Постанова 4803 № 175/3119/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7977/21 Справа № 175/3119/18 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М. суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю., при секретарі - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк, третя особа ТОВ ФК Фінілон, про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів , - В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ«ПриватБанк») про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено п`ять депозитних договорів а саме: депозитний договір № SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2010 року (вклад «Стандарт» на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_1 ; депозитний договір № SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_2 ; депозитний договір № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № 26358621198455; депозитний договір № SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № 26350619915831; депозитний договір № SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 6 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_3 . Протягом дії зазначених договорів він здійснював поповнення рахунків. Відразу після свого переїзду у 2014 році до м. Миколаєва позивач звернувся до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про переведення його вкладів з АР Крим до цього відділення. Заявку задовольнили, але зазначили, що деякий час він не зможе отримати свої гроші, а проценти за депозитами тимчасово не будуть нараховуватися. З деталізованих виписок за усіма картковими рахунками, відкритими під час укладення депозитних договорів, які є предметом позову, позивач довідався, що банк самоправно у односторонньому порядку припинив нараховувати проценти за договорами. Звернувшись 02 березня 2015 року до банку з письмовою заявою про повернення грошових коштів за вищезазначеними депозитними договорами, ОСОБА_1 отримав відмову в поверненні грошових коштів. З 31 грудня 2016 року банк не повертає позивачеві грошові кошти за депозитами, при цьому, він вважає, що ситуація в АР Крим жодним чином не може бути підставою для невиконання банком (відповідачем) своїх зобов`язань, адже банк був зареєстрований та знаходився в м. Дніпрі, здійснює свою діяльність в звичайному режимі та виконує перед всіма клієнтами всі свої обов`язки. Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати договори банківського вкладу, повернути вклади із нарахованими процентами, суми за статтею 625 ЦК України та пеню за кожен день прострочення надання послуги споживачеві. Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ТОВ "ФК" Фінілон", про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача: за депозитним договором № SAMDNFF000736217846 від 03.07.2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 6 місяців) з основною карткою по вкладу № 26354620854642 наступні грошові кошти: - суму вкладу разом з нарахованими процентами станом по 03.05.2017 року у розмірі 93 863,02 дол. США; - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08.08.2015 року по 08.08.2018 року у розмірі 7672,49 доларів США; - неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08.08.2017 року (1 рік до дня звернення з цим позовом до суду 08.08.2018 року) по 08.08.2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17.11.2014 року (підтвердженому 01.02.2021 року Головним бухгалтером АТ КБ «ПриватБанк») у розмірі 2 411 868,99 грн. (89342,71 дол. США*26,9957 грн. - курс НБУ станом на 15.06.2021 р.) за депозитним договором № SAMDN01000711948405 від 20.09.2010 року (вклад «Депозит VIP» на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № 26353607453238 наступні грошові кошти: - суму вкладу разом з нарахованими процентами станом по 17.11.2014 року у розмірі 438 520,27 грн.; - неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08.08.2017 року (1 рік до дня звернення з цим позовом до суду 08.08.2018 року) по 08.08.2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17.11.2014 року (підтвердженому 01.02.2021 року Головним бухгалтером АТ КБ «ПриватБанк») у розмірі 432596,55 грн. за депозитним договором № SAMDN25000735151472 від 15.05.2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № 26350619915831 наступні грошові кошти: - суму вкладу разом з нарахованими процентами станом по 03.05.2017 року у розмірі 205 441,67 грн.; - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08.08.2015 року по 08.08.2018 року у розмірі 12612,00 грн.; - інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08.08.2015 року по 08.08.2018 року у розмірі 50650,82 грн.; - неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08.08.2017 року (1 рік до дня звернення з цим позовом до суду 08.08.2018 року) по 08.08.2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17.11.2014 року (підтвердженому 01.02.2021 року Головним бухгалтером АТ КБ «ПриватБанк») у розмірі 192377,09 грн. за депозитним договором № SAMDN25000736955253 від 05.08.2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № 26358621198455 наступні грошові кошти: - суму вкладу разом з нарахованими процентами станом по 03.05.2017 року у розмірі 592 578,52 грн.; - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08.08.2015 року по 08.08.2018 року у розмірі 49129,00 грн.; - інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08.08.2015 року по 08.08.2018 року у розмірі 197312,79 грн.; - неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08.08.2017 року (1 рік до дня звернення з цим позовом до суду 08.08.2018 року) по 08.08.2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17.11.2014 року (підтвердженому 01.02.2021 року Головним бухгалтером АТ КБ «ПриватБанк») у розмірі 545631,28 грн. за депозитним договром № SAMDN25000735303003 від 21.05.2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № 26358619942196 наступні грошові кошти: - суму вкладу разом з нарахованими процентами станом по 03.05.2017 року у розмірі 75 960,27 грн.; - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08.08.2015 року по 08.08.2018 року у розмірі 6396,00 грн.; - інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08.08.2015 року по 08.08.2018 року у розмірі 25687,20 грн.; - неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08.08.2017 року (1 рік до дня звернення з цим позовом до суду 08.08.2018 року) по 08.08.2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17.11.2014 року (підтвердженому 01.02.2021 року Головним бухгалтером АТ КБ «ПриватБанк») 71529,09 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, сплачені за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 352,40 гривень. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 8810 гривень. Не погодившись з таким рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду, як законне та обгрунтоване, на його думку, залишити без змін. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що що між сторонами у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено п`ять депозитних договорів з істотними умовами відповідно до типових публічних договорів приєднання ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»), а саме: - депозитний договір № SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2010 року (вклад «Депозит VIP» на 12 місяців), який під час його пролонгації був змінений банком на (вклад «Стандарт строковий» на 12 місяців), що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 06 серпня 2018 року № ТОС59JTD64SJIG1A. Після завершення 12-ти місячного строку дії зазначений договір було автоматично пролонговано ще на 12 місяців, потім після завершення першої автоматичної пролонгації його дії його знову було пролонговано ще на 12 місяців, потім ще на 12 місяців і станом на 01 квітня 2014 року пролонговано на 12 місяців: з 20 вересня 2013 року по 20 вересня 2014 року саме ці дати виникнення та припинення зобов`язань зазначені у колонках № 10,11 Звіту (Форми №625) НБУ. За умовами цього договору у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у початковій сумі 150 тис. гр. з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 18 % з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 434 923 грн 72 коп. Згідно Форми № 625 станом 01 квітня 2014 року зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором № SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2013 року (колонка Звіту № 15) складає 434 924 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за цим договором від 14 липня 2014 року №12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором 20 березня 2014 року) складає 434 923 грн 72 коп. Також зазначений розмір зобов`язань банку (належних позивачу грошових коштів) станом на 13 травня 2014 року співпадає з довідкою банку від 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A; - депозитний договір №SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № 26358619942196, за умовами якого у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 71 тис. грн з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 17 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 71 925 грн 92 коп. Згідно Форми № 625 станом на 01 квітня 2014 року зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором № SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року (колонка Звіту № 15) складає 71 926 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року №12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором 21 березня 2014 року) складає 71 925 грн 92 коп. Також зазначений розмір зобов`язань (заборгованості) банку станом на 13 травня 2014 року співпадає з довідкою банку від 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A; - депозитний договір № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № 26358621198455, за умовами якого у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 545 377 грн 27 коп. з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 17 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 553 251 грн 62 коп. Згідно Форми № 625 станом на 01 квітня 2014 року зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року (колонка Звіту № 15) складає 545 377 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року № 12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором 06 березня 2014 року) складає 545 377 грн 27 коп. та з урахуванням процентів 7 874 грн 35 коп. за наступний повний місяць дії зазначеного договору (день завершення повного наступного місяця дії за даним договором 05 квітня 2014 року) загальна сума зобов`язання складає: 553 251 грн 62 коп., що відповідає довідці банкувід 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A; -депозитний договір № SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № 26350619915831, за умовами якого у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 140 тис. грн з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 18 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 192 940 грн 21 коп. Згідно Форми № 625 станом на 31 березня 2014 року (останній день, який включається до розрахунку Форми № 625 від 01 квітня 2014 року) зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором№ SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року (колонка Звіту № 15) складає 192 940, 21 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року № 12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором 15 березня 2014 року) складає 192 940 грн 21 коп. Також зазначений розмір зобов`язань (заборгованості) банку станом на 13 травня 2014 року співпадає з довідкою банку від 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A; - депозитний договір № SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року (вклад «Депозит Плюс» на 6 місяців) з основною карткою по вкладу № 26354620854642, який станом на 01 квітня 2014 року був пролонгований після завершення 6-ти місячного строку його дії. За умовами договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 85 172,12 доларів США з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 6 місяців з відсотковою ставкою 8,5 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 89 924,74 доларів США. Згідно Форми № 625 станом на 31 березня 2014 року (останній день, який включається до розрахунку Форми № 625 від 01 квітня 2014 року) зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором № SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року (колонка Звіту № 15) складає 978 030 грн, що у валюті договору становить 89 280,30 доларів США, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року № 12331886. Також з зазначеної Форми № 625 вбачається, що дію вказаного договору банк автоматично продовжив на тих же умовах. Вищезазначене також відповідає довідці відповідача від 06 серпня 2018 року № ТОС59JTD64SJIG1A. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що після анексії АР Криму він 15 квітня 2015 року переїхав на постійне проживання до своїх родичів у м. Миколаєві, а з 01 лютого 2017 року переїхав на постійне місце проживання в смт. Слобожанське. 02 березня 2015 року позивач звернувся до банку з письмовою заявою про повернення йому грошових коштів та процентів за вищезазначеними депозитними договорами, але отримав від АТ КБ «ПриватБанк» відмову. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем по даній справі. Позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Банківський вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі Положення). Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі Інструкція № 492), пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492). Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492). Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Згідно з пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 визначено зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17, провадження № 61-4981св19, зокрема, дійшов висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнта є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, зробила висновок, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про те, що надані позивачами докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення спірних договорів банківських вкладів. Так, у матеріалах справи містяться договори вкладів, укладених між сторонами у справі, які мають усі необхідні реквізити. (т.1 а.с.111-128) Договори мають особисті підписи клієнтів та працівника банку, а також відтворення відбитку печатки банку технічними печатними засобами, договори містять інформацію з реквізитами банку, що є доказами укладення вказаних договорів та внесення грошової суми на вкладні (депозитні) рахунки. З наведених вище підстав апеляційним судом спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів внесення позивачами грошових коштів за депозитними договорами. Та обставина, що кожен з депозитних договорів, які є предметом цього позову містить умови про його автоматичну пролонгацію повністю підтверджується: фактичним підтвердженням відповідачем у своїх довідках та у Формі № 625 першої автоматичної пролонгації договору №SAMDNFF000736217846 від 03.07.2013 року, який станом на 01.04.2014 року уже знаходився на першій своїй пролонгації після завершення 6-ти місячного строку його дії; та третьої автоматичної пролонгації договору №SAMDNFF0007362178405 від 20.09.2010 року, який після завершення 12-ти місячного строку його дії було автоматично пролонговано ще на 12 місяців, потім після завершення першої автоматичної пролонгації його дії його знову було пролонговано ще на 12 місяців, потім ще на 12 місяців і станом на 01.04.2014 року він знаходився вже на третій автоматичній пролонгації ще на 12 місяців: з 20.09.2013 по 20.09.2014 року саме ці дати виникнення та припинення зобов`язань зазначені у колонках №10,11 Звіту (Форми № 625) НБУ; умовами типових депозитних договорів відповідача, які розміщені в Розділі 2.2 «Депозити (умови і правила розміщення депозитних вкладів у Банку». Оскільки матеріали справи містять докази наявності волі у позивача на розірвання депозитних договорів, укладених з відповідачем, що підтверджується заявою від 02 березня 2015 року, та виходячи з відсутності доказів повернення банком депозитних вкладів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання депозитних договорів, укладених між сторонами у справі та стягнення сум вкладів за ними. Що стосується позовних вимог про стягнення з АТ КБ ПриватБанк на користь позивача процентів за договорами банківських вкладів, то колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України). Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Враховуючи, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачами коштів підтверджено належними допустимими та достатніми доказами, а грошові кошти за договорами банківських вкладів (сума депозитів разом із нарахованими відсотками в межах дії договорів) позивачам на їх вимогу не виплачені, суд дійшов правильного висновку про їх стягнення у примусовому порядку. Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами. Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заборгованості за процентами за договорами банківських вкладів, встановив, що він є правильним. Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірне нарахування пені на підставі ЗУ Про захист прав споживачів, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів»за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. Відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи наведені положення норм закону та з огляду на порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного повернення грошових коштів за депозитними договорами, суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення З АТ КБ ПриватБанк пені. Посилання апелянта на те, що зобов`язання за дійсними договорами має виконувати ТОВ Фінансова компанія «Філіон» не заслуговують на увагу, оскільки АТ КБ «Приват Банк» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з позивачем було досягнуто згоди на переведення боргу ТОВ ФК «Фінілон». Крім того, колегією суддів перевірено доводи апеляційної скарги щодо порушення правил підсудності, - вони спростовуються матеріалами справи, яка була розглянута Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за місцем проживання позивача згідно договору оренди квартири. (а.с.37-40 т.1) Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач Т.Р. Куценко І.Ю. Ткаченко