Постанова КАС ВС № 346/4974/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ справа № 346/4974/16-а адміністративне провадження № К/9901/45452/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Стародуба О.П., суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 (суддя - Хільчук І.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (судді - Гуляк В.В., Судова-Хомюк Н.М., Коваль Р.Й.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 19.08.2016 №257-7 в частині відмови йому в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 01.06.2016 звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею до 0,05 га відповідно до статті 118 Земельного кодексу України. (а.с. 55) До заяви позивачем додано копії паспорту та ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали, на яких відображено місце розташування земельної ділянки. (а.с. 5, 55) Судами встановлено, що під час розгляду на засіданні виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради проекту рішення «Про внесення на розгляд сесії міської ради проекту рішення «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» до проекту надходили зауваження про невідповідність місця розташування земельної ділянки згідно доданих позивачем графічних матеріалів, оскільки зазначена земельна ділянка накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на яку претендує інша особа - громадянин ОСОБА_2 , який згідно пункту 18 додатку 2 до рішення 56 сесії міської ради від 30.07.2015 №1834-56 є у списку громадян, які перебувають на обліку при виконавчому комітеті міської ради на отримання земельних ділянок під індивідуальне будівництво в мкрн. №7 в межах вулиць Калушське шосе-Горбачевського-Ціолковського в м. Івано-Франківську. Рішенням 7 сесії 7 скликання Івано-Франківської міської ради від 19.08.2016 №257-7 (пунктом 16.1) позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 га (згідно пункту 18 додатку №2 до рішення 56 сесії міської ради від 30.07.2015 №1834-56 затверджено у списку громадян, які перебувають на обліку при МВК на отримання земельних ділянок під індивідуальне будівництво в мкрн. №7, гр. ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 ). (а.с. 6, 53 - 54) Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вказана у спірному рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до приписів частини 7 статті 118 Земельного кодексу України не може бути належною причиною для такої відмови. Вважає, що відмова відповідача прийнята всупереч статті 118 ЗК України, оскільки відмовою у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, а тому є протиправною і підлягає скасуванню. Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 19.08.2016 №257-7 в частині відмови в наданні позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підстава, яка вказана в оскаржуваному рішенні відповідача, згідно приписів ч. 7 ст. 118 ЗК України не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, суди виходили з того, що в матеріалах справи немає доказів про те, що запитувана позивачем земельна ділянка орієнтовною площею 0,05 га або частина цієї земельної ділянки перебуває у власності чи в користуванні інших осіб. З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, згідно доданих графічних матеріалів накладається на земельну ділянку, закріплену рішенням 56 сесії Івано-Франківської міської ради від 30.07.2015 №1834-56 за іншою особою, а тому не може бути надана позивачу у власність, а тому відмова прийнята міською радою в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства. Крім того, посилається на те, що відповідно до пункту 1.5 Положення про виділення земельних ділянок під індивідуальне будівництво в м. Івано-Франківську земельні ділянки під індивідуальне будівництво надаються громадянам, які перебувають на обліку згідно існуючих типів черги, а тому для отримання земельної ділянки на території м. Івано-Франківська позивачу необхідно перебувати на черзі на її отримання, яка формується при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, а для цього необхідно здійснити ряд дій та подати відповідні документи. Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав. Відповідно до частин 2 та 3 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно частин 1, 6 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 16.07.2020 у справі №755/10113/16-а та від 25.01.2021 у справі №812/1449/17. В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до заяви надав відповідні графічні матеріали із бажаною земельною ділянкою, за результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу, проте наведена у рішенні підстава для відмови (накладення на земельну ділянку, на яку претендує інша особа) не передбачена статтею 118 ЗК України, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову. Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, згідно доданих графічних матеріалів накладається на земельну ділянку, закріплену рішенням 56 сесії Івано-Франківської міської ради від 30.07.2015 №1834-56 за іншою особою, а тому не може бути надана позивачу у власність, є безпідставними, оскільки доказів того, що іншою особою реалізовано право на оформлення цієї земельної ділянки у власність шляхом її приватизації в матеріалах немає, інших підтверджень перебування запитуваної земельної ділянки у користуванні, оренді або іншому володінні у інших осіб до суду також не надано, а тому відповідачем не доведено в судовому порядку, що вказана земельна ділянка на даний момент не є вільною. Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність позивача у сформованій міської радою черзі на отримання земельної ділянки також є безпідставними, оскільки закон не пов`язує можливість безоплатного отримання земельних ділянок з такими обставинами, а оцінюючи підстави ненадання дозволу, наведені в оскарженому рішенні, відмова не мотивована зазначеною підставою, а тому не є предметом розгляду у даній справі. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров В.М. Кравчук