Постанова 4806 № 308/9949/21

Справа № 308/9949/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 жовтня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу адвоката Орбан Наталії Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 серпня 2021 року (у складі суддів Шумило Н.Б.) про повернення заяви адвоката Орбан Наталії Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у липні 2021 р. Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 20.04.2021 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., про стягнення із нього на користь ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» усього заборгованості в розмірі 903 114,68 грн. Разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, який був посвідчений 20.04.2021 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. по виконавчому провадженню № 65982566. На обґрунтування указав, що в спірних правовідносинах необхідно вжити заходів забезпечення позову через те, що існують ризики невиконання або утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 серпня 2021 р. заяву сторони позивача про забезпечення позову повернуто заявнику. Адвокат Орбан Н.Л. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм процесуального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заява про забезпечення позову не є тотожною позовній вимозі, а здійснення виконавчих дій по подвійному незаконному стягненню листа, не дочекавшись прийняття рішення по оскарженню виконавчого напису, утруднить, а можливо взагалі не забезпечить виконання судового рішення. Суд першої інстанції виходив із невірних мотивів у поверненні заяви про забезпечення позову та взагалі не мав процесуальних підстав застосовувати положення ч.9 ст.153 ЦПК України. Письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано. Суд виходив із того, що всупереч вимогам п.4 ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову заявник не зазначила предмету позову та не обґрунтувала необхідності забезпечення позову. Так, заявник лише вказала, що у випадку виконання рішення суду про задоволення позову, заявник не матиме можливість відновлення «прав на право». При цьому наявність самого по собі позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у жодному разі не є підставою для забезпечення позову без належного обґрунтування його необхідності, чого не містить заява позивача. Також заява не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення. Згідно з положеннями ч.9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Оскільки заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, то таку належить повернути заявнику Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з їх невідповідністю обставинам справи та порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульований статтею 153 ЦПК України, зокрема частиною 10 якої визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, який оскаржується у судовому порядку, оскільки існують підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Таким чином, не зазначення предмету позову (хоча матеріали позову є в суді) та питання обґрунтування необхідності забезпечення позову не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття заяви про забезпечення позову і підлягають дослідженню під час вирішення її по суті. Із змісту заяви ОСОБА_1 убачається, що вона містить достатню інформацію щодо предмета забезпечення, а саме зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, який заявник у судовому порядку визнає таким, що не підлягає виконанню. З приводу питання обґрунтованості заяви колегія суддів зауважує, що учасники судового процесу на власний розсуд обирають як саме їм обґрунтовувати свою правову позицію при подачі до суду тої чи іншої заяви, але знову ж таки це має вирішуватися під час розгляду заяви по суті, а не на стадії вирішення питання про прийняття чи не прийняття такої. За цих обставин вказана заява про забезпечення позову могла бути вирішена по суті без застосування наслідків, передбачених частиною десятою статті 153 ЦПК України, оскільки заява не містила недоліків, при яких суд повинен її повернути заявнику. До того ж, у спірних правовідносинах узагалі немає підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ст. 154 ЦПК України, оскільки місцезнаходження позивача знаходиться на території України, доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, в матеріалах справи відсутні. Отже, в суду не було процесуальних підстав для повернення заяви про забезпечення позову з мотивів не зазначення пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення. Саме по собі не зазначення в заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є обов`язковою підставою для повернення зазначеної заяви заявнику, в іншому випадку це можна розцінювати як формальний підхід до розгляду заяви. Відповідно до вимог статей 374, 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню в справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, в разі порушення судом норм процесуального права чи неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням заяви на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 374 ЦПК України, оскільки ухвала, постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.6, п.4 ч.1 ст.379, 381-384 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу адвоката Орбан Наталії Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. 2.Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 серпня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 4.Повне судове рішення складено 26 жовтня 2021 р. Судді: