Постанова 4824 № 754/10658/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/10658/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14955/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., за участю секретаря судового засідання Дроздової Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Поліщука Романа Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року про забезпечення позову у складі судді Панченко О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, - В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_4 звернувся у суд із з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Михайленко С.А., приватний нотаріус КМНО Стрельченко О.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер - 8000000000:62:509:0066, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться у власності позивача, була незаконно відчужена на користь третіх осіб, оскільки ані позивач, ані ОСОБА_5 (колишній власник) не укладали правочину на користь відповідача, а нотаріус Михайленко С.А., вчиняючи правочин не пересвідчився у дійсному волевиявленні сторін, що є порушенням Закону України «Про нотаріат». Вказано, що оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а обсяг позовних вимог свідчить про відповідність виду забезпечення позову, просив заяву задовольнити. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. В апеляційній скарзі адвокат Поліщук Р.М. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення вимог статей 263-265 ЦПК України, не правильне встановлення правовідносин, що склалися між сторонами, незаконність та необґрунтованість ухвали районного суду, просить її скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги, вказано, що накладаючи арешт на майно ОСОБА_1 , суд зазначив, що даний вид забезпечення позову є співмірним із предметом спору. При цьому не взяв до уваги ту обставину, що визнавши недійсними перший та наступним правочини щодо земельної ділянки, права та законні інтереси позивача поновляться у будь-якому разі, з огляду на обраний ним на власний розсуд спосіб захисту. Для реалізації рішення суду про визнання правочину недійним жодних перешкод у відповідності до норм чинного законодавства бути не може, як і не може виникнути жодних складнощів. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кишинець В.А. в інтересах ОСОБА_2 просив ухвалу суду про вжиття заходів забезпечення позову залишити без змін, апеляційну скаргу, доводи якої є необґрунтованими та безпідставними - без задоволення. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та треті особи в судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 45, 61-63), а тому їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника скаржника Поліщук Р.М. , який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, про відмову в її задоволенні. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалюючи постанову про накладення арешту на майно відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує ризик відчуження майна товариства, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи касаційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Оскільки предметом спору є земельна ділянка обраний районним судом вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок накладення арешту на майно, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають. Заходи забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та не повинні призводити до фактичного вирішення справи по суті. Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції дотримався принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Поліщука Романа Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 28 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: