Постанова 4851 № 520/9026/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2021 р. Справа № 520/9026/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 07.07.21 по справі № 520/9026/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2019; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за №

103. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням компенсації згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 з виплатою недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, зазначив, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що визнання протиправними і нечинними у судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 унеможливлює їх застосування при виплаті пенсії саме з моменту їх прийняття. Зауважує, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, а отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Позивач отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років. З підвищеної суми пенсії позивачу виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення, з 01.01.2019 - щомісячно 75 % від підвищення, з 01.01.2020 - 100 % від підвищення, що підтверджено довідкою пенсійного органу № 2916 від 26.04.2021. Листом пенсійного органу від 26.04.2021 відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018. Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та виплатою перерахованої суми пенсії з 01.01.2018 у розмірі 50 % від підвищення, та з 01.01.2019 у розмірі 75 % від підвищення, позивач звернувся до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу 75 % суми підвищення пенсії після перерахунку 01.01.2018 з 05.03.2019, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови № 103, чинної до 05 березня 2019 року. Разом з тим, дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року та 75 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року до 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними. Вказавши, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, суд першої інстанції також задовольнив позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати компенсацію на суми перерахованої пенсії позивача. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити недоплачену частину основного розміру пенсії однією сумою, суд першої інстанції зазначив, що у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов`язання перерахувати та виплачувати позивачу недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За приписами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) № 103 від 21.02.2018 (далі за текстом - Постанова Кабінету Міністрів України № 103) визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) визначено проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. З огляду на матеріали справи, позивачу з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії, відповідно до якого підвищення пенсії позивача склало 7770,14 грн, з них виплачувалося: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення 3885,07 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення 5827,61 грн; з 01.01.2020 щомісячно 100 % від підвищення 7770,14 грн (а.с. 7). Колегія суддів зазначає, що Постанова № 103 на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, та яке набрало законної сили 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку №

45. Колегія суддів звертає увагу, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Колегія суддів наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Отже, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (з 05.03.2019) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Така правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі № 160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, та у постанові від 09.04.2020 у справі № 640/19928/18. Разом із тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми Постанови № 103 були чинними і пенсійний орган правомірно їх дотримувався. Такий висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 17.06.2020 у справі № 2540/2873/18 та від 24.07.2020 у справі № 823/2442/18. Оскільки ГУ ПФУ у Харківській області є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, що прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п. 2 Постанови №

103. Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18. Отже, з урахуванням відсутності у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в силу ст. 19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений Постановою № 103, колегія суддів зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 % підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75 % підвищення до пенсії позивача, діяв відповідно до п. 2 Постанови № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений вказаною Постановою Кабінету Міністрів України. З огляду на вказане вище, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019. Доводи позивача щодо протиправності дій пенсійного органу у невиплаті пенсії позивачу з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії за вказаний вище період з (01.01.2018 по 04.03.2019) є відповідно необґрунтованими та помилковими. Стосовно посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у зразковій справі № 676/1557/16-ц від 03 липня 2019 року, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у постанові від 03 липня від 2019 року не підлягають застосуванню в цій справі, оскільки правовідносини у цій справі не є аналогічними тим, які досліджувалися Великою Палатою Верховного Суду. Також, щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у справі № 826/3858/18, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 520/2322/2020, то колегія суддів ураховує факт визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45 та застосовує висновки Верховного Суду, викладені у справах № 640/19928/18, № 2540/2873/18, № 160/3586/19 у спірних правовідносинах у цій справі. Щодо доводів позивача про наявність "законних сподівань" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку відповідно до закону, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання" якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами. Колегія суддів звертає увагу, що приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, які були чинними до 05.03.2019, було прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50 % підвищення з 01.01.2018 та 75 % підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. Отже, доводи позивача про наявність "законних сподівань" на збільшення пенсії є в даному випадку необґрунтованими. Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання виплатити 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 однією сумою, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (надалі також - Закон України № 2262-ХІІ) перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Частиною 3 ст. 52 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Частиною 2 ст. 55 Закону України № 2262-ХІІ встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Колегія суддів зауважує, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії". Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". Колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже, належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата всієї суми перерахованої пенсії однією сумою. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійних виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Нормами ст. 246 КАС України визначається зміст рішення суду. Частиною 6 наведеної статті КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата всієї суми перерахованої пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки, по-перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і, відповідно, громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по-друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду. Отже, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 всієї суми перерахованої пенсії однією сумою. Відповідно висновки суду першої інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні наведених вище вимог позивача є помилковими. Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин приймаються колегією суддів у якості належних. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснювався в межах апеляційної скарги позивача. За приписами пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання виплатити 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 однією сумою з прийняттям постанови - про задоволення позовних вимог у цій частині. Питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом апеляційної інстанції не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 520/9026/21 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 однією сумою. Прийняти у цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 520/9026/21 в такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, з виплатою недоплаченої частини основного розміру пенсії однієї сумою, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням компенсації згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду 07.07.2021 по справі № 520/9026/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін