Постанова Харківський апеляційний суд № 953/21477/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 листопада 2021 року м. Харків справа № 953/21477/20 Провадження № 22-ц/ 818/4022/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерефа-Агро», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Дудій Альони Ігорівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефа-Агро», на рішення Київського районного суду міста Харкова, ухвалене 2 квітня 2021 року у складі судді Колесник С.А., УСТАНОВИВ: П`ятнадцятого грудня 2021 року Шабас Геннадій Вікторович , діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефа-Агро» (надалі ТОВ), звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ грошові кошти у сумі 208 918,50 грн за договорами купівлі-продажу від 08.02.2017 та від 09.02.2017, посвідченими приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрованими в реєстрі за №239 та №245 відповідно, вирішити питання розподілу судових витрат. В обґрунтування позову послався на те, що 08 лютого 2017 року між ТОВ та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Договір 1), посвідчений 08.02.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., зареєстрований у реєстрі за №239. За цим Договором ТОВ передало у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняв 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У п.9 Договору зазначено, що право власності на майно виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору та державної реєстрації цього права. Договір між сторонами було укладено, нотаріально посвідчено та право власності відповідача на частину нежитлової будівлі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності. 09 лютого 2017 року між ТОВ та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Договір 2), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований у реєстрі за №245. У п. 9 Договору 2 зазначено, що право власності на майно виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору та державної реєстрації цього права. Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Договором 2 зареєстровано 09.02.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 18932856. За умовами Договору 1 і Договору 2 ОСОБА_1 став власником нежитлової будівлі літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У п. 3 Договору 1 і Договору 2 визначено, що за домовленістю сторін продаж вчинено на суму 104459,25 грн, які покупець сплатив продавцю ще до підписання та нотаріального посвідчення цього договору. В порушення умов зазначених договорів ОСОБА_1 не здійснив оплату вартості об`єкту нерухомості до підписання та нотаріального посвідчення Договору 1 і Договору

2. Не була проведена оплата й після підписання, нотаріального посвідчення цих Договорів та державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розрахунок між ТОВ і ОСОБА_1 за вказаними вище договорами був можливий лише у безготівковій формі, і відсутність сплати коштів ОСОБА_1 за придбану нерухомість на підставі Договору 1 і Договору 2 підтверджується заключною випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 18.09.2020 за період з 01.06.2016 по 17.09.2020 по рахунку ТОВ. 26 жовтня 2020 року ТОВ направило ОСОБА_1 вимогу в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), у якій позивач вимагав від відповідача виконати обов`язок щодо оплати за придбання нерухомості за двома Договорами у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги шляхом перерахування грошових коштів у сумі 208 918, 50 грн. на поточний рахунок ТОВ. Вимога разом із додатками була направлена на адресу ОСОБА_1 за допомогою послуг поштового зв`язку з описом вкладення у цінний лист. Однак відповідач на вимогу не відреагував, не виконав свій обов`язок зі сплати коштів за придбане нерухоме майно, не сплатив позивачу 208 918, 50 грн. Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 2 квітня 2021 року у задоволенні позову ТОВ відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що обставинам, на які представник ТОВ посилається як підставу для задоволення позову про стягнення грошових коштів, судом вже надавалася оцінка при розгляді цивільної справи № 619/522/19. Так у цивільній справі № 619/522/19 ТОВ оспорювало дійсність Договору 1 і Договору 2, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав обов`язку по оплаті вартості нежитлової будівлі. При розгляді цивільної справи № 619/522/19 ТОВ відмовлено у задоволенні позову про визнання договорів недійсними з посиланням на те, що підписанням оспорюваних договорів ТОВ підтвердило факт проведення повного розрахунку за договорами. Оскільки при розгляді цивільної справи № 619/522/19 Договори 1 і 2 не визнані недійсними, судом не встановлено порушення прав ТОВ, підстави для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ грошових коштів відсутні. ТОФ під час укладення Договорів 1 і 2 були зрозумілі всі умови вчинюваних правочинів, укладені договори відповідали вільному волевиявленню як покупця, так і продавця, про що свідчить підпис уповноваженої особи ТОВ. Позивачем підтверджено, що покупець сплатив продавцю ще до підписання та нотаріального посвідчення договорів грошові кошти, що у загальному розмірі становлять суму 208918,50 грн. Підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язком із пропуском строків позовної давності також відсутні. В апеляційній скарзі Дудій Альона Ігорівна , діючи в інтересах ТОВ, просить рішення суду скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ТОВ задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду від 02.04.2021. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до діючого на час укладення Договору 1 і Договору 2 законодавства кошти за договорами мали перераховуватися продавцю в безготівковій формі. ТОВ довело виписками з рахунків, що ОСОБА_1 грошові кошти ТОВ не перерахував. ОСОБА_1 , посилаючись на те, що грошові кошти за Договором 1 і 2 він передав керівнику ТОВ для їх внесення у касу ТОВ, належними доказами не підтверджені. У відзиві на позовну заяву у цивільній справі № 619/522/19 ОСОБА_1 вказав, що він уклав з директором ТОВ договір доручення, за яким директор ТОВ зобов`язався внести в касу підприємства від імені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі вартості нежитлової будівлі, на підтвердження отримання грошових коштів була складена розписка. Однак при розгляді дійсної цивільної справи ОСОБА_1 про зазначені обставини нічого не вказав, що свідчить про недобросовісність його процесуальної поведінки. Суд, у порушення вимог ч.4 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) не зобов`язав ОСОБА_1 надати докази проведення ним оплати за Договором 1 і Договором

2. Врахувавши висновки суду у справі № 619/522/19, при розгляді дійсної справи суд не надав оцінку наданим позивачам доказам. ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги ТОВ заперечила. Послалася на те, що надати розписку про передачу коштів за Договорами 1 і 2 директору ТОВ Купрін В.В. не може, оскільки вона діяла до укладення зазначених договорів. І в день їх укладення була повернута директору ТОВ ОСОБА_5 . Суд першої інстанції в рішенні від 02.04.2021 правильно врахував обставини, встановлені під час розгляду справи № 619/522/19. Причини пропуску строку позовної давності, вказані представником ТОВ, є неповажними. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши та обговоривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, 08.02.2017 між ТОВ та ОСОБА_1 був укладений Договір 1, за умовами якого ОСОБА_1 набув у власність 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений 08.02.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований у реєстрі за №239 (а.с. 8). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на майно зареєстровано за ОСОБА_1 09.06.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 932897263220. 09.02.2017 між ТОВ та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «Г1», загальною площею 1028,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований у реєстрі за №245. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на майно зареєстровано 09.06.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 932897263220 (а.с. 12-13). Пунктом 3 Договору 1 і Договору 2 визначено, що за домовленістю сторін продаж вчинено на суму 104459,25 грн, які покупець сплатив продавцю ще до підписання та нотаріального посвідчення цього договору. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 657 ЦК України обумовлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України). Представник ТОВ обґрунтовує необхідність стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ТОВ тим, що кошти на виконання Договору 1 і Договору 2 ОСОБА_1 так і не були сплачені ні до, ні після укладення договорів. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що суд урахував обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі № 619/522/19, і не врахував їх спростування доказами, наданими під час розгляду цивільної справи № 953/21477/20. Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). Як убачається з постанови Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у цивільній справі № 619/522/19, у лютому 2019 року ТОВ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило визнати недійсними Договір 1 і Договір 2, оскільки вони були вчинені під впливом обману: ОСОБА_1 в порушення вимог п. 3 договорів кошти за нежитлову будівлю ТОВ не перерахував. Суд, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ до ОСОБА_1 , установив, що підписанням оспорюваних договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі ТОВ підтвердило факт проведення повного розрахунку за вказане майно (а.с. 20-24). Оскільки обставина проведення повного розрахунку між ТОВ і ОСОБА_1 установлена постановою Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у цивільній справі № 619/522/19, при розгляді цивільної справи № 953/21477/20 зазначена обставина не підлягає доказуванню. Тому колегія суддів позбавлена можливості при розгляді дійсної цивільної справи надавати оцінку доведеності доказами обставини, що вже встановлена в іншій цивільній справі щодо тих же сторін. З огляду на вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку з установленням обставини проведення ОСОБА_1 оплати за Договором 1 і Договором 2 у цивільній справі № 619/522/19, у задоволенні позовних вимог ТОВ про стягнення грошових коштів за тими ж договорами у цивільній справі № 953/21477/20 слід відмовити. Оскільки доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, апеляційну скаргу представника ТОВ належить залишити без задоволення, а рішення суду від 02.04.2021 - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дудій Альони Ігорівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефа-Агро», залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 2 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 2 листопада 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук