Постанова 4824 № 759/13508/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 жовтня 2021 року місто Київ справа №759/13508/21 провадження №22-ц/824/12785/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Головко Дмитром Вікторовичем, на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 12 липня 2021 року, постановлену у складі судді Бабич Н.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 12 липня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головка Д.В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ПроКредит Банк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Головко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 2 серпня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «ПроКредит Банк» (правонаступник АТ «ПроКредит Банк») був укладений Договір № 3 про внесення змін до кредитного договору, за умовами якого сторони внесли зміни до кредитного договору № 105.44471 від 10 квітня 2014 року, а саме змінили процентну ставку за користування кредитом - 11, 66 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Відповідно до даного договору, внесено зміни до окремих пунктів кредитного договору, а саме збільшено розмір відсоткової ставки з 11 % до 11, 66 % річних, що призвело до змін у графіку повернення кредиту та сплати процентів, відповідно до чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_1 по договору поруки, проте своєї згоди на вказані зміни до кредитного договору позивач не надавала. Враховуючи той факт, що грошове зобов`язання позивача було значне збільшено,відповідно до змін внесених до кредитного договору, проте остання не надавала своєї згоди,а також не була повідомлена про такі зміни, вважає, що є всі підстави для визнання припиненим договору поруки № 323767-ДП1 від 10 квітня 2014 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ПроКредит Ванк». В червні 2021 року ОСОБА_1 дізналася, що ПАТ «ПроКредит Банк» (правонаступник АТ «ПроКредит Банк») звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Киева Мельниченка О.В. з заявою про примусове виконання наказу №911/1238/20 виданого 22 березня 2021 року Господарським судом м. Києва, на підставі якого, солідарно стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» 92 917, 89 доларів СІІІА капіталу, 4 082, 67 доларів США процентів, 17 049, 87 гри. процентів за неправомірне користування кредитом та 152 543,47 грн. пені. На сьогоднішній день, Наказ № 91 1/1238/20 від 22 березня 2021 року, виданий Господарським судом м. Києва про солідарне стягнення заборгованості, є чинним і звернений банком до виконання, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 65686006, та накладено арешт на майно та грошові кошти позивача, тому є підстави вважати, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду яким може бути визнаний договір поруки № 323767-ДП1 від 10 квітня 2014 року припиненим. Утруднення чи неможливість виконання рішення суду, полягає в тому, що у випадку реалізації майна в порядку примусового виконання виконавчого документу, позивач змушена буде звертатися додатково з окремими позовами, якими визнавати незаконними дії чи рішення державної виконавчої служби, скасовувати результати прилюдних торгів з реалізації майна, внаслідок чого змушена буде нести додаткові витрати пов`язані з розглядом справ у судах та інших компетентних органах, в результаті чого не відомо чи зможе повернути собі майно, яким володіє на праві власності. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «ПроКредит Банк» Пономаренко В.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволені апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коротя А.Р. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Представник АТ «ПроКредит Банк»- адвокат Онуфрієва О.Д. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у задоволені апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа ФОП ОСОБА_2 судову повістку не отримала, конверт направлений на адресу яка зазначена у апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 , повернуто до суду з довідкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (том № 3, а.с. 114-115). Відповідно до з п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Враховуючи те, що за адресою зазначеною в апеляційній скарзі, адресат відсутній, про що зазначено працівником поштового відділення,- наявні визначені процесуальним законом підстави (п.3 ст. 8 ст. 128 ЦПК України) вважати, що ФОП ОСОБА_2 вручена судова повістка, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу у її відсутність відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач є неспівмірними, із заявленими позовними вимогами. З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Головко Д.В. обґрунтовує вимоги тим, що у випадку реалізації майна в порядку примусового виконання виконавчого документу, позивач змушена буде звертатися додатково з окремими позовами, якими визнавати незаконними дії чи рішення державної виконавчої служби, скасовувати результати прилюдних торгів з реалізації майна, внаслідок чого змушена буде нести додаткові витрати пов`язані з розглядом справ у судах та інших компетентних органах, в результаті чого не відомо чи зможе повернути собі майно, яким володіє на праві власності. Подавши заяву про забезпечення позову, представник позивача просив зупинити виконання наказу №911/1238/20, видного Господарським судом м.Києва. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача - адвокат Головко Д.В. обґрунтовує вимоги необхідністю фактично не допустити відчуження майна, що належить поручителю на праві власності. Проте, метою забезпечення позову є попередження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, може бути застосовано як захід забезпечення позову, лише у разі, якщо такий виконавчий документ оскаржується боржником у судовому порядку (п.6 ч.1ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Предметом позову ОСОБА_1 є визнання поруки припиненою. Врахувавши предмет спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неспівмірність заходів забезпечення позову, яких просить вжити позивач, з предметом позову у цій справі. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (правова позиція Верховного Суду у справі524/188/18 від 1 жовтня 2020 року). Таким чином забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення, що ухвалено у іншій справ та набрало законної сили, в межах розгляду цієї справи може фактично зневілювати у такий спосіб принципи обов`язковості судового рішення та правової визначеності. Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 371,367, 374, 375, 381-384, 390, 435 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Головко Дмитром Вікторовичем, залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 12 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена 28 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус