Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/1424/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/1424/21Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 33/817/317/21 Доповідач - Галіян Л.Є. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. з участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника адвоката Петренко Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2021 року,- В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 454 грн. Згідно даної постанови, 22.01.2021 року о 20 год. 45 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vivaro» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці вчинення ДТП із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820» та огляду в комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, а оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі. Вказані вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції порушено права ОСОБА_1 на захист, оскільки справу розглянуто без його участі та не з`ясовано усіх обставин справи. Зазначає, що жодних ознак алкогольного сп`яніння у нього не було, а працівники поліції належним чином не роз`яснили йому його права та порядок проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, а свідки події судом не допитувались. Розглянувши матеріали справи, заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків. Як вбачається з постанови суду першої інстанції, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього. Про постанову йому стало відомо тільки після одержання її копії 23.04.2021 року. З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин. Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі належно досліджених та оцінених всіх доказів, наявних в матеріалах справи. Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 112125 від 22.01.2021 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі у присутності двох свідків. З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі. Зазначені обставини та присутність на місці вказаних свідків доводяться даними, відображеними на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції, що долучений до матеріалів справи. Отже, судом встановлено, що працівники поліції, на місці ДТП за участю автомобіля «Opel Vivaro» номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , пропонували останньому пройти огляд на стан сп`яніння як на місці, так і у медичному закладі у присутності двох свідків, що відповідає вимогам ст.266 КУпАП. Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_4 пояснив, що він проїжджав повз місце ДТП та помітив свого знайомого ОСОБА_1 , у зв`язку із чим підійшов до місця події. На його думку ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Чув, що працівники поліції роз`яснювали ОСОБА_1 його права та не чув чи пропонували останньому пройти огляд на стан сп`яніння. При цьому свідок вказав, що його присутність не зафіксована нагрудними камерами працівників поліції, оскільки він знаходився позаду них. Такі покази зазначеного свідка апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони не впливають на правильність встановлених судом першої інстанції обставин, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, підставою пред`явлення вимоги для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водієм ОСОБА_1 стало те, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП внаслідок ДТП за участю водія ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, про що той був повідомлений у присутності двох свідків, що зафіксовано нагрудними відеокамерами працівників поліції. Таким чином, доводи сторони захисту про те, що у працівників поліції не було підстав пропонувати ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки ними не встановлювалися такі ознаки, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами. Не знайшли свого підтвердження посилання апелянта на те, що працівники поліції на місці не роз`яснювали йому порядку проходження огляду на стан сп`яніння та не пропонували йому пройти такий огляд у медичному закладі. Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції, у відповідності до вимог ст.266 КУпАП неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці ДТП, так і у медичному закладі, а також працівниками поліції було роз`яснено й наслідки відмови від проходження такого огляду. Крім того, працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.268 КУпАП. Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Що стосується тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки справа була розглянута без його участі та належного повідомлення, то такі є надуманими. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді та неодноразово подавав клопотання про відкладення судового розгляду. На 14.04.2021 року ОСОБА_1 теж був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, однак він не скористався своїм правом бути присутнім під час розгляду справи та подав клопотання про відкладення розгляду, що не було перешкодою для суду провести розгляд даної справи по суті та прийняття рішення. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії », виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено. Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1 , то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його сімейного стану, характеризуючих даних, місця роботи, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов`язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі, а тому його доводи про скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А : Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя