Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/757/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8131/21 Справа № 180/757/21 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М., суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л., при секретарі - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , та Акціонерного товариства "Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, - керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково. Зменшити суму моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_2 з 300 000 грн. до 70 000 (сімдесяти тисяч) гривень. В іншій частині рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач Т.Р. Куценко Е.Л. Демченко ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8131/21 Справа № 180/757/21 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 жовтня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М., суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л., при секретарі - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , та Акціонерного товариства "Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька 454 000 гривень. В обгрунтування позову зазначено, що її батько тривалий час працював на підприємстві відповідача - Акціонерному товаристві «Марганецький ГЗК», у зв`язку з чим отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 . Причиною смерті було встановлено - хронічне обструктивне захворювання легень, в подальшому було встановлено зв`язок смерті з хронічним захворюванням. Смертю батька позивачу завдано моральну шкоду, а саме вона тяжко пережила смерть рідної людини. Зважаючи на вище викладене і те що втрата батька настала внаслідок отриманого професійного захворювання, позивач просила суд стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 454 000 грн., без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька, 300 000 гривень з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач та відповідач, кожен окремо, звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Так, судом неправомірно занижено суму відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом не взято до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази, що на момент смерті ОСОБА_3 його донька - позивач у справі, проживала зі своїм батьком однією сім"єю. Крім того, вина відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу не встановлена та не доведена. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працював в Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінату ім. 60-ліття Радянської України, правонаступником якого є відповідач по справі, акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в підземних умовах шахти 17 років 2 місяці в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.30-35). Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги обласної МСЕК серія 10 ААА № 002704 від 23.06.2010 року, ОСОБА_3 вперше та безстроково встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70% та другу групу інвалідності. Потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с.16). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.06.2010 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм (а.с.17-18). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.11). 16 листопада 2011 року довідкою МСЕК було встановлено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (а.с.13-14). Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с.10). Виробничими факторами, що спричинили ОСОБА_3 захворювання, є тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що смертю батька, яка знаходиться у причинно- наслідковому зв"язку з його професійним захворюванням, отриманим внаслідок роботи на підприємстві відповідача, їй спричинено моральну шкоду. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, однак, не може погодитися з розміром суми, визначеної судом до стягнення. У зв"язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків,а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року). Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду нагадує, що в постанові 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди». Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди. У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів проживання однією сім"єю з померлим від професійного захворювання батьком, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки позивачем надано докази того, що вона є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с.10). Наведені обставини дають право позивачу на відшкодування моральної шкоди, пов"язаної зі смертю батька внаслідок професійного захворювання. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що розмір стягнутої судом суми моральної шкоди з відповідача АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» є необґрунтований та завищений та такий, що визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 300 000 грн. до 70 000 грн. З наведених обставин колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необхідність збільшити суму відшкодування моральної шкоди. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково. Зменшити суму моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_2 з 300 000 грн. до 70 000 (сімдесяти тисяч) гривень. В іншій частині рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач Т.Р. Куценко Е.Л. Демченко