Постанова 4807 № 314/1668/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/1668/25 Головуючий в 1 інст. Кіяшко В.О. Провадження №33/807/846/25 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2025 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бабіча С.А., іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Бабіча С.А. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Відповідно до постанови суду, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 291846 від 05 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , 05 квітня 2025 року, о 18:25 годині, на автодорозі Запоріжжя Донецьк 20, керував ТЗ ЗАЗ-DAEWOO Т13110 н.з. НОМЕР_1 , під час руху не врахував дорожньої обстановки не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з маршрутним таксі Мерседес Бенз н.з. НОМЕР_2 (який їхав попереду). Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, потерпілі відсутні. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху. Відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291838 від 05 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , 05 квітня 2025 року, о 18:25 годині, на автодорозі Запоріжжя Донецьк 20, керував ТЗ ЗАЗ-DAEWOO Т13110 н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів та нечітка мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки тз за допомогою газоаналізатора алкотестеру Драгер 6810 та в закладі охорони здоров`я відмовився під відеозапис (службова боді камера ТЕС-2). Водія від керування відсторонено, тз залишено на узбіччі дороги, про заборону подальшого руху водія повідомлено. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Бабіч С.А. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відеозаписом події зафіксовано, що ОСОБА_1 не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, проте його пояснення не були взяті до уваги працівниками поліції, так як на меті у поліцейського було скласти будь-якою ціною неправомірний протокол щодо ОСОБА_1 , за ч.1. ст.130 КУПАП. Зауважує на тому, що поліцейський, пропонуючи ОСОБА_1 проїхати до лікарні, не повідомив останньому, з якою метою потрібно проїхати до лікарні, тим самим штучно створив ситуацію, в якій ОСОБА_1 , відмовився нібито від проходження огляду на стан сп`яніння, а фактично ОСОБА_1 відмовився проїхати до лікарні для отримання медичної допомоги, так як свою згоду на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я він давав 4 рази, що свідчить про порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. На думку сторони захисту, манера спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , без чіткого роз`яснення прав та обов`язків, а також наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій, є неприпустимою, оскільки породжує в особи сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися. Зазначає, що свідки (пасажири маршрутного таксі), які пояснювали, що за кермом був саме ОСОБА_1 , не можуть бути покладені в основу оскаржуваної постанови, оскільки у протоколі не зазначено жодної особи з пасажирів маршрутного таксі як свідка, у рапорті поліцейського не вказано ані ПІБ, ані контактних даних, ані будь-якої інформації, яка б дозволила ідентифікувати зазначених «свідків». Також, вказує, що до матеріалів справи не долучено жодних письмових пояснень осіб, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ; жоден із пасажирів не був допитаний у судовому засіданні, що виключає можливість перевірки достовірності їхніх показань, встановлення зацікавленості, адекватності сприйняття тощо. Крім того, вважає, що відеозапис, на який посилається суд, не може слугувати належним доказом пояснень "свідків", якщо особи на ньому не ідентифіковані, не повідомлені їхні ПІБ, статус, не встановлено їхнього джерела обізнаності, а також відсутня можливість перевірити достовірність таких "пояснень". Наголошує на тому, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у певний час та у певному місці. Вказує, що відеозаписи не проводились безперервно, та постійно перериваються із проміжками часу, з яких неможливо встановити, які дії відбувалися в той час, коли відеозапис припинявся, і до того часу, як він відтворювався. Зауважує, що суд у винесеній постанові зазначив, що «Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджена дослідженими судом доказами, а також той факт, що водій Ланоса перебуває у стані алкогольного сп`яніння», проте, в даному випадку ОСОБА_1 не проходив огляд на стан сп`яніння у встановленому порядку, про що свідчить сам текст постанови. У даній справі немає жодного належного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що суд у винесеній постанові зазначив про те, що «суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 винен у вчиненому правопорушенні, передбаченого ст.ст. 124, 130 КУпАП, його вина підтверджена дослідженими судом доказами, а саме: - пояснення ОСОБА_5 », проте, свідки при оформленні протоколу не залучались, письмові пояснення не складені власноруч ОСОБА_5 , та є сумнівними за походженням, оскільки не написані ним особисто, не містять ідентифікаційних даних чи підтвердження його авторства. Окрім того, вказує, що суд відмовив у клопотанні про виклик ОСОБА_5 для допиту у судовому засіданні. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути заперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні. На думку сторони захисту, рапорт працівника поліції теж не може вважатися належним і допустимим доказом у вчиненні ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення. Сторона захисту посилається на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291838 від 05 квітня 2025 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291846 від 05 квітня 2025 року, додатку 16 до «Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» Наказу №1395 МВС від 07 листопада 2015 року. Вказує про відсутність в матеріалах справи даних про вручення ОСОБА_1 копії акту огляду від 05 квітня 2025 року. Акт огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 , не складався у присутності останнього, та його з ним не ознайомлено, що повністю узгоджується з відеозаписом. Вказане вище, на думку сторони захисту, свідчить про недотримання інспектором поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані про вручення водію ОСОБА_1 копії направлення на огляд, направлення на огляд у присутності ОСОБА_1 не складалось та його з ним не ознайомлено. Вказує, що протоколи складались у відсутність ОСОБА_1 , йому не було надано можливості ознайомитися зі змістом протоколів, висловити пояснення або заперечення, тощо. Посилається на відсутність в матеріалах справи доказів того, що транспортний засіб було передано іншій особі, відсутні будь-які документи, що підтверджують тимчасове затримання автомобіля відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, не зазначено жодних відомостей про особу, яка нібито прийняла керування транспортним засобом у порядку, визначеному ч.7 ст.266 КУпАП. Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Бабійча С.А., який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291846 від 05 квітня 2025 року зазначено, що водій ОСОБА_1 05 квітня 2025 року о 18:25 год. на дорозі Запоріжжя-Донецьк, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ-DAEWOO Т13110», номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з маршрутним таксі Мерседес Бенз, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Згідно з п.13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291838 від 05 квітня 2025 року зазначено, що водій ОСОБА_1 05 квітня 2025 року о 18:25 год. на дорозі Запоріжжя-Донецьк, керував транспортним засобом «ЗАЗ-DAEWOO Т13110» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, яка не відповідає дійсності, порушення координації рухів, нечітка мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер та в медичному закладі відмовився. Водія від керування транспортним засобом відсторонено, транспортний засіб залишено на узбіччі дороги, про заборону подальшого руху водія повідомлено, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Дослідивши наявні докази, суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124,130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: - відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291846 від 05 квітня 2025 року, яким зафіксовано факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП та пошкодження транспортних засобів; - рапортом працівника поліції, згідно з яким 05 квітня 2025 року о 18:17 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05 квітня 2025 року о 18:16 годині за адресою: Запорізький район, м. Вільнянськ, вулиця Трасс, Заявник повідомив, що сталася ДТП на під`їзді до м.Вільнянськ з боку Михайло Лукашеве , на трасі недалеко від міста, між авто заявника, маршрутним таксі Мерседес Спрінтер д.н.з. НОМЕР_2 , та авто Ласнос, д.н.з. НОМЕР_1 . Водій Ланоса у стані алкогольного сп`яніння, з явними ознаками. Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 ; - схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 квітня 2025 року, на якій зазначено напрямок, траєкторія руху транспортних засобів, їх розташування після ДТП та пошкодження, які отримали автомобілі, місце зіткнення; - письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 05 квітня 2025 року, відповідно до яких останній підтвердив факт вживання ОСОБА_1 спиртних напоїв, керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , перебування ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; - письмовими поясненнями учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , відповідно до яких останній пояснив обставини щодо виникнення дорожньо-транспортної пригоди за його участі та участі іншого водія, який керував транспортним засобом марки «Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 , поведінка якого була неадекватною, від останнього відчувався запах алкоголю з ротової порожнини. - фотокартками з місця дорожньо-транспортної пригоди; - відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291838 від 05 квітня 2025 року, яким зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, тобто порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП та пошкодження транспортних засобів; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05 квітня 2025 року; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; - відеозаписом події. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ст.ст.124,130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Згідно з оскаржуваною постановою, при розгляді справи в суді першої інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 участі не брали. Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Бабіч С.А. в ході розгляду справи в суді першої інстанції заявив клопотання про призначення автотранспортної експертизи по матеріалу, складеному за ст.124 КУпАП. Також, захисником надані письмові заперечення щодо складених протоколів у справі про адміністративне правопорушення, надано клопотання про закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Окрім того, захисником заявлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_5 , а саме особи, яка перебувала в автомобілі з ОСОБА_1 . При апеляційному розгляді справи захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвокат Бабіч С.А. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив про те, що з відеозапису, який долучений до протоколу, неможливо встановити, хто саме керував транспортним засобом, свідки, особи яких не встановлені та відомості про яких в матеріалах справи відсутні, на відео відповідають на запитання водія маршрутного таксі з припущенням. Власне ОСОБА_1 заперечував факти керування ним транспортним засобом, відмови від проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння не було, оскільки на кожне запитання поліцейського щодо проходження огляду на стан такого сп`яніння ОСОБА_1 відповідав згодою. Процес відеозйомки вівся не безперервно, поліцейський вів себе провокаційно та пропонуючи ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, не повідомляв, з якою метою. Події, які відбувалися в період вимкнення бодікамери - невідомі. Допитаний при апеляційному розгляді за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_5 зазначив про те, що ОСОБА_1 - його знайомий. ДТП він не бачив, проїжджав повз місця ДТП та побачив свого знайомого - ОСОБА_1 , була поліція. Письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи, він підписував, проте з їх змістом ознайомлений не був. Свідок зазначив, що те, що написано в поясненнях, не є правдою. Ці пояснення йому просто дали на підпис. Він чув фрагменти розмови поліцейського з ОСОБА_1 , зокрема те, що останній не відмовляється їхати на експертизу. Запаху алкоголю від ОСОБА_1 він не відчував. Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Бабіча С.А., та заявлені останнім при апеляційному розгляді справи, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів захисника-адвоката Бабіча С.А., викладених в апеляційній скарзі, про відсутність доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції вважає ці докази непереконливими та такими, що суперечить фактичним обставинам справи. З долученого до протоколу відеозапису убачається, що водієм транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO Т13110 н.з. НОМЕР_1 на час ДТП був саме ОСОБА_1 . Хоча на момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 вже не перебував за кермом автомобіля та заперечував факт керування транспортним засобом, зазначав, що він сидів збоку, сумнівів не виникає в тому, що саме останній керував транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO Т13110 н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП. Так, доданим до протоколів відеозаписом зафіксовані пояснення потерпілого ОСОБА_2 та пасажирів автомобілю маршрутного таксі, яким він керував, про те, що за кермом вищевказаного транспортного засобу (ЗАЗ-DAEWOO Т13110 н.з. НОМЕР_1 ) був саме ОСОБА_1 , а на чоловіка, який знаходився поряд з ОСОБА_1 , та який візуально схожий на допитаного при апеляційному розгляді свідка ОСОБА_5 , присутні на місці ДТП вказували як на пасажира транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . При цьому, вказаний чоловік не заперечував проти вказаного. Те, що в матеріалах справи відсутні відомості що ідентифікують пасажирів маршрутного таксі, які стали свідками події, та те, що останні не були допитані в суді (на що звертає увагу захисник), не свідчить про недопустимість та недостовірність вищевказаного відеозапису як доказу. Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а інша особа, в матеріалах справи немає. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5 , наданих при апеляційному розгляді, оскільки ці показання суперечать сукупності наявних в справі доказів, зокрема і відеозапису. В свою чергу, письмові пояснення свідка ОСОБА_5 з іншими доказами повністю узгоджуються, тому обґрунтовано прийняті судом першої інстанції як доказ вчинення ОСОБА_1 вищевказаних правопорушень. Твердження свідка ОСОБА_5 про те, що він лише підписав пояснення, які були складені працівником поліції, не читаючи їх, не є переконливими, оскільки в цих поясненнях містяться відомості, які відображені саме зі слів вказаного свідка - щодо його місця проживання, роботи, освіти, номеру мобільного телефону. Будь-яких клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування будь-якої додаткової інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги, сторона захисту не заявляла. В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази. Відповідаючи на доводи сторони захисту щодо порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. З наявного в справі відеозапису убачається, що працівники поліції, прибувши на місце ДТП за викликом потерпілого ОСОБА_2 , виявили у ОСОБА_1 такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає дійсності, порушення координації рухів, нечітка мова. У зв`язку із цим, працівники поліції запропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, однак потім відповів відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога. У зв`язку із цим, працівниками поліції на водія ОСОБА_1 було складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, від підпису у якому останній відмовився. Разом з тим, ОСОБА_1 був повідомлений працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, також останньому поліцейським були зачитані його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, та йому було повідомлено про те, що він відсторонений від керування транспортним засобом. Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння. В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду ані на місці зупинки транспортного засобу, ані в медичному закладі, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовуються вищевказаними доказами, в т.ч. відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, так і в медичному закладі у лікаря-нарколога. Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи. Перевіряючи доводи захисника-адвоката Бабіча С.А., викладені в апеляційній скарзі, про те, що відеозапис події здійснювався працівниками поліції не безперервно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Також не погоджується суд апеляційної інстанції з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_1 під час складання протоколу не роз`яснювались його права, чим, як стверджує сторона захисту був, порушений порядок складання протоколу, з огляду на таке. З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 під час складання протоколу роз`яснювались його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, від підпису в зазначеній графі протоколу ОСОБА_1 відмовився. Більше того, відеозаписом події також зафіксовано, що працівниками поліції були роз`яснені ОСОБА_1 його права та обов`язки. Порушення права ОСОБА_1 на захист та упередженого чи провокаційного ставлення до нього з боку працівників поліції з матеріалів справи не убачається, а доводи захисника про протилежне спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом. Твердження захисника про те, що поліцейські, пропонуючи ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, не роз`яснили для чого необхідно пройти цей огляд, не є слушними, оскільки, згідно з відеозаписом, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд саме на стан сп`яніння в установленому законом порядку, у в`язку з виявленими у останнього ознаками сп`яніння, про що йому було повідомлено. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Доводи захисника про те, що рапорт працівника поліції не може бути доказом в справі, також на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки вказаний вище рапорт працівника поліції не є єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень. Цей рапорт узгоджується з іншими доказами. Те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 були вручені наявні в матеріалах справи направлення на огляд та акт огляду, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки як вже зазначено вище, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а у вищевказаних документах лише зафіксовані ті ознаки алкогольного сп`яніння, які встановлені у останнього працівниками поліції. Доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що транспортний засіб передано іншій особі, тощо, також самі по собі не спростовують вчинення ОСОБА_1 вищевказаних адміністративних правопорушень. В свою чергу, в матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 дозволено продовжити рух на вищевказаному транспортному засобі. В самому протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 ККУпАП, зазначено що останній відсторонений від керування транспортним засобом та вказаний транспортний засіб залишено на узбіччі, що ніким не спростовано в установленому законом порядку. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33,36 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника-адвоката Бабіча С.А. залишити без задоволення. Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 314/1668/25