Постанова 4802 № 164/460/20

Справа № 164/460/20 Головуючий у 1 інстанції: Невар О. В. Провадження № 22-ц/802/1354/21 Категорія: 49 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Колківське лісове господарство», до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 05 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року Камінь-Каширська окружна прокуратура Волинської області в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 11 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_1 в 43 кварталі 46 виділу Тельчівського лісництва Державного підприємства «Колківське лісове господарство» (далі ДП «Колківське ЛГ») всупереч встановленому законом порядку, без будь-якого дозволу вчинив самовільну порубку трьох сироростучих дерев породи сосна з діаметрами пнів відповідно одне дерево - 40 см, два дерева 42 см. Позивач вказував, що внаслідок незаконної порубки вказаних сироростучих дерев породи сосна державі була завдана майнова шкода у розмірі 24 493 грн 14 коп., що підтверджується розрахунком розміру шкоди, проведеним ДП «Колківське ЛГ» на підставі постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 665 від 23 липня 2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Однак, відповідачем ОСОБА_1 завдана порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкода у вказаному розмірі в добровільному порядку не відшкодована. Ураховуючи наведене, позивач Камінь-Каширська окружна прокуратура Волинської області в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь спеціального фонду місцевого бюджету Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області 24 493 грн 14 коп. на відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також 2 102 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 08 червня 2021 року до участі у цій справі залучено правонаступника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Камінь-Каширську окружну прокуратуру Волинської області. Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 05 серпня 2021 року позов Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду місцевого бюджету Колківської селищної ради Луцького району Волинської області 24 493 грн 14 коп. на відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У відзивах на апеляційну скаргу Камінь-Каширська окружна прокуратура Волинської області, Колківська селищна рада Луцького району Волинської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ДП «Колківське ЛГ» просять апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у цій справі є 02 листопада 2021 року - дата складення повного судового рішення. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відповідач ОСОБА_1 завдав державі майнову шкоду у розмірі 24 493 грн 14 коп., яку останній зобов`язаний відшкодувати у повному обсязі як особа, яка її завдала. Такий висновок суду є правильний. Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_1 у 43 кварталі 46 виділу Тельчівського лісництва ДП «Колківське ЛГ» всупереч встановленому законом порядку, без будь-якого дозволу вчинив самовільну порубку трьох сироростучих дерев породи сосна з діаметрами пнів відповідно одне дерево - 40 см. два дерева 42 см. Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення № 000041 від 20 грудня 2018 року, постановою про накладення адміністративного стягнення № 000041 від 10 січня 2019 року, рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 09 липня 2019 року, висновком ДОП Маневицького ВП ГУНП у Волинської області Матвійчука В. А. від 17 грудня 2018 року, протоколами огляду місця події від 11 грудня 2018 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 11 грудня 2018 року, письмовими пояснення ОСОБА_3 від 12 грудня 2018 року, письмовими пояснення ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року, письмовими пояснення ОСОБА_5 від 15 грудня 2018 року, розпискою ОСОБА_2 від 11 грудня 2018 року (а.с.9-21, 27-30). Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З огляду на наведені обставини та норми процесуального права, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_6 про незаконність постанови про накладення адміністративного стягнення № 000041 від 10 січня 2019 року, оскільки вони спростовуються рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 09 липня 2019 року, яке набрало законної сили. Судом також встановлено, що внаслідок незаконної порубки відповідачем ОСОБА_1 згаданих сироростучих дерев породи сосна державі була завдана майнова шкода у розмірі 24 493 грн 14 коп., що підтверджується розрахунком розміру шкоди, проведеним ДП «Колківське ЛГ» на підставі постанови КМУ № 665 від 23 липня 2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (а.с.76). Відповідачем ОСОБА_1 майнова шкода, завдана порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у вказаному розмірі державі не відшкодована (а.с.22). Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У п. 2 постанови № 6 від 27 березня 1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа має право на відшкодування в повному обсязі майнової шкоди, завданої її майну, особою, яка її завдала, у разі якщо дії останньої були неправомірними та винними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Згідно з ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Статтею 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів, а саме заготівля деревини під час рубок головного користування. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається КМУ. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно з ст. 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Отже, позивач Камінь-Каширська окружна прокуратура Волинської області в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області відповідно до ст. 81 ЦПК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції, довела та надала належні і допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що між незаконними винними діями відповідача ОСОБА_1 та фактом завдання державі шкоди порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме вчинення самовільної порубки трьох сироростучих дерев породи сосна, є безпосередній причинний зв`язок, а тому саме він зобов`язаний відшкодувати державі в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області майнову шкоду у розмірі у розмірі 24 493 грн 14 коп. При цьому відповідач ОСОБА_1 не довів та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що шкоди було завдано не з його вини, та не спростовано наданого позивачем розрахунку суми завданої шкоди. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення позову Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що Камінь-Каширська окружна прокуратура Волинської області мала звертатися до суду в інтересах держави в особі Красновільської сільської ради, а не Колківської селищної ради Луцького району Волинської області, є безпідставним, оскільки рішенням Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області № 1/23 від 08 грудня 2020 року проведено реорганізацію Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області та припинено наступні юридичні особи: Великоосницьку сільську раду Маневицького району Волинської області, Гораймівську сільську раду Маневицького району Волинської області, Копиллівську сільську раду Маневицького району Волинської області, Красновільську сільську раду Маневицького району Волинської області, Куликовичівську сільську раду Маневицького району Волинської області, Чорнижівську сільську раду Маневицького району Волинської області в результаті приєднання до Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області, після реорганізації - Колківська селищна рада Луцького району Волинської області, яка є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків приєднаних до неї сільських рад. Отже, звернення до суду прокуратури з вказаним позовом в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області є правомірним та узгоджується з положеннями Закону України «Про прокуратуру». Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 05 серпня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: