LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851520/10050/2020

від 26.10.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 520/10050/2020 скасувати в частині визнання протипр…

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 р.Справа № 520/10050/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Наумецької Е.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020, (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/10050/2020 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 №Ф-121216 У, видану Головним управлінням ДПС у Харківській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості та штрафних санкцій в сумі 18 104,63 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 задоволено позов. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 №Ф-121216 У, видану Головним управлінням ДПС у Харківській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості та штрафних санкцій в сумі 18104,63 грн. Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог зазначає про не врахування судом першої інстанції, що позивач є фізичною особою підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 групи, починаючи з 19.01.2016 до 30.09.2018 позивач "за себе" єдиний соціальний внесок не сплачувала, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податку по єдиному внеску. Доказів сплати єдиного внеску позивачем не надано. Судом не вірно надано оцінку доказам та безпідставно враховані платіжні доручення, які свідчать про сплату позивачем єдиного внеску за найманого працівника, який перебуває з позивачем у трудових відносинах та отримує заробітну плату. Також судом не враховано, що спірна вимога сформована на підставі рішень податкового органу від 25.02.2019 та від 31.10.2019 про нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску по технологічному коду 71040000, які надіслані на адресу позивача та ним не оскаржені, а отже є чинними. Отже, оскільки борг позивачем не сплачено, податкова вимога є законною, сформована в порядку та спосіб, визначені чинним законодавством. Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що своєчасно сплачувала єдиний внесок як за найманого працівника , так і за себе, що підтверджується звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016-2018 р., звітами про суми нарахованої заробітної плати та квитанціями про сплату ЄСВ. Вважає, що оскільки відсутні будь-які порушення зі сплати ЄСВ, відповідачем не може бути складена вимога про його сплату. Під час розгляду даної справи в апеляційній інстанції, позивачем оскаржено в судовому порядку рішення податкового органу від 25.02.2019 та 31.10.2019, на підставі яких сформовано податкову вимогу. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/4528/21. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2021 поновлено провадження у справі. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. В судовому засіданні позивач проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 20.11.2007 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 47.19 - "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 групи, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивачем подано до Головного управління ДПС у Харківській області звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, у яких визначено суми, які підлягають сплаті за 2016 рік в розмірі 3797,64 грн., за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн., за 2018 рік в розмірі 9828,72грн., за 2019 рік в розмірі 11016,72 грн. та в період з 19.01.2016 по 31.12.2019 сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується дублікатами квитанцій (а.с. 24, 25, 33, 34, 36-59, 115-130, 132-143). В інтегрованій картці платника податків за позивачем рахується заборгованість, яка виникла у зв`язку порушенням позивачем в період з 19.01.2016 по 18.10.2018 щомісячно терміни сплати єдиного внеску. Рішенням ГУ ДПС у Харківській області від 25.02.2019 №0015775706 застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 5 481,80 грн та нараховано пеню 11 246,80 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.01.2016 по 18.02.2019. Рішенням від 31.10.2019 №0172135706 ГУ ДПС у Харківській області застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію в сумі 1 580,50 грн та пеню в розмірі 490,43 грн. за період з 20.10.2018 по 21.10.2019. 05.12.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ №Ф-121216-57 на суму 18 104,63 грн та направлено її позивачу. Поштове повідомлення з податковою вимогою повернуто відповідачу з відміткою "за закінченням строку зберігання". Спірна вимога оскаржена позивачем в адміністративному порядку до ДПС України, за наслідками розгляду скарги, рішенням Державної податкової служби України від 15.07.2020 скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення (а.с. 27-29). Позивач, не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, звернулася до суду з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимога від 05.12.2019 є неправомірною, оскільки позивачем не допущено порушення строків сплати єдиного внеску. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно- правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 1. ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць; - для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється у межах максимальної величини бази нарахування цього, внеску, яка відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 1 цього Закону визначається як максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць,- за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (п. 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми, за кожний повний-або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Відповідно до п.14 ст.25 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Відповідно до п.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Вирішуючи спір, суд першої інстанції погоджуючись з доводами позивача, виходив з неправомірності вимоги та наявності доказів своєчасності сплати позивачем єдиного внеску, а отже фактично надав оцінку рішенням податкового органу від 25.02.2019 № 0015775706 та від 31.10.2029 № 01721315706, на підставі яких прийнята спірна вимога. Так, судом встановлено, що спірна вимога сформована на підставі даних облікової картки та включила в себе суму боргу, який виник внаслідок несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску узгоджених грошових зобов`язань по єдиному соціальному внеску у встановлений термін, а саме суми штрафних санкцій та пені нарахованих рішеннями №0015775706 від 25.02.2019 та № №0172135706 від 31.10.2019. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не вірно надана оцінка обставинам справи, не враховано, що рішення податкового органу, на підставі, яких сформована вимога, не були предметом судового перегляду, на час розгляду справи судом першої інстанції були чинними та не оскаржені позивачем, а отже суд не мав надавати правову оцінку цим рішенням та мав з`ясувати підстави формування вимоги про сплату боргу, порядок її вручення позивачу та сплати позивачем боргу. Під час апеляційного розгляду справи, позивачем оскаржені рішення про нарахування штрафів в судовому порядку, за наслідками розгляду якого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2021 по справі № 520/4528/21 скасовано рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0172135706 від 31.10.2019. В частині скасування рішення №0015775706 від 25.02.2019 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі № 520/4528/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2021, в задоволені позову ФОП ОСОБА_1 -відмовлено. Отже, рішення №0015775706 від 25.02.2019, яким нараховано ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції, на підставі якого сформовано спірну вимогу, є чинним. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За змістом вказаної норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної справи. Враховуючи, що постановою апеляційного суду в справі № 520/4528/21, встановлено неправомірність рішення № 0172135706 від 31.10.2019 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 070,93 грн (1 580,50 грн - штрафних санкцій, 490,43 грн- пені) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, вимога про сплату боргу на суму 2 070,93 грн є неправомірною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують . Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно надав оцінку обставинам своєчасності сплати єдиного соціального внеску, та відсутності підстав для застосування штрафних санкцій рішенням №0015775706 від 25.02.2019 та помилково дійшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, оскільки зазначене рішення не було предметом судового оскарження в цій справі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками судового оскарження позивачем рішення №0015775706 від 25.02.2019 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 520/4528/21, відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 20.08.2021. Таким чином, рішення контролюючого органу №0015775706 від 25.02.2019 про застосування штрафних санкцій та пені на суму 16 033,70 грн. є чинним та підлягає врахуванню судом при вирішенні справи. Враховуючи, що вимога про сплату боргу на суму 16 033,70 грн., сформована на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 25.02.2019, яке є чинним, правомірним, позивачем визнається, що в добровільному порядку борг на цю суму не сплачений, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання її в цій частині протиправною. Висновки суду першої інстанції щодо неправомірності рішення податкового органу від 25.02.2019 колегія суддів відхиляє, оскільки питання правомірності цього рішення надано судом під час оскарження в межах іншої справи, а саме № 520/4528/21. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що відповідач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 в частині визначення заборгованості в розмірі 16 033,70 грн, а тому в цій частині спірна вимога прийнята правомірно та обґрунтовано, підстави для її скасування в цій частині, відсутні. Натомість, судом першої інстанції в цій частині не вірно з`ясовано обставини справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині визнання протиправною та скасування вимоги 05.12.2019 на суму 16 033,70 грн, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн. Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають перерозподілу, та на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 100,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області. Керуючись ст. ст. 308, 310, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 520/10050/2020 скасувати в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121216-57 від 05.12.2019 в сумі 16 033,70 грн (шістнадцять тисяч тридцять три гривні 70 копійок). Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити. Абзац 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 520/10050/2020 викласти в наступній редакції: Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 100,90 грн (сто гривень 90 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 520/10050/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Любчич Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 01.11.2021 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»