо передбачено, зокрема, право голосувати з будь-яких питань, в тому числі збільшення статутного капіталу Відповідача

1. Крім того, дослідивши весь спектр повноважень наданих довіреністю для Третьої особи, стає незрозумілим позиція керівника Позивача щодо відсутності у Третьої особи права приймати участь, голосувати, а в цілому звернення з даним позовом до суду з метою скасування збільшення статутного капіталу Відповідача 1 та приведення його в попередній стан. При цьому, зважаючи на заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі, щодо відсутності у Третьої особи (якій було видано довіреність) права на голосування та прийняття участі в загальних зборах, а в загальному про неповідомлення Позивача щодо таких зборів, колегія суддів звертає увагу на такі положення діючого Статуту Відповідача

1. Відповідно до пункту 9.6 Статуту, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема: з ініціативи виконавчого органу Відповідача 1; на вимогу учасника або учасників Відповідача 1, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Відповідача

1. Згідно пункту 9.10 Статуту Відповідача 1, вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу Відповідача 1 в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників Відповідача 1 така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капітал Відповідача 1, що належить таким учасникам. Відповідно до пункту 9.14 Статуту Відповідача 1, у разі якщо протягом 10 днів, з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників покладаються на учасників Відповідача 1, які ініціювали загальні збори учасників. У відповідності до пункту 9.15 Статуту Відповідача 1, загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Статутом щодо прядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники Відповідача 1 та всі вони надали згоду на розгляд таких питань. Пунктом 9.28 Статуту Відповідача 1 визначено, що учасники Відповідача 1 беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Із протоколу №2 загальних зборів учасників Відповідача 1 вбачається, що на таких зборах присутні учасники, що володіють 100 % статутного капіталу Відповідача 1, що в площинні дії пунктів 9,15 та 9.28 Статуту Відповідача 1, нівелює твердження Позивача щодо неналежного повідомлення та проведення, скликання таких зборів (адже на таких зборах були присутні учасники, що володіють 100 % статутного капіталу, зокрема, довірена особа Позивача, що не заборонено, а ні нормами діючого законодавства України, а ні Статутом Відповідача 1). Поміж тим, Позивач (в особі ОСОБА_4 ) зазначаючи про порушення його прав прийнятими за результатами проведення загальних зборів від 10 січня 2020 року рішеннями, залишає поза увагою ту обставину, що, зокрема, Третя особа (на ім`я котрої була видана довіреність) є й засновником Позивача та кінцевим бенефіціарним власником (що опосередковано свідчить про існування явного інтересу щодо позитивного фінансового становища та господарської діяльності такого товариства). Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Разом із цим, закріплений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Колегія суддів зауважує, що дослідивши матеріали справи вбачається, що не підтверджуються доказами, а відтак, є юридично неспроможними, доводи Позивача про те, що Третя особа діяла при прийнятті спірних рішень в своїх інтересах, зважаючи на таке. Із долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновниками (учасниками) Позивача є: ОСОБА_4 (кінцевий бенефіціар (контролер); особа що видала довірень на ім`я Третьої особи, розмір внеску до статутного капіталу 1000; ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного капіталу 5000; Третя особа (кінцевий бенефіціарний (контролер), розмір внеску до статутного капіталу 5000 (том 1, а.с. 110-111). Із долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновниками (учасниками) Відповідача 1 є: Позивач; розмір внеску до статутного капіталу 980000; Відповідач 3, розмір внеску до статутного капіталу 20000; Відповідач 2, розмір внеску до статутного капіталу 50000000 (том 1, а.с. 103-104); керівником Відповідача 1 є ОСОБА_5 (особа, яка є засновником (учасником) Позивача та Відповідача 1). Із долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновниками (учасниками) Відповідача 2 (який став учасником відповідача 1, шляхом внесення внеску до статутного капіталу товариства) є: ОСОБА_5 (особа, яка є засновником (учасником) Позивача та Відповідача 1), розмір внеску до статутного капіталу 835000 грн; Третя особа, розмір внеску до статутного капіталу 835000; ОСОБА_6 , розмір внеску до статутного капіталу 830000 грн; кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_7 ; розмір внеску до статутного фонду 2500000 грн (том 1, а.с. 94); керівником Відповідача 2 є ОСОБА_8 . Відтак, з даних доказів вбачається, що Третя особа, ОСОБА_5 (який також є керівником, виконавчим органом Відповідача 1) є засновниками (учасниками) як Позивача (в тому числі кінцевими бенефіціарними власниками), так і Відповідача 2, а відтак не могли діяти у спосіб, який призвів би до негативних наслідків (зменшення статутного капіталу отримуваного прибутку) для Позивача. Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року зі справи №902/761/18). Таким чином, Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року зі справи № 917/1307/18). Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2020 року в справі № 914/1680/18). Проте, Позивачем (в особі ОСОБА_4 ) не доведено належними та допустимими доказами обставин вчинення Третьою особою (котра між тим є й засновником Позивача та кінцевим бенефіціарним власником) дій, спрямованих на погіршення господарської діяльності та статутного капіталу Позивача а в цілому вчинення дій в своїх власних інтересах. Враховуючи усе вищеописане в даній постанові, колегія суддів відхиляє твердження Позивача (в особі ОСОБА_4 , що володіє 50% статутного капіталу Позивача) щодо неналежного повідомлення про проведені збори від 10 січня 2020 року, приймання участі та голосування по порядку денного, а в цілому про перевищення Третьою особою повноважень наданих довіреністю від 18 березня 2018 року за №524. Відтак колегія суддів не відхиляє доводи щодо того, що при прийнятті рішення загальних зборів Відповідача 1 відбулося порушення прав та законних інтересів учасника (члена) товариства - Позивача. Що ж стосується заперечень Позивача, наведених в апеляційній скарзі, щодо порушення Третьою особою під час проведення загальних зборів, порядку збільшення розміру статутного капіталу Відповідача 1, то колегія суду зазначає таке. Згідно пункту 5.3 Статуту Відповідача 1, вкладом учасників Відповідача 1 можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Відповідно пункту 5.5 Статуту Відповідача 1, вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники Відповідача

1. Як визначено пунктом 5.12 Статуту Відповідача 1, учасники Відповідача 1 можуть збільшити статутний капітал Відповідача 1 за рахунок додаткових вкладів учасників або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. Пунктом 5.17 визначено, що додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі, у такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники Відповідача 1 та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка. У відповідності до пункту 7.1 Статуту, вступ до складу учасників Відповідача 1 відбувається, зокрема, за рішенням загальних зборів учасників Відповідача 1 у разі збільшення статутного капіталу за рахунок залучення додаткових внесків третіх осіб у порядку, визначеному розділом 6 Статуту. Стаття 98 Цивільного кодексу України передбачає, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Відповідно до частин 1-10 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів. У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу. Додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка. Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів. Треті особи та учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом шести місяців після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право, якщо рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів не встановлено менший строк. Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право. З учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов`язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі. Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про: затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами; затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів; затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства. Якщо додаткові вклади не внесені учасником товариства та/або третьою особою, з яким (якою) укладено договір про внесення додаткового вкладу, в повному обсязі та своєчасно, такий договір вважається розірваним, якщо рішенням загальних зборів учасників не затверджено розмір частки такого учасника та/або третьої особи виходячи з фактично внесеного ним додаткового вкладу. З урахуванням попередніх рішень, прийнятих на загальних зборах учасників 17 липня 2019 року, на загальних зборах учасників 10 січня 2020 року прийнято рішення, зокрема, про: · затвердження результатів внесення додаткового вкладу третіми особами, а саме: Відповідачем 2 - внесок в розмірі 50000000 грн. Форма внесення вкладу - негрошова. Передано майнове право на науково-технічну інформацію, згідно акту приймання-передачі 08 січня 2020 року; · затвердження прийняття третьої особи - Відповідача 2 до складу учасників Відповідача 1; · затвердження розміру часток учасників Відповідача 1 та їх номінальну вартість з врахування фактично внесених ними додаткових вкладів; · затвердження збільшеного розміру статутного капіталу, що становить 51 000 000 грн; · затвердження статуту Відповідача 1 у новій редакції. З доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, дотримання процедури збільшення статутного капіталу Відповідача 1 шляхом залучення додаткового вкладу третіх осіб (грошова оцінка якого була затвердження рішенням загальних зборів у відповідності до пункту 5.5 Статуту Відповідача 1) за рішенням загальних зборів учасників. Таким чином, відповідно до компетенції Загальних зборів учасників Відповідача 1, діючи в площенні пункту 9.15 Статуту, учасниками, в т.ч. через представників, одностайно було реалізовано повноваження по керуванню Товариством та прийняті рішення про затвердження результатів внесення додаткового вкладу третіми особами, прийняття третіх осіб до складу учасників Відповідача 1, про затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу Відповідача 1, про затвердження статуту товариства у новій редакції та про визначення фізичної особи, яка має право подавати документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Позивача щодо порушення умов та порядку збільшення статутного капіталу Відповідача 1 (саме за рахунок зменшення частки Позивача), оскільки зазначеним рішенням зборів не передбачався продаж чи відступлення частки Позивача, а передбачалося збільшення розміру статутного капіталу (з метою збільшення доходів Відповідача 1) за рахунок внесення додаткових вкладів. Таке збільшення капіталу призвело до зменшення розміру частки Позивача у відсотковому вимірі без зменшення її номінальної вартості, тобто відбулося так зване розмивання частки учасника, який не вніс додаткового вкладу. Втім таке зменшення розміру частки Позивача у відсотковому вимірі без зменшення номінальної вартості не є тотожним відчуженню належної Позивачу частки або її частини у статутному капіталі Відповідача 1 (дана правова позиція наведена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року по справі №923/876/16). Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги є ідентичними підставам позову, їм дана належна оцінка судом першої інстанції, і доводи апеляційної скарги спростовані по тексту даної постанови вище. Виходячи з меж заявлених позовних вимог (а саме порушення процедури скликання та проведення загальних зборів; порушення порядку збільшення статутного капіталу; відсутність конкретних повноважень третьої особи на вчинення відповідних дій), системного аналізу положень чинного законодавства України, Статуту Відповідача 1, та доказів, долучених до матеріалів справи, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими, не доведеними та задоволенню не підлягають. З врахуванням усього вищеописаного в даній судовій постанові та з врахуванням серйозності та важливості основних доводів Позивача Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Позивача та Відповідача, як кожний окремо, так і у їх комплексі та сукупності на підтвердження дійсності зазначених обставин, зважаючи на встановлення обставини щодо відсутності порушеного права Позивача, та відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників. Суд апеляційної інстанції ще раз наголошує на тому, що збори відбулися і участь в них взяли учасники, котрі володіли 100% статутного капіталу, при цьому повноваження Третьої особи діяти від імені Позивача були чітко визначені у поданій довіреності, в тому числі й щодо проведеного голосування, адже Третя особа наділена нею усіма управлінськими правами та обов`язками учасника Позивача. Разом з тим суд констатує відсутність на той момент будь-яких заперечень з приводу дій Третьої особи та констатує відсутність відомостей щодо відкликання Позивачем вказаної довіреності. Згідно положень частини 1 статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає. З огляду на все вищевказане, апеляційний господарський суд залишає апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а оспорюване рішення - без змін. Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювань рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 ГПК України). Судові витрати за подачу апеляційної скарги, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, суд залишає за Позивачем. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтогазбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02 серпня 2021 року в справі №906/1396/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 02 серпня 2021 року в справі №906/1396/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/1396/20 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови виготовлено 1 листопада 2021 року. Головуючий суддя Василишин А.Р. Суддя Грязнов В.В. Суддя Бучинська Г.Б.