Постанова 4854 № 815/2772/17

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/2772/17 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М. , Шляхтицького О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року по справі № 815/2772/17 за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення про звільнення від 13.02.2017р. №154/15/4/1623ов У С Т А Н О В И В : У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Наталії Артемівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53978317 від 09.09.2020 року. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017р., у справі №815/2772/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування повідомлення № 154/15/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення особи - відмовлено. Постановою Верховного Суду від 27.05.2020р. у справі №815/2772/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 року у справі №815/2772/17 скасовано, а справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021р. у справі №815/2772/17 клопотання представника відповідача задоволено. Закрито провадження по справі № 815/2772/17 за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення про звільнення. Закриваючи провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд першої інстанції вказав на те, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погоджуючись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі №815/2772/17 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване судове рішення судом першої інстанції прийнято без додержання норма матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим останнє, на думку скаржника, підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що за наслідками первісного перегляду даної справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій жодні висновки стосовно того, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства не було. При новому розгляді справи судом першої інстанції порушено вимоги ч.5 ст.353 КАС України згідно із якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Отже, окружним адміністративним судом порушено приписи ч.5 ст.353 КАС України та безпідставно закрито провадження у справі. Як стверджує скаржник, справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач має право оскаржувати в судовому порядку рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень при виконанні ними Закону України «Про очищення влади». Надсилання відповідачем до Мін`юсту в паперовій формі повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №563, є дією відповідача, що оскаржується в судовому порядку відповідно до ч.9 ст.1 Закону України Про очищення влади та п.3 ч.1, ч.2 ст.2 КАС України. На дімку скаржника, клопотання представника відповідача від 01.07.2021р. про закриття провадження у справі при новому розгляді справи має ознаки зловживання процесуальними правами. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 02.07.2016р. Командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України винесено Наказ (по особовому складу) №93, згідно пункту 1 котрого, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про очищення влади", капітана 3 рангу ОСОБА_1 , заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв`язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільнено із займаної посади, а також зазначено, що відповідно до вимог п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України вважати таким, що перебуває у розпорядженні Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 13.02.2017 року № 17 (по особовому складу) наказ командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.07.2016 року № 93 про звільнення капітана 3 рангу ОСОБА_1 , заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв`язку, викладено в такій редакції: «

1. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про очищення влади» капітана 3 рангу ОСОБА_1 , заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом 37 окремого полку зв`язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України звільнити із займаної посади та відповідно до вимог пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України вважати таким, що перебуває у розпорядженні командира 37 окремого полку зв`язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України». Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади, визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №563, відповідно до п.12 якого керівник органу або керівник державної служби, який прийняв рішення про звільнення особи, зазначеної у пункті 10 цього Порядку, надсилає в день його прийняття до Мін`юсту в паперовій формі повідомлення про відповідність критеріям здійснення очищення влади (люстрації) за формою згідно з додатком 6, відомості з якого не пізніш як на третій день з дня надходження до Мін`юсту вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади. У зв`язку з чим, 13.02.2017р. Командуванням Військово-Морских Сил Збройних Сил України на адресу Міністерства юстиції України надіслано повідомлення №154/15/4/1623ов про звільнення особи, яке власне і є предметом оскарження у даній справі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно із п.п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. При цьому, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативно-правові і такі, що не мають нормативно-правового характеру, тобто індивідуальні. Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків, чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований. До того ж, обов`язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов`язковість його приписів для відповідного суб`єкта (суб`єктів), дотримання якого забезпечується правовими механізмами. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Відтак, до адміністративних судів можуть бути оскаржені лише рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване ОСОБА_1 повідомлення Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України про звільнення особи від 13.02.2017р. №154/15/4/1623ов не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні приписів КАС України (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), оскільки носить лише інформаційний характер про звільнення позивача. Між тим, на думку суду апеляційної інстанції, рішенням суб`єкта владних повноважень, яке, у даному випадку, породжує для позивача припинення права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин є, зокрема, наказ Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №93 від 02.07.2016р. Вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі наведено у статті 238 КАС України, відповідно до пункту 1 частини 1 якої суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З урахуванням того, що законодавчими припсами не передбачено можливості оскарження в судовому порядку повідомлення Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України про звільнення особи від 13.02.2017р. №154/15/4/1623ов, колегія суддів дійшла висновку дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Водночас, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо необхідності закриття провадження у справі №815/2272/17 за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення про звільнення від 13.02.2017р. №154/15/4/1623ов. При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання скаржника про порушення судом першої інстанції вимоги ч.5 ст.353 КАС України, оскільки під час нового розгляду справи окружний адміністративний суд не обмежений з`ясуванням виключно тих питань, на які акцентовано увагу суду касаційної інстанції. Не є юридично спроможними також доводи скаржника стосовно належності розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, оскільки як установлено колегією суддів та зазначено вище оскаржуване повідомлення Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України про звільнення особи від 13.02.2017р. №154/15/4/1623ов не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні приписів КАС України (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії). Між тим, дії чи бездіяльність Командування Військово-Морских Сил Збройних Сил України, у межах правовідносин, які виникли між учасниками справи, позивачем не оскаржується. Стосовно тверджень ОСОБА_1 про зловживання представником відповідача процесуальними правами, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить, що положення чинного процесуального законодавства містять вичерпний перелік підстав, за наявності яких, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства. У даному випадку, вирішуючи питання про закриття провадження у справі, судом першої інстанції не установлено зловживання представником відповідача процесуальними правами. До того ж, на думку апеляційного суду, звернення до окружного адміністративного суду із клопотанням про закриття провадження у справі є правом відповідача та в жодному разі не - зловживанням процесуальними правами. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 238, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року по справі № 815/2772/17 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Шляхтицький О.І.