Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/869/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/869/20 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М. Категорія 4 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б, Галацевич О.М. з участю секретаря судового засідання Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/869/20 за позовом Міністерства оборони України, Концерну «Військторгсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДТОРГ-2007», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Баренка Євгена Олександровича, за участю третьої особи Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Євдокимова Сергія Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна за апеляційною скаргою Концерну «Військторгсервіс» на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 04 лютого 2021 року про відмову у забезпеченні позову, яка постановлена суддею Єригіною І.М. встановив: У лютому 2021 року Концерн «Військторгсервіс» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у вказаній цивільній справі, в який просить накласти арешт на державне нерухоме майно - майновий комплекс Міністерства оборони України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: адміністративний будинок літ. «А», загальною площею 187,6 м.кв. (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно) Адміністративний будинок, літ. А, загальною площею 194,3 кв.м; виробничий будинок літ. «Б», загальна площа 1526,4 м.кв (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно: виробничий будинок, літ. «Б», загальною площею 1526,4 кв.м; склад-лазню літ. «В», загально площею 150 кв. м. (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно склад-баня літ. «В», загальною площею 150 кв.м; матрацний цех літ. «Д», загальною площею 325,1 м.кв; (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно матрацний цех літ. «Д», загальною площею 329,5 кв.м; трансформаторну літ. «Ж», загальною площею 17,8 м.кв; (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно) трансформаторна літ. «Ж» (електрощитова), загальною площею 17,8 кв.м; склад ПММ літ. «З» загальною площею 30,7 м.кв; курятник літ. «И», загальною площею 42,2 м.кв; погріб літ. «К», загальною площею 30,6 м.кв. (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно) бомбосховище літ. «Н», загальною площею 30,6 кв.м; погріб літ. «Л», загальною площею 84,3 м.кв; (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно) бомбосховище, літ. «М», загальною площею 84,3 кв.м; склад ЦРМ літ. «О», загальною площею 377,9 м.кв, допоміжний будинок, гаражі, загальною площею 134,4 кв.м, матеріали стін: шлакоблок (за даними Форми №2б(д) Відомості про нерухоме державне майно) допоміжний будинок, гаражі, літ. «Г» (слюсарка) загальна площа 134,4 кв.м. Також просив заборонити ОСОБА_3 , ТОВ «Продторг-2007», ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна, витребування якого є предметом позову, а також по зміні будь-яких інших можливих прав відносно вказаного майнового комплексу. Заявник зазначає, що на даний час, у зв`язку з незаконним діями державного реєстратора по реєстрації за відповідачами права власності на державне майно, існує реальна небезпека повторного перепродажу майна, яке є предметом витребування у справі 278/869/20, а тому незаконне відчуження вказаного майнового комплексу відповідачами на користь третіх осіб може ускладнити або унеможливити в подальшому виконання рішення суду у даній справі. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2021 рокувідмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Концерн «Військторгсервіс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів держави від можливих недобросовісних дій відповідача. При цьому, оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії судового процесу, а наявні обставини і докази у справі, свідчать та дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі продажу спірного майна, тому зобов`язання відповідачів не вчиняти певні дії та арешт державного майна, є необхідним та обґрунтованим. У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову через ненадання позивачем доказів, які б підвереджували наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує потребу в застосуванні заходів забезпечення позову. В судовому засіданні представники відповідачів «ПРОДТОРГ-2007», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу позивача через її необґрунтованість та безпідставність відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представники позивачів, державний реєстратор Баренко Є.О, приватний нотаріус Євдокименко С.М. в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника Концерну «Військторгсервіс» втретє до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку представника концерну в судове засідання, оскільки підприємство не може виконати вимоги МОЗ та забезпечити представника позивача, який змушений скористатися послугами міжобласного транспорту з перевезення пасажирів, COVID сертифікатом або негативним ПРЛ-тестом. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду (з 19 квітня 2021 року), який неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням позивача, який мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції. Виходячи з вищевказаного, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представника Концерну «Військторгсервіс». Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, відмовляючи в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не довів, що існують обставини, які свідчать про вжиття відповідачами реальних заходів, направлених на відчуження нерухомого майна, а також, що вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно вимог ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Як роз`яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, а також те, що відповідачі з метою уникнення виконання рішення суду, намагаються здійснити відчуження нерухомого майна. Колегія суддів погоджується із викладеним висновком районного суду, оскільки він ґрунтується на повно з`ясованих обставинах та вірно застосованих нормах процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову. При цьому, Міністерством оборони України у даній справі вже подавалась аналогічна за змістом заява про вжиття заходів забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.04.2020 року, яка набрала законної сили, було відмовлено. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, в тому числі посилання на судові рішення у справі № 295/19380/13-ц, якими, на думку апелента, було підтверджено безпідставність вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на державне нерухоме майно та належність вказаного майна Міністерству оборони України, не можуть бути прийняті до уваги під час вирішення питання про забезпечення позову, оскільки стосуються обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які підлягають встановленню під час розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2021 року про відмову у забезпеченні позову- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 28 жовтня 2021 року. Головуючий Судді