Постанова Львівський апеляційний суд № 454/182/14-ц

Справа № 454/182/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю. Провадження № 22-ц/811/516/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:47 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі. В обгрунтування заяви покликається на те, що 11 жовтня 2016 року він отримав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року у справі № 454/709/16-ц, якою встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження у справі суди не врахували, що позивач рішення суду чи дії судді не оскаржує, а вважає, що такими діями йому завдана моральна шкода і принижена честь, гідність та ділова репутація, що стало причиною звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, що має бути перевірено та оцінено судом. Вважає, що вищезазначені встановлені обставини спростовують факти, які покладені в основу ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі, зокрема, про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. На його думку, дані обставини є нововиявленими, оскільки впливають на законність та обгрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення, внаслідок чого його позовна заява не розглянута по суті, в результаті чого він позбавлений доступу до правосуддя, чим порушені його права, гарантовані ст.ст. 55, 56 Конституції України. З наведених підстав просить ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року скасувати та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Львівського апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 4 313 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн. відшкодування моральної шкоди в результаті протиправних дій суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що на підставі ст. 56 Конституції України має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів. Зазначає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі є ухвалою суду, якою закінчено розгляду справи, а відтак, вона може бути переглянутою за нововиявленими обставинами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, а відмова суду в прийнятті заяв є порушенням права на судовий захист, яке не може бути обмежене. Вважає, що в статтях 423, 427 ЦПК України, якими керувався суд при постановленні оскаржуваної ухвали, відсутні підстави для відмови в прийнятті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 26 жовтня 2021 року, то датою ухвалення постанови є саме 26 жовтня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд виходив з тих обставин, що ухвала Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди, не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, відтак прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних обставин. Судом встановлено, що ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року залишено без змін. 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року, вважаючи нововиявленою обставиною позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 14 вересня 2016 року в справі №454/182/14-ц. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Відповідно до вимог ч.1 ст. 423 ЦПК України (чинної на час постановлення оскаржуваної ухвали) рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Відповідно до роз`яснень, наданих судам у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами», у перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення. Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. У зв`язку з нововиявленими обставинами може бути переглянуто чи змінено судовий наказ, який набрав законної сили. Таким чином, ухвала Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, тому вона не може бути переглянута у зв`язку з нововиявленими обставинами. У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року по справі № 463/6259/15-ц зазначено, що «прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено. Таким чином, процесуальним наслідком звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, є постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті такої заяви». З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить висновку, що ухвала Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі, не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, відтак прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено. Процесуальним наслідком звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, є постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті такої заяви. Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц, який, в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, необхідно враховувати при виборі і застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин. Щодо клопотання апелянта про звернення до Конституційного Суду України щодо тлумачення статей Конституції України та відповідність Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування цивільного процесуального законодавства про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року Конституції України , то таке до задоволення не підлягає, оскільки наведені апелянтом статті Конституції є чіткими та зрозумілими і не викликають у колегії суддів іншого тлумачення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 26 жовтня 2021 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк