Постанова 4824 № 752/25351/20

Справа № 752/25351/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/9662/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Колдіної О.О., у цивільній справі № 752/25351/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - УСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Зазначала, що 27 січня 2017 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини. Стверджувала, що подружні відносини між ними фактично припинені, примирення не можливе. Також зазначала, що син проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Домовленості про участь батька в утриманні сина не досягнуто. Враховуючи викладене, просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 та стягнути з останнього аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 3 500,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_2 . Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 січня 2017 року Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №

94. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000,00 грн., щомісяця, починаючи з 17 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу скасувати повністю та закрити провадження у справі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не було надано строку для примирення сторін. На даний час вони з дружиною порозумілися, проживають разом, ведуть спільне господарство, виховують малолітню дитину і не бажають розривати шлюб. Звертає увагу на те, що не був повідомлений про розгляд справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2017 року Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 94 (а.с. 14). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13). В грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і стягнув з останнього аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 2 000,00 грн., щомісяця, починаючи з 17 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суд першої інстанції. Частиною 1 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з ст. 56 СК України кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин. Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до положень ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. В позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинені, вона переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував наявність у сторін малолітньої дитини та відсутність спору щодо її місця проживання, у зв`язку із чим, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано подружжю строк на примирення не спростовують висновків суду, оскільки після ухвалення судового рішення сторони не примирилися. Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що вони з дружиною порозумілися, проживають разом, ведуть спільне господарство, виховують малолітню дитину і не бажають розривати шлюб, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається. ОСОБА_2 з заявами про відмову від позову або про визнання апеляційної скарги, до суду не зверталася, а відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що сторони не бажають розривати шлюб. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про наявність підстав для розірвання шлюбу. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року в частині стягнення аліментів сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 27 жовтня 2021 року Суддя-доповідач Судді