Постанова 4824 № 755/4672/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №755/4672/21 Головуючий у І інстанції Хромова О.О. Провадження №22-ц/824/12758/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що 15 липня 2014 року між ним та АТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» укладено кредитний договір №630177556, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на споживчі цілі. 29 грудня 2020 року йому стало відомо про те, що 16 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським О.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І., яким звернуто з нього стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»). Позивач стверджує, що приватним нотаріусом, в порушення вимог діючого законодавства, не було перевірено безспірності заборгованості за кредитом, а банком не було надано нотаріусу належний пакет документів, який давав би підстави для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Враховуючи, що спірний виконавчий напис вчинено приватним виконавцем з грубим порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню зазначений виконавчий напис. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та вирішити питання про розподіл судових витрат.. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Виконавчий напис № 832, вчинений 11 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І., визнано таким, що не підлягає виконанню Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 19 500 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що нотаріусу було подано документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а позивачем у позовній заяві не було спростовано дані доводи ТОВ «Вердикт Капітал». Також у доводах апеляційної скарги зазначає про те, що безпідставною є заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу, які пов`язані з розглядом даної справи. Згідно норм чинного законодавства, витрати на правову допомогу мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, а саме квитанціями до прибуткового ордеру, платіжними дорученнями з відміткою банку або іншими банківськими документами, касовими чеками. Разом з тим, позивачем не підтверджено належним та допустимими доказами понесені ним витрати на правову допомогу, а тому їх стягнення судом першої інстанції є безпідставним. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ТОВ «Вердикт Капітал» просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, однак в судове засідання не з`явилися. Представник ТОВ «Вердикт Капітал» про причини неявки суд не повідомляв. Представник позивача - адвокат Нетребенко О.С. подав до суду заяву про розгляд справи без присутності позивача та його представника. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке. Судом першої інстанції встановлено, що 11 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 , що є боржником за Кредитним договором від 15 липня 2014 року № 630177556, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 21 червня 2016 року № 1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26 грудня 2018 року № 2019-1КІ/ВЕСТА є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 16 січня 2019 року № 16-01/19/1 є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за період з 16 січня 2019 року по 11 березня 2020 року в загальному розмірі 31 050,49 грн. 16 жовтня 2020 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістової Т.І. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 31 050,49 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що ТОВ «Вердикт Капітал» не надало доказів того, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріусу були надані відповідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, не надано нотаріально посвідченого договору, з приводу якого виникла така заборгованість, не було надано вимоги кредитора до боржника про сплату заборгованості із встановленням троку для такої сплати, а тому оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність позовних вимог. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Як зазначено в п.

34. Постанови ВП ВС від 15 січня 2020 року, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс 19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав. Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15. Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19 дійшов висновку про те, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Як вбачається з матеріалів справи, при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом з відповідною заявою стягувача не було надано первинні фінансові документи, які були оформлені належним чином та могли б підтвердити безспірність заборгованості. Крім того, відповідачем не було спростовано доводи позивача та не надано до суду доказів, які б свідчили про те, що такі документи надавалися приватному нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису та які б свідчили про наявність заборгованості у позичальника. Також, варто зазначити, що відповідачем не було направлено письмової вимоги про погашення заборгованості боржником та не надано доказів її направлення ОСОБА_1 . Таким чином, відповідачем не було подано документів разом із заявою про вчинення виконавчого напису документів, які підтверджували безспірність заборгованості. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову і визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно висновку Верховного Суду від 12 лютого 2020 року зробленого у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір судових витрат ОСОБА_1 підтверджений належними доказами, відповідач у своїх запереченнях не навів жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно дослідив і дав оцінку наданим позивачем доказам і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач Судді: