Постанова 4873 № 910/8596/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" листопада 2021 р. Справа№ 910/8596/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М. Суліма В.В. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 01.11.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційної частини (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/8596/21 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" до Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) про стягнення 448 636,22 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) (далі - відповідач) про стягнення 448 636,22 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 252329/Т/21 від 17.02.2021 щодо оплати вартості поставленого газу, в результаті чого, позивач просив суд стягнути з відповідача 448 636,22 грн, з яких: основного боргу в розмірі 420 563,91 грн; пені в розмірі 12 685,62 грн; 3% річних у розмірі 2950,12 грн; інфляційних втрат у розмірі 12 436,57 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/8596/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" борг у розмірі 420 563,91 грн, 3% річних у розмірі 2915,55 грн, інфляційні в розмірі 6010,74 грн, пеню у розмірі 12 685,62 грн та судовий збір у розмірі 6 632,64 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений газ не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Квартирно-експлуатаційна частина (м. Київ) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Квартирно-експлуатаційна частина (м. Київ) вказаує, що є суб`єктом господарської діяльності у Збройних Силах України і її фінансування здійснюється з Державного бюджету України, а тому вжиття заходів досудового врегулювання спору має важливе значення. Апелянт наголошує, що пунктом 9.1 розділу 9 «Порядок вирішення спорів» договору передбачено, що спори, що виникли із цього договору, вирішуються шляхом двосторонніх переговорів уповноваженими представниками сторін. У випадку неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, спори вирішуються в судовому порядку у відповідності до діючого законодавства України. У разі виникнення у споживача заборгованості за домовленістю сторін може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатковою угодою до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості (п. 4.9 розділ 4 договору). Проте, позивач не зважаючи на зазначене у договорі, у відсутність двосторонніх переговорів, графіку погашення заборгованості, який оформлюється додатковою угодою до договору або окремого договору про реструктуризацію заборгованості, подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості та господарських санкцій, що для державної бюджетної установи є неприпустимим. Узагальнені доводи відзиву та додаткових пояснень відповідача на апеляційну скаргу В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" у своєму відзиві, наданому до суду 11.10.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що відповідач з лютого 2021 був обізнаний про суму заборгованості за договором, однак, із заявами про відстрочку, розстрочку боргу чи складання графіку погашення заборгованості, договору про реструктуризацію заборгованості не звертався. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційної частини (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/8596/21 залишено без руху. 23.09.2021 представником Квартирно-експлуатаційної частини (м. Київ) подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено платіжне доручення № 1545 від 27.08.2021 з доказами сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в мажах справи № 910/8596/21 та документи, які підтверджують повноваження особи, яка підписала та подала апеляційну скаргу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційної частини (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/8596/21 та розгляд справи призначено на 01.11.2021. Явка учасників у судове засідання Відповідач у судове засідання, призначене на 01.11.2021, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника. Позиції учасників справи Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційною частиною (місто Київ) (споживач) укладено договір постачання природного газу № 252329/Т/21 (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити (передати) споживачу, а споживач зобов`язався прийняти та своєчасно сплачувати постачальнику вартість газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором, у розмірі, строки та порядку, що передбачені цим договором. Постачальник в установленому договором порядку та періодах зобов`язується передати природний газ у власність споживачу, об`єкт якого підключений до газорозподільне системи Акціонерного товариства "Київгаз", в точках виходу з газотранспортної системи до відповідної газорозподільної системи (пункти призначення). Споживач підтверджує, що оператор ГРМ, з якими споживач уклав договір розподілу природного газу - Акціонерне товариство "Київгаз" (п. 3.1 договору). Згідно з пунктом 3.6 договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу. Пунктом 3.7.1 договору передбачено, що споживач, до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику засвідчену копію акту наданих послуг розподілу газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ відповідно до вимог кодексу ГТС/кодексу ГРМ. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані оператора ГРМ про об`єм розподіленого (протранспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до оператора ГРМ для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця. На підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ постачальник протягом п`яти робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період із зазначенням добових об`ємів перевищення споживання за кожну добу перевищення, підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 3.7.2 договору). У пункті 3.7.3 договору визначено, що споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. Відповідно до пункту 3.8 договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі споживачем об`єм газу постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу об`ємів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, об`єм спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника згідно акту, що складений між оператором ГРМУГТС та споживачем. Згідно з пунктом 4.1 договору на момент укладання договору ціна природного газу, що поставляється в межах добових об`ємів, встановлених згідно з п. 2.2. цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до п. 3.10 договору) (з урахуванням тарифу за розподіл потужності оператора ГТС) становить 6 615,7427 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 1 323,1485 грн, разом з ПДВ 7 938,8912 грн за 1000 куб.м. При цьому, тариф за розподіл потужності оператора ГТС становить 136,5760 грн, крім тог ПДВ 20% - 27,3152 грн. За умовами пункту 4.3 договору оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом газового місяця (М) споживання газу. У разі збільшення в установленому цим договором порядку підтвердженого обсягу газу споживач здійснює оплату додатково заявлених об`ємів газу у триденний строк після збільшення цих об`ємів (п. 4.4 договору) Сторони у пункті 4.5 договору передбачили, що у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період. Встановлення дати для остаточного розрахунку в абзаці першому цього пункту договору не є зміною або альтернативою строків розрахунків, встановлених у пункті 4.3 та 4.4 цього договору, не є підставою для порушення таких строків розрахунків, та не звільняє споживача від відповідальності за порушення цих строків розрахунків. У разі виникнення у споживача заборгованості за договором, за домовленістю сторін може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатково угодою до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості (пункт 4.9 договору). Загальна сума договору складає 49 900,00 грн та складається з вартості всіх щомісячних договірних обсягів газу, поставлених споживачу за цим договором (пункт 4.12 договору). Договір набуває чинності з дати його укладення та діє в частині постачання природного газу до 28.02.2021, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2021 (ч. 3 ст. 631 ЦК України). (п. 11.1 договору) Звертаючись з позовними вимогами, позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 252329/Т/21 від 17.02.2021 щодо оплати вартості поставленого газу, в результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 448 636,22 грн, з яких: основного боргу в розмірі 420 563,91 грн; пені в розмірі 12 685,62 грн; 3% річних у розмірі 2950,12 грн; інфляційних втрат у розмірі 12 436,57 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" та Квартирно-експлуатаційною частиною (місто Київ), за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у січні-лютому 2021 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується актами прийому - передачі природного газу № 0ТБИ-000895 від 31.01.2019 на суму 234 303,25 грн, № 0ТБИ-001498 від 28.02.2019 на суму 236 160,66 грн. Всього на суму 470 463,91 грн. Вказані акти містять посилання на договір № 252329/Т/21, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками без зауважень та заперечень, у встановленому договором порядку. Суд першої інстанції встановив, що відповідач здійснив оплату поставленого природного газу в розмірі 49 900,00 грн, що підтверджується довідкою ПАТ "Банк "Кліринговий Дім" № 02/01-01-1810 від 24.05.2021. Таким чином, в порушення вимог договору та статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по сплаті отриманого газу в повному обсязі відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 420 563,91 грн (470 463,91 грн (поставлений газ) - 49 900,00 грн (оплачений газ) = 420 563,91 грн). При цьому, відповідач стверджував про відсутність заборгованості за договором, посилаючись на підписання сторонами розрахункового акта № 1 від 24.02.2021 на суму 49 900,00 грн та його повну оплату в межах договору. Однак, вказані доводи відповідача щодо відсутності заборгованості суд першої інстанції вірно відхилив, з огляду на підтверджені належними доказами відповідно до умов договору, а саме, актами приймання-передачі газу, в яких зазначено обсяг та вартість спожитого відповідачем газу за договором, що відповідачем не оплачений. Крім того, договором не обмежується поставка газу у більших за узгоджених об`ємах та ціною, що у даному випадку було здійснено, у зв`язку з чим, поставка газу у більших об`ємах не виключає обов`язку відповідача оплатити отриманий газ. З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 420 563,91 грн заборгованості за поставлений у січні-лютому 2021 газ. Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2950,12 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 436,57 грн. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 2915,55 грн та індексу інфляції у розмірі - 6010,74 грн є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині. Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 685,62 грн. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України). Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Сторони у пункті 8.7 договору встановили, що у разі прострочення споживачем строків розрахунку за природний газ, встановлених цим договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 12 685,62 грн. є арифметично правильною. Посилання апелянта на те, що позивач всупереч умов договору не звернувся до Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) для здійснення двосторонніх переговорів, укладання графіку погашення заборгованості, а подав до суду позовну заяву із стягненням заборгованості та господарських санкції, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки підписуючи акти прийому - передачі природного газу в січні та лютому, апелянт знав про обсяг та вартість спожитого ним газу, проте не звертався до позивача щодо укладання графіку погашення заборгованості та реструктуризацію боргу. У зв`язку з чим, позивач не був позбавлений права звернутись до суду для стягнення заборгованості. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційної частини (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/8596/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/8596/21 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційної частини (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/8596/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/8596/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Квартирно-експлуатаційну частину (м. Київ).

4. Матеріали справи №910/8596/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 02.11.2021. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Коротун В.В. Сулім