LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КАС ВС520/5291/2020

від 28.10.2021 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 52…

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 року м. Київ справа № 520/5291/2020 адміністративне провадження № К/9901/2540/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/5291/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Горшкова О. О.) від 19 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Спаскін О. А., П`янова Я. В., Присяжнюк О. В.) від 16 грудня 2020 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив: - визнати протиправними дії Слобожанської митниці Держмитслужби щодо вилучення транспортного засобу, легкового автомобіля Toyota Yaris, під час складання протоколу про порушення митних правил № 2754/80700/19 від 15 грудня 2019 року та подальшого утримання зазначеного транспортного засобу; - визнати протиправними вимоги Слобожанської митниці Держмитслужби щодо зобов`язання позивача надати до відповідача інформацію про сплату штрафу за постановою Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року у справі № 953/2485/20 і щодо зобов`язання позивача сплатити кошти на відшкодування витрат митних органів за зберігання легкового автомобіля Toyota Yaris, (країна реєстрації - Фінляндія), як умови для видачі позивачу транспортного засобу з метою його вивезення за межі України/державного кордону України; бездіяльності відповідача щодо неповернення/невидачі позивачу транспортного засобу для його вивезення за межі державного кордону України та митної території України власником (або уповноваженою ним особою) та витребувати від Слобожанської митниці Держмитслужби на користь позивача легкового автомобіля Toyota Yaris, (країна реєстрації - Фінляндія), без підтвердження сплати штрафу та без підтвердження сплати витрат за зберігання легкового автомобіля Toyota Yaris, (країна реєстрації - Фінляндія), з метою його вивезення за межі держави Україна/державного кордону України із зобов`язанням відповідача не чинити перешкод у вивезенні зазначеного легкового автомобіля за межі державного кордону України та митної території України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що митницею безпідставно та необґрунтовано вчинено дії щодо відправлення легкового автомобіля «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 , який належить позивачу, до митного складу, оскільки митні правила були порушені не позивачем, а ОСОБА_2 , який провозив транспортний засіб в митну територію України та допустив порушення митних правил. Позивач вважає, що оскільки саме ОСОБА_1 , як власником вказаного автомобіля, не було допущено порушень митних правил, то він позбавлений обов`язку сплачувати штрафні санкції та витрати на зберігання автомобіля на митному складі митниці, а вказаний автомобіль підлягає негайному поверненню власнику.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. 6. 15 лютого 2021 року до Верховного Суду від Слобожанської митниці Держмитслужби надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року - без змін. 7. 09 березня 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив відповідача. 8. 25 березня 2021 року до Верховного Суду від Слобожанської митниці Держмитслужби надійшли пояснення щодо наведених позивачем аргументів, викладених у запереченнях на відзив на касаційну скаргу. 9. 14 квітня 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення проти зазначених пояснень відповідача. 10. 06 вересня 2021 року позивач надіслав заяву про зупинення дії судових рішень у справі № 520/5291/2020.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

12. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2019 року придбав автомобіль «Toyota Yaris» реєстраційний номер (FI) НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 (вартість - 850 Євро), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 12 грудня 2019 року.

14. Підставою для реєстрації права власності на транспортний засіб був укладений позивачем договір купівлі-продажу від 11 грудня 2019 року щодо придбання вказаного транспортного засобу на суму 850 Евро в Фінляндії.

15. Для ввезення зазначеного автомобіля на територію України ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (який має посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_5 строком дії до 23 жовтня 2018 року, № НОМЕР_6 строком дії до 21 вересня 2021 року і має офіційну адресу в Україні: АДРЕСА_1 ) та попросив останнього здійснити ввезення (переміщення через кордон) зазначеного автомобіля для особистих потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. 16. 15 грудня 2019 року представник позивача, ОСОБА_2 намагався ввезти вищевказаний легковий автомобіль із оформленням відповідної митної декларації за формою, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 21 травня 2012 року.

17. Співробітник митного органу відмовив в оформленні митної декларації, про що було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807120/2019/80010 від 15 грудня 2019 року.

18. Одночасно відповідачем відносно ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил № 2754/80700/19 від 15 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення частини шостої статті 481 Митного кодексу України у зв`язку з невивезенням іншого транспортного засобу «VW PASSAT», VIN: НОМЕР_7 .

19. Під час складання протоколу відносно ОСОБА_2 щодо порушення ним митних правил про невивезення транспортного засобу «VW PASSAT», VIN: НОМЕР_8 , вилучено особисте майно позивача ОСОБА_1 - легковий автомобіль Toyota Yaris, кузов НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_1 . Підставою для вилучення особистого майна ОСОБА_1 відповідачем вказано частину третю статті 511 Митного кодексу України, а саме: майно власника ОСОБА_1 було вилучено в якості забезпечення сплати штрафу за ОСОБА_2 .

20. Вважаючи зазначені дії відповідача щодо вилучення належного ОСОБА_1 майна протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідності до вимог частини першої статті 511 Митного кодексу України у разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтею 481 цього Кодексу, тимчасове вилучення транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

22. Враховуючи те, що ОСОБА_2 15 грудня 2019 року транспортний засіб «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 ввозився саме для особистого користування останнім, та на момент перетину державного кордону зазначеним транспортним засобом у митниці була відсутня будь-яка інформація щодо права володіння/користування вказаним транспортним засобом саме громадянином ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що митним органом у відповідності до вимог статей 481, 511 Митного кодексу України було правомірно вилучено транспортний засіб «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 та передано на склад митниці, з огляду на допущення останнім порушення митних правил.

23. При цьому суди зауважили, що враховуючи те, що транспортний засіб (легковий автомобіль «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 ) станом на момент розгляду справи не розмитнений (оскільки перебуває на митному складі), не знаходиться на митній території України, то позивач та/або його уповноважений представник має право на фактичне отримання зі складу митниці вказаного транспортного засобу, у разі попереднього відшкодування витрат митних органів на його зберігання та сплати відповідних митних платежів та митного оформлення зазначеного товару, в режимі, який буде зручний для позивача. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

26. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права (частини другу і третю статті Митного кодексу України) без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 лютого 2020 року по справі № 420/5196/18 про відсутність підстав для вилучення транспортного засобу, що не є власністю порушника митних правил та який не був предметом порушення митних правил, а також про неправомірність вимог про сплату штрафу за іншу особу та витрат за подальше зберігання.

27. Також скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_2 має адресу в Україні. Наявність вказаних обставин, на переконання скаржника, виключає можливість вилучення належного йому транспортного засобу на підставі частини третьої статті 511 Митного кодексу України.

28. До того ж позивач наголошує, що оскаржуваними діями відповідача порушено його право власності та право на мирне володіння майном. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

30. Порядок тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів і документів урегульовано нормами статті 511 Митного кодексу України.

31. Частиною першою статті 511 Митного кодексу України встановлено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

32. Відповідно до частини другої статті 511 Митного кодексу України у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471 - 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482 - 484 Митного кодексу України, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

33. Згідно із частиною третьою статті 511 Митного кодексу України, у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 541 Митного кодексу України.

34. Тимчасово вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених Митним кодексом України випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів (частина четверта статті 511 Митного кодексу України).

35. Відповідно до статті 461 Митного кодексу України за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

36. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення (частина третя статті 465 Митного кодексу України).

37. Аналіз наведених у їх системному взаємозв`язку свідчить про те, що конфіскація, як вид адміністративного стягнення за порушення митних правил, може бути застосована щодо транспортного засобу, який був безпосереднім предметом порушення митних правил, або був облаштований спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, або використовувався для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

38. Отже, забезпечувальний характер тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів на підставі частини третьої статті 511 Митного кодексу України допускається, зокрема у разі, якщо транспортний засіб був безпосереднім предметом порушення митних правил та якщо порушення митних правил вчинено особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси.

39. Як свідчать матеріали справи, позивач в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій наголошував, що згідно з постановою Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року у справі № 953/2485/20, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини шостої статті 481 Митного кодексу України, визначено, що легковий автомобіль «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 не є безпосереднім предметом порушення митних правил.

40. Крім того, в цій же постанові зазначено, що ОСОБА_2 проживає в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в розумінні частини третьої статті 511 Митного кодексу України має адресу в Україні.

41. Однак вказані обставини були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

42. Так, відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Згідно із частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

44. При цьому, за правилами частин першої та другої статті 75 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а самим предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

45. Повідомлені позивачем фактичні обставини не можуть бути залишеними поза увагою та без дослідження судами попередніх інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

46. Без з`ясування вказаних обставин висновки судів попередніх інстанцій про відсутність для задоволення позовних вимог є передчасними.

47. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

51. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з наданням їм належної правової оцінки, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 520/5291/2020 скасувати, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»